Постанова

Іменем України

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 740/5808/21

провадження № 61-8550св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - військова частина НОМЕР_1 ,

треті особи: треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2022 року в складі судді Олійника В. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в складі колегії суддів Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що його, як військовослужбовця згідно з протоколом засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від 08 вересня 2020 року та наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 08 вересня 2020 року знято з квартирного обліку з 08 вересня 2020 року.

За рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 740/3917/20, визнано незаконним рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 та наказ командира ВЧ НОМЕР_1 про зняття позивача з квартирного обліку із складом сім`ї три особи, зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 поновити його на квартирному обліку з 08 вересня 2020 року.

Листом від 23 липня 2021 відповідач повідомив позивача, що останнього поновлено на квартирному обліку із визначенням загального періоду перебування на квартирному обліку станом на 14 липня 2021 року - 10 місяців і 7 днів; при цьому згідно листа відповідача від 05 липня 2021 року датою первинної постановки на квартирний облік є 15 січня 2001 року.

На переконання позивача, відповідач необґрунтовано вважає, що перебування на квартирному обліку повинно відраховуватись з 08 вересня 2020 року, тобто з дати поновлення на квартирному обліку згідного рішення суду, а не з дати фактичної постановки на квартирний облік - 15 січня 2001 року.

Позивач, посилаючись на статтю 43 Житлового кодексу Української РСР (назва в редакції на день подання позову), статтю 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просив визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо вирахування періоду перебування на квартирному обліку позивача із складом сім`ї - три особи з 08 вересня 2020 року та зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 вирахувати позивачу із складом сім`ї - три особи час перебування на квартирному обліку з 15 січня 2001 року, тобто дати первинної постановки на квартирний облік.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 18 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнанопротиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_4 (зі складомсім`ї - три особи) часу перебування на квартирному обліку з 08 вересня 2020 року.

Зобов`язановійськову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_4 (зі складомсім`ї - три особи) час перебування на квартирному обліку з дати первинної постановки на квартирний облік, тобто з 15 січня 2001 року.

Розподілено судовий збір.

Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 31 травня 2022 рокустягнено з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач перебував на квартирному обліку з 15 січня 2001 року і знятий з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), у зв`язку з чим правові підстави для зняття позивача з квартирного обліку у ВЧ НОМЕР_1 відсутні. Ці обставини також підтверджуються рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій в справі № 740/3917/20 про поновлення позивача на квартирному обліку. Цими рішеннями поновлене порушене право позивача щодо зняття з квартирного обліку з 08 вересня 2020 року, а первинною датою постановки позивача на квартирний облік є саме 15 січня 2001 року, що узгоджується з пунктом 24 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року), і є підставою для обрахування часу перебування позивача на квартирному обліку з дати первинної постановки на квартирний облік, тобто з 15 січня 2001 року.

Постановляючи додаткове рішення суд першої інстанції визнав обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що датою постановки позивача на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією військової частини, тобто з 15 січня 2001 року. Тому саме з цієї дати має визначатись черговість надання жилого приміщення позивачу за часом прийняття на облік (внесення до списків осіб, які користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень). Перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім`ї може призвести до порушення рівності у черговості забезпечення житлом військовослужбовців, а тому необґрунтованими є доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність порушень прав позивача та членів його сім`ї.

Тому апеляційний суд визнав правильним висновок суду першої інстанції в частині зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати позивачу час перебування на квартирному обліку з дати первинної постановки - з 15 січня 2001 року.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 (склад сім`ї - три особи) часу перебування на квартирному обліку з 08 вересня 2020 року, враховуючи, що порушене право позивача внаслідок неправомірних дій ВЧ НОМЕР_1 було поновлено рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 29 січня 2021 року в справі № 740/3917/20. Тому, апеляційний суд вважав, що рішення Ніжинського міськрайонного суду від 18 лютого 2022 року в частині визнання протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо вирахування ОСОБА_1 часу перебування на квартирному обліку з 08 вересня 2020 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 серпня 2022 року ВЧ НОМЕР_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.

У касаційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 27 грудня 2022 року призначив справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2022 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року ВЧ НОМЕР_1 вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21(провадження № 14-32цс22).

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиції інших учасників

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Вважає безпідставними доводи касаційної скарги. У зв`язку із цим просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

У листопаді 2022 року ВЧ НОМЕР_1 надіслала відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій вказувала на обґрунтованість доводів касаційної скарги. Просила касаційну скаргу задовольнити.

Фактичні обставини, встановлені судами

Позивач ОСОБА_1 з грудня 1994 року проходив службу в лавах Збройних Сил України (далі - ЗСУ). Останнім місцем служби була ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 32 від 17 лютого 2020 року прапорщика ОСОБА_1 , звільненого з військової служби відповідно до наказу № 3-РС від 17 лютого 2020 року в запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18 лютого 2020 року із направленням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (2 розряду) Чернігівської області. Вислуга років у ЗСУ на 18 лютого 2020 року становить 25 років 02 місяці 10 днів, пільгова - відсутня.

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 №8 від 08 вересня 2020 року на засіданні житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 прийнято рішення про зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 із складом сім`ї -три особи з 08 вересня 2020 року у зв`язку із звільненням у запас.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 171 вiд 08 вересня 2020 року прапорщика ОСОБА_1 (склад сім`ї - три особи) знято з квартирного обліку на підставі рапорту голови житлової комісії від 08 вересня 2020 року.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 740/3917/20; визнано незаконним рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 8 від 08 вересня 2020 року про зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 із складом сім`ї - три особи з 08 вересня 2020 року; визнано незаконним наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 171 від 08 вересня 2020 року про зняття з квартирного обліку прапорщика ОСОБА_1 із складом сім`ї - три особи; зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку з 08 вересня 2020 року прапорщика ОСОБА_1 із складом сім`ї - три особи з 08 вересня 2020 року.

Відповідно до копій повідомленьвід 05 липня 2021 року № 885/2155 та від 23 липня 2021 року № 885/2395, надісланих ВЧ НОМЕР_1 на адресу ОСОБА_1 , зазначено про виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду від 29 січня 2021 року, а саме в частині поновлення позивача із складом сім`ї - три особи на квартирному обліку з 08 вересня 2020 року; дата первинної постановки - 15 січня 2001 року; дата зняття з обліку - 08 вересня 2020 року; дата поновлення на обліку відповідно до рішення Ніжинського міськрайонного суду від 29 січня 2021 року - 08 вересня 2020 року; станом на 14 липня 2021 року загальний період перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_1 - 10 місяців 07 днів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом для захисту своїх житлових прав.

Однак при цьому суди залишили поза увагою, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, а саме невиконання відповідачем обов`язку забезпечення належним жилим приміщенням (неправильне обрахування відповідачем ВЧ НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_1 зі складом сім`ї - три особи часу перебування на квартирному обліку), який є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом: надання службових жилих приміщень військовослужбовцям; надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби; надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення; участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням); надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України; надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі; оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу (пункт 1.3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, яка діяла на час прийняття оспорюваного рішення (далі - Інструкція)).

З метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового жилого приміщення та контролю за використанням жилого приміщення в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, гарнізонах створюються житлові комісії (пункт 1.6 Інструкції).

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

З огляду на викладене, оскільки право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби, тобто спір у цій справі виник з приводу можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця, такий спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 10 серпня 2022 року у справі № 279/5240/18 (провадження 61-11930св20), від 27 липня 2022 року в справі № 569/5974/20 (провадження № 61-17489св21), від 21 вересня 2022 року в справі № 456/694/20 (провадження № 61-12952св21), від 26 жовтня 2022 року в справі справа № 683/2201/18 (провадження № 61-20098св21), від 30 листопада 2022 року в справі № 740/2656/21 (провадження № 61-4954св22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Проте наведене залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, які належним чином не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) знайшли своє підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 18 лютого 2022 року в нескасованій частині, додаткове рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 31 травня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук