Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 740/2656/21

провадження № 61-4954св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - військова частина НОМЕР_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 серпня 2021 року у складі судді Олійника В. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Онищенко О. І., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішення та наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що разом з дружиною ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у помешканні батьків. Він є ветераном військової служби, календарна вислуга якого у ЗСУ становить 26 років. За час проходження військової служби він не був забезпечений житлом, грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення йому не надавалась.

ОСОБА_1 посилався на те, що згідно протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 № 2 від 22 березня 2021 року було прийнято рішення про зняття з квартирного обліку - прапорщика ОСОБА_1 складом сім`ї дві особи з 22 березня 2021 року.

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 61 від 31 березня 2021 року на підставі рапорту голови житлової комісії від 31 березня 2021 року та згідно протоколу житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 22 березня 2021 року № 2 його (склад сім`ї дві особи) знято з квартирного обліку.

Позивач вважав, що дії відповідача щодо зняття його з обліку є незаконними, при цьому посилається на пункти 1, 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначає, що цим законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 2 від 22 березня 2021 про зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 , 1973 року народження, складом сім`ї дві особи з 22 березня 2021 року;

визнати незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 61 від 31 березня 2021 року в частині зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 складом сім`ї дві особи;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку прапорщика ОСОБА_1 , 1973 року народження, складом сім`ї дві особи з 03 листопада 2006 року, відповідно до загального перебування на квартирному обліку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано незаконним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 22 березня 2021 року № 2, щодо зняття ОСОБА_1 (склад сім`ї дві особи) з квартирного обліку.

Визнано незаконним наказ командира військової частини від 31 березня 2021 року НОМЕР_1 № 61 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 (склад сім`ї дві особи).

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку з 03 листопада 2006 року ОСОБА_1 (склад сім`ї дві особи).

Враховуючи те, що вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, а саме 26 років 04 місяці 04 дні, останній перебував на квартирному обліку і знятий з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині, що є підставою для задоволення позову із врахуванням заявлених вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, провадження № 14-169цс18 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що на момент звільнення позивача з військової служби та зняття його з квартирного обліку нормативно-правові акти, якими керувалась військова частина, перебували у редакції, яка передбачала чіткий перелік осіб, які при звільненні з військової служби підлягали зняттю з квартирного обліку.

Заявник вказує, що позивач був звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Так як військовослужбовці залишаються на квартирному обліку лише у разі звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, тому позов не може бути задоволено.

При цьому зазначає, що судами не враховано, що вислуга років не є єдиною підставою, за якою здійснюється аналіз правомірності зняття з квартирного обліку.

Відзиву на касаційну скарга не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 16 вересня 2014 року уклав шлюб з ОСОБА_2 , прізвище якої після державної реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_2 .

Згідно довідки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 11 травня 2021 року ОСОБА_1 , 1973 року народження, разом з дружиною ОСОБА_2 , 1973 року народження, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Начальника 1827 центральної артилерійської бази озброєння (1 розряду) (по особовому складу) від 04 січня 2021 року відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прапорщика ОСОБА_1 , командира відділення технічних засобів охорони взводу охорони та забезпечення, звільнено з військової частини у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

З копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 06 січня 2021 року № 3 вбачається, що з 06 січня 2021 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах на 06 січня 2021 року становить: календарна - 26 років 04 місяці 04 дні, пільгова - не має. Постійним або службовим житлом не забезпечувався. Зарахований до оперативного резерву першої черги на посаду командира технічних засобів охорони взводу охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 , ВОС-586182А.

Згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 18 березня 2021 року житлова комісія військової частини НОМЕР_1 запрошувала ОСОБА_1 на засідання, яке відбувалось 22 березня 2021 року о 13-00, щодо зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, так як він звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04 січня 2021 року № 1-РС з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Протоколом засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22 березня 2021 року знято з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 , 1973 року народження, складом сім`ї 2 (дві) особи з 22 березня 2021 року.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 61 від 31 березня 2021 року, знято з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 , склад сім`ї дві особи згідно протоколу від 22 березня 2021 року № 2.

На момент звільнення позивача його вислуга років у Збройних Силах України становила 26 років 04 місяці 04 дні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, що переглядається, позивач просив визнати незаконним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 2 від 22 березня 2021, про зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 , 1973 року народження, складом сім`ї дві особи з 22 березня 2021 року; визнати незаконним наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 61 від 31 березня 2021 року в частині зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 складом сім`ї дві особи; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку прапорщика ОСОБА_1 , 1973 року народження, складом сім`ї дві особи з 03 листопада 2006 року, відповідно до загального перебування на квартирному обліку.

Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні), відповідно, зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року

у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі

№ 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі

№ 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23),

від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20),

від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року

у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах

№ 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року

у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі

№ 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі

№ 175/1571/15 (пункт 72)).

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дій та рішення відповідачів і зобов`язання його вчинити дії. Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, житлова комісія військової частини протиправно зняла його та членів його сім`ї з квартирного обліку.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Відповідно до пункту 1 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (абзац перший пункту 4 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380)).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міністерства оборони України, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 380).

Житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва (пункт 7 розділу ІІ Інструкції № 380).

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні

на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі (абзац перший пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 380).

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 серпня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішення та наказу, зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Попередити ОСОБА_1 про те, що в разі не подання ним протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернено до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович