Постанова

Іменем України

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 740/3561/21

провадження № 61-10987св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2022 року у складі судді Карпусь І. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), в якому просила:

- стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь 300 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка;

- стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 300 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька;

- стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 300 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.

На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року на 185 кілометрі пікету № 1 (на переїзді в місті Ніжині) потяг № 322 сполученням «Чернігів-Ніжин» смертельно травмував її чоловіка ОСОБА_4 .

За вказаним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017270180000575 та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого слідчого відділу Ніжинського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України (далі - ГУНП України) в Чернігівській області від 29 травня 2017 року кримінальне провадження закрито. В ході досудового розслідування встановлено, що отримані ОСОБА_4 від наїзду потяга, власником якого є АТ «Українська залізниця», тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із його смертю.

Позивачка вказувала, що зі смертю чоловіка вона позбавлена чоловічої підтримки та допомоги, сама змушена виховувати двох дітей, а попередній життєвий устрій ніколи не буде відновлений. Загиблий був учасником АТО, який повернувся зі служби в 2017 році, і його смерть стала різкою психотравматичною подією для неї та дітей, які назавжди втратили можливість отримувати підтримку та любов батька.

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2022 року, із врахуванням ухвали суду першої інстанції від 21 січня 2022 року про виправлення описок, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 250 000,00 грн, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 250 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, хоча вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, проте в силу закону відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, несе цивільно-правову відповідальність без вини. Смерть потерпілого настала через його власну грубу необережність. При таких обставинах суд вважав за доцільне частково задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, виходячи із фактичних обставин справи, характеру, глибини і тривалості їх душевних страждань та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 листопада 2022 року АТ «Українська залізниця» через представника - адвоката Помазанову М. В. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 листопада 2019 року в справі № 905/2419/18, від 15 червня 2022 року в справі № 748/702/21-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.

Суди не врахували, що потерпілий опинився зі своєї волі на залізничній колії перед потягом, знехтував Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, перебуваючи в зоні підвищеної небезпеки, свідомо пішов на їх порушення, ігноруючи наближення потягу на значній швидкості, попереджувальні світлові та звукові сигнали машиніста потяга.

Суди також не врахували, що розмір моральної шкоди є значно завищеним та має бути не більшим для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Доводи інших учасників справи

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року поновленоАТ «Українська залізниця» строк на касаційне оскарження рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу № 740/3561/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є чоловіком ОСОБА_1 та батьком малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року близько 01:50 год. на 185 кілометрі пікету № 1, неподалік зупинки «Мигалівська» в м. Ніжині, потяг сполученням «Чернігів-Ніжин» смертельно травмував ОСОБА_4 .

Постановою слідчого слідчого відділу Ніжинського ВП ГУНП України в Чернігівській області Чабали М. В. від 29 травня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 квітня 2017 року за № 12017270180000575, закрито в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення за статтею 276 КК України. В порушенні кримінальної справи, за фактом доведення до загибелі ОСОБА_4 , за статтею 276 КК України відмовлено у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з актом № 6 службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на «Південно-Західна залізниця» Виробничий підрозділ «Ніжинська дистанція колії», складеного 10 травня 2017 року, нещасний випадок стався внаслідок порушення самим потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54; вини працівників залізничного транспорту в цьому випадку не вбачається.

Згідно з довідкою АТ «Українська залізниця» від 31 липня 2020 року, електровоз ВЛ80т № 1455 перебуває на балансі виробничого підрозділу локомотивне депо Дарниця регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 листопада 2019 року в справі № 905/2419/18, від 15 червня 2022 року в справі № 748/702/21-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків).

Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц), в ід 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21.

Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком судів, що обставини, щодо спричинення шкоди не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

У справі, яка є предметом касаційного оскарження, суди попередніх інстанцій установили, що смерть ОСОБА_4 настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки - електровозом, належним позивачу, вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, а смерті потерпілого, який знаходився у стані алкогольного сп`яніння, сприяла його власна груба необережність.

При цьому обставин непереборної силі або умислу потерпілого суди не встановили.

За таких обставинах, врахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди правильно врахували факт наявності грубої необережності потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у їх життєвих стосунках. При цьому, суди виходили із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а доводи щодо розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун