Постанова

Іменем України

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 740/1734/18

провадження № 61-20779св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі - селянсько-фермерське господарство «Сокіл»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року у складі судді Олійника В. П. та на постанову Чернігівського апеляційного суду

від 18 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до селянсько-фермерського господарства «Сокіл» (далі - СФГ «Сокіл») в особі керівника Фаля О. М. про стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 10 лютого 2010 року між нею та СФГ «Сокіл» в особі керівника Фаля О. М. укладено договір оренди земельної ділянки № 24, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю земельну ділянку площею 2,17 га з кадастровим номером 7423383201:02:001:0249, яка знаходиться на території Ніжинської сільської ради Ніжинського району та належить позивачу на праві власності, відповідно до Державного акта № 196211.

10 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та СФГ «Сокіл» в особі керівника Фаля О. М. укладено договір оренди земельної ділянки № 29, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю земельну ділянку площею

2,97 га, яка знаходиться на території Григоро-Іванівської сільської ради Ніжинського району. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 вересня 2016 року, зареєстрованого за № 1-1852,

ОСОБА_1 набула право власності на цю земельну ділянку, а тому до неї перейшли всі права попереднього орендаря.

10 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та СФГ «Сокіл» в особі керівника Фаля О. М. укладено договір оренди земельної ділянки № 30, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю земельну ділянку площею

2,83 га, яка знаходиться на території Григоро-Іванівської сільської ради Ніжинського району. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 вересня 2016 року, зареєстрованого за № 1-1854,

ОСОБА_1 набула право власності на цю земельну ділянку, а тому до неї перейшли всі права попереднього орендаря.

Усі зазначені договори укладено строком на 10 років. Нормативно-грошова оцінка ріллі відповідно до п. 4 договорів становить 18 709,55 грн. Орендна плата виплачується в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, а обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Посилаючись на те, що орендар СФГ «Сокіл» в особі керівника Фаля О. М. у 2015-2016 роках у повному обсязі оренду плату не вносив, просила стягнути заборгованість по орендній платі та пеню у загальній сумі 146 998,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, вважав наявними правові підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що позивач та її представник чотири рази поспіль не з`являлися в судові засідання і не надали доказів поважності причин їх неявки.

Зважаючи на те, що справа в суді знаходиться тривалий час, протягом якого позивач та її представники не з`являються в судові засідання, суд вважав, що позивач добросовісно не здійснює свої процесуальні права і не виконує процесуальні обов`язки.

Крім того, судом роз`яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що оскаржувана ухвала постановлена із дотриманням норм процесуального права, оскільки позивач та її представники, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, чотири рази поспіль не з`явилися до суду. При цьому судом апеляційної інстанції не взято до уваги доводи апеляційної скарги про об`єктивність причин неявки позивача та її представників до суду, оскільки вони суперечать положенням статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року та на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2020 року справу № 740/1734/18 передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення порушують права позивача та ухвалені із порушенням норм процесуального права, оскільки позивач позбавлена права на справедливий і публічний розгляд справи, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Незважаючи на те, що позивач декілька разів відкладала розгляд справи, це було зумовлено необхідністю збирання доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, що свідчить про те, що жодного разу не було відкладено розгляд без поважної причини.

Відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року від СФГ «Сокіл» в особі Фаля О. М. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу та постанову - без змін. При цьому посилається на законність та вмотивованість судових рішень, ухвалених із дотриманням норм процесуального права. Оскільки позивач та її представник умисно не з`являлися чотири рази у судові засідання, що свідчить про недобросовісне здійснення процесуальних прав позивачем, суди обґрунтовано залишили позов без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 08 червня 2018 відкрито провадження у справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 19, т. 1).

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 29 листопада 2018 за результатами підготовчого засідання справу призначено до судового розгляду з повідомленням сторін про час і місце її розгляду на 11:30 год. 14 березня 2019 року (а. с. 82, т. 1),

Про призначення справи до розгляду ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 повідомлено під розписки (а. с. 83, 85, т. 1).

14 березня 2019 позивач та її представники не з`явилися у судове засідання, про час і місце якого були обізнані, що не заперечується сторонами.

Від ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 надійшли заяви, в яких вони просили суд відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою представника та необхідністю позивача скористатися правничою допомогою іншого представника (а. с. 86-87, т. 1);

Згідно з довідкою суду від 14 березня 2019 року розгляд справи, призначений на цей день, відкладено на 15:00 год. 06 травня 2019 року (а. с. 88, т. 1).

21 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами справи та отримав відповідні документи. (а. с. 91, т. 1)

06 травня 2019 року позивач та його представники не з`явилися у судове засідання, про час і місце якого були обізнані, що сторонами не заперечується. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому вона просила відкласти розгляд справи на інший день у зв`язку із необхідністю збирання доказів (а. с. 94-95, т. 1).

Згідно з резолюцією головуючого у справі від 06 травня 2019 року розгляд справи, призначений на цей день, відкладено на 12:00 год. 14 червня

2019 року (арк. 104, т. 1).

14 червня 2019 року позивач та його представники не з`явилися у судове засідання, про час і місце якого були обізнані, що не заперечується сторонами. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому вона просила розгляд справи, призначений на 12:00 год., відкласти у зв`язку з відкриттям нових обставин (а. с. 107, т. 1).

Згідно з довідкою суду розгляд справи, призначений на вказаний час, відкладено на 09:00 год. 14 серпня 2019 року, про час і місце судового засіданні сторони були обізнані, що ними не заперечується (а. с. 112, т. 1).

14 серпня 2019 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому вона просила відкласти розгляд справи у зв`язку з сімейними обставинами (а. с. 123, т. 1).

Також 14 серпня 2019 року від відповідача Фаля О. М. надійшла заява, в якій він просить позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі залишити без розгляду у зв`язку з безпідставним затягуванням розгляду справи позивачем та її представником (а. с. 122, т. 1).

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивач та її представник чотири рази поспіль не з`являлися в судові засідання, що свідчить про те, що позивач добросовісно не здійснює свої процесуальні права і не виконує процесуальні обов`язки.

Роз`яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Системний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Також вказані норми законодавства не містять вказівки і на те, що для визнання неявки в судове засідання повторною попередня неявка повинна бути такою, що відбулася лише з невідомих суду причин, або з причин, що визнані судом неповажними.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 390/1076/18-ц, від 19 вересня 2018 року у справі 760/1143/16-ц,

від 27 червня 2018 року у справі № 201/15122/15-ц.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність обов`язку суду ураховувати поважність причин неявки сторони у судове засідання за умови повторної неявки сторони.

Відповідно до статей 12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно, відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 44 цього Кодексу.

За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під «добросовісністю» необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня

1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що позивач та її представники були обізнані про судові засідання, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки неявка позивача (його представника) у судове засідання, призначене на 14 серпня 2019 року, є повторною (позивач та представник четвертий раз поспіль не з`явилися в судове засідання), а заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду, на момент ухвалення відповідного процесуального рішення, не надходило.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , поданій представником ОСОБА_3 , факт повідомлення належним чином позивача та її представників про судові засідання не заперечується, як і не заперечується факт повторної неявки позивача та представників у судові засідання.Крім того, Верховний Суд враховує також той факт, що від представників позивача тричі було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, проте жодного разу ні позивач, ні її представники у судові засідання не з`являлися.

Оскільки праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами права на справедливий і публічний розгляд справи, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно, як правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у її апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів.

Перевіряючи в апеляційному порядку постановлену судом першої інстанції ухвалу, апеляційний суд у повній мірі перевірив доводи заявника та дав їм належну оцінку.

Судом звернуто увагу заявника на положення частини другої статті 223 ЦПК України, за змістом якої особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки досліджених судами доказів, які суди вважали достатніми для залишення позову без розгляду, а також до необхідності переоцінки цих доказів в контексті обставин, які заявник вважає такими, що виключають можливість залишення поданої ним скарги без розгляду, що в силу положення статті

400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суд першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко