№ 740/2628/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 740/2628/21

провадження № 61-13482св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Губар В. С., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою, в якій просила продовжити обмежувальний припис щодо вжиття заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 у вигляді:

- заборони ОСОБА_3 перебувати в місці її проживання - у будинку АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборони ОСОБА_3 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання (будинку АДРЕСА_1 ) постраждалої особи ОСОБА_1 строком на 6 місяців.

Встановити обмежувальний припис щодо вжиття заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 у вигляді:

- заборони ОСОБА_3 перебувати в місці проживання ОСОБА_2 - у будинку АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборони ОСОБА_3 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання (будинку АДРЕСА_1 ) постраждалої особи ОСОБА_2 строком на 6 місяців.

Заяву мотивувала тим, що з 06 березня 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірваний на підставі судового рішення від 10 вересня 2029 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що на даний час разом зі своїм сином ОСОБА_2 та цивільним чоловіком проживає у будинку останнього на АДРЕСА_1 . З

Колишній чоловік проживає в будинку своїх батьків на АДРЕСА_2 , веде аморальний спосіб життя (не працює, зловживає спиртним, байдуже ставиться до сімейних цінностей, обов`язків, ігнорує принципи сумління, честі, справедливості, виправдовує жорстокість, підступність, обман і сам постійно вдається до брехні, зворочливості).

Зазначала, що тривалий час вона потерпає від психічного насилля та рукоприкладства ОСОБА_2 , який в стані алкогольного сп`яніння намагається зустрітися з їх сином за місцем її проживання та вчиняє насилля щодо неї, а останнім часом - щодо малолітнього сина. Зокрема, 29 січня та 15 березня 2021 року він повернув їй дитину з тілесними ушкодженнями - синцем під оком та садном на голові.

Вказувала, що неадекватна поведінка кривдника негативно впливає на її та дитини психічний стан та здоров`я, систематичне психологічне насильство негативно вплинуло на розвиток малолітнього сина, який лякається та наслідує негативний приклад батька. Звернення за допомогою до правоохоронних органів не дають результату і суттєво не впливають на його поведінку.

Посилаючись на наведене, просила заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року у складі судді Карпусь І. М. заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , якому визначено наступні заходи тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_2 :

- заборонено перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 на строк 1 місяць;

- заборонено наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_2 у вказаному будинку на строк 1 місяць.

В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви в частині видання обмежувального припису відносно ОСОБА_3 із визначенням заходів тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_2 та необхідності відмови у задоволенні решти вимог заяви щодо продовження обмежувального припису відносно ОСОБА_3 з визначенням заходів тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_1 з причин неповноти доказів.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно неї і задоволено заяву у вказаній частині.

Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , якому визначено наступні заходи тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_1 :

- заборонено перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 на строк 6 місяців;

- заборонено наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 у зазначеному будинку на строк 6 місяців.

Змінено рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року щодо видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_3 щодо ОСОБА_2 та збільшено строк видачі обмежувального припису з одного місяця до шести місяців.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Встановивши факти сімейного насильства з боку кривдника по відношенню до заявника та малолітньої дитини, з урахуванням того, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб та з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває у стані вагітності і їй протипоказані психоемоційні навантаження, апеляційний суд дійшов висновку про застосування та видачі обмежувального припису також і відносно заявника, у зв`язку з чим скасував рішення місцевого суду в цій частині.

Враховуючи, що на даний час відбувається досудове розслідування факту нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень малолітньому сину ОСОБА_2 , з урахуванням обов`язку захисту прав дитини і забезпечення якнайкращих інтересів дитини, з метою убезпечити дитину від неправомірних дій щодо неї, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині строку видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_3 щодо ОСОБА_2 , збільшивши його з одного до шести місяців.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 серпня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 756/2072/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення заяви, що стосується застосування та видачі обмежувального припису відносно заявника та щодо строку його видачі. В іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Обставини, викладені в заяві, та письмові докази, подані заявником, не доводять обґрунтованості вимог заяви в частині продовження обмежувального припису відносно ОСОБА_3 і визначення заходів тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , а свідчать про погані взаємовідносини між колишнім подружжям.

Є недоведеним факт застосування ОСОБА_3 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 на системній основі чи у такій ступені, що б дозволило дійти висновку про наявність ризиків, які б наражали потенційну потерпілу на небезпеку.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу № 740/2628/21 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що з 06 березня 2015 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому з ОСОБА_3 , який розірвано на підставі заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 вересня 2019 року.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_1 був виданий обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , згідно з яким останньому заборонено перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_3 на строк шість місяців; заборонено наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_3 та її роботи у Ніжинському агротехнічному інституті.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2019 року, яка набрала законної сили 08 січня 2020 року, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2, статтею 173 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн штрафу на користь держави. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 05 грудня 2019 року о 19-30 год на АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , пошкодив вхідні двері будинку.

23 листопада 2020 року Ніжинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за частиною другою статті 173-2 КУпАП.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 лютого 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за частиною другою статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Судом, при цьому, встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення 23 листопада 2020 року ОСОБА_3 здійснив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 насильство в сім`ї, тобто умисні дії психологічного характеру, словесні образи, погрози, приниження честі та гідності, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров`ю.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2021 року ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. При розгляді справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 29 січня 2021 року ОСОБА_3 за місцем проживання на АДРЕСА_2 ухилився від виконання батьківських обов`язків, передбачених статтею 150 СК України, залишив сина без нагляду, внаслідок чого дитина з власної необережності впала із тумбочки та отримала синець під лівим оком, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 184 КУпАП.

На підставі звернення 15 березня 2021 року до травматологічного відділення Ніжинської центральної міської лікарні ім. Галицького (м. Ніжин) з приводу побиття батьком 14 березня 2021 року ОСОБА_2 постановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, осадніння тім`яної ділянки голови, рекомендована консультація невропатолога.

16 березня 2021 року комісією управління (відділу) у справах сім`ї, молоді та спорту складений акт з`ясування обставин вчинення насильства в сім`ї або реальної загрози його вчинення, відповідно до якого зі слів матері після повернення сина від батька у дитини були наявні ушкодження.

16 березня 2021 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 125 КК України, з приводу нанесення колишнім чоловіком ОСОБА_3 тілесних ушкоджень її малолітньому сину ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставою касаційного оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 756/2072/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18) та від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19).

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зазначено, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, враховуючи те, що з моменту видачі попереднього обмежувального припису прав ОСОБА_3 останній продовжує вчиняти щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», встановивши, що надані заявником докази на обґрунтування заявлених вимог безумовно вказують на вчинення ОСОБА_3 навмисного домашнього насильства, визначають ризики продовження чи повторного його вчинення, свідчать про тривалість та системність протиправної поведінки та про загрозу здоров`ю заявника, яка перебуває у стані вагітності і їй протипоказані психоемоційні навантаження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зави про видачу обмежувального приписувідносно ОСОБА_3 щодо заявника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо доведеності підстав для застосування тимчасових обмежувальних заходів щодо кривдника, враховуючи наявність триваючого конфлікту між колишнім подружжям, доведення фактів вчинення психологічного та фізичного насильства в сім`ї, фіксації вчинення кривдником адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також погоджується із висновком апеляційного суду, який, врахувавши принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника частині другій статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вважав за необхідне видати обмежувальний припис строком на 6 місяців.

Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас не заслуговують на увагу посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку Верхового Суду, викладеного у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 756/2072/18, оскільки у наведеній справі суди не встановили випадків домашнього насильства відносно заявника.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, що стосується застосування та видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_1 та щодо строку його видачі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун