Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 742/3970/17

провадження № 61-44565св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила зобов`язати відповідача ліквідувати шляхом засипання вигрібну яму, самовільно збудовану у господарстві за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначала, що з 1961 року вона проживає разом зі своєю сім`єю в житловому будинку АДРЕСА_2 . В 1974 році на подвір`ї даного житлового будинку викопали колодязь, яким користуються і на сьогодні. В травні 2017 року ОСОБА_2 , яка проживає в сусідньому будинку АДРЕСА_1 , спорудила на своїй земельній ділянці вигрібну яму з порушенням діючих будівельних і санітарних норм, а саме в безпосередній близькості (на відстані 7 м) від колодязя. Оскільки після спорудження вигрібної ями вода в її колодязі стала непридатною до споживання, вона звернулася до Прилуцької міської ради, яка рекомендувала ОСОБА_2 усунути порушення вимог законодавства та перенести фільтруючий колодязь на відстань не менше 20 м від питного колодязя. Проте відповідач вказані рекомендації не виконала.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 ліквідувати шляхом засипання вигрібну яму, самовільно збудовану у господарстві за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач спорудила на своїй земельній ділянці, розташованій за адресою АДРЕСА_2 вигрібну яму на відстані орієнтовно 7, 0 м від питного колодязя на АДРЕСА_2 , що є порушенням вимог Примітки 3 таблиці 3.2а* ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», та є підставою для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання демонтувати самовільно збудовану вигрібну яму відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження часу побудови позивачем колодязя. За відсутності таких доказів відсутні підстави стверджувати, що вигрібна яма відповідачем була побудована після побудови колодязя.

Позивач не довела, що погіршення якостей питної води в колодязі відбулось саме через вигрібну яму відповідача. Відповідна судова експертиза на підтвердження цього факту не призначалась.

Житловий будинок на АДРЕСА_2 , яким користується позивач, підключений в 2011 році до системи централізованого водопостачання, тому посилання позивача на пункт 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17 березня 2011 року щодо недотримання відповідачем відстані від вигрібу до її колодязю є необґрунтовними, оскільки такі норми застосовуються за умови відсутності центрального водопостачання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 березня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно прийняв до уваги докази, додані відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, відтак порушив вимоги статті 83 ЦПК України щодо строків прийняття доказів.

Апеляційний суд при розгляді справи не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 686/23737/15-ц.

У матеріалах справи міститься лист виконкому Прилуцької міської ради від 01 серпня 2017 року, в якому зазначено про будівництво фільтруючого колодязя з порушенням будівельних норм, однак апеляційний суд не дав йому належної оцінки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 лютого 2019 року справа № 742/3970/17 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням «Про виділення під індивідуальне будівництво земельної ділянки» № 576 від 13 жовтня 1961 року надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_2 площею 60 кв. м ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Прилуцького міського відділу земельних ресурсів Чернігівської області від 11 листопада 2005 року, ОСОБА_1 виділено земельну ділянку АДРЕСА_2 .

З схематичного плану домоволодіння АДРЕСА_2 вбачається, що окрім будинку та прибудови на земельній ділянці є дві господарські будівлі - сарай та погреб. Колодязь на схематичному плані відсутній.

Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2016 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 грудня 2017 року.

Земельні ділянки, на яких розташовані домоволодіння сторін, є суміжними.

На території земельної ділянки на АДРЕСА_1 , належній відповідачу, знаходиться фільтруючий колодязь, який використовується за призначенням. Його наявність відповідачем не спростовується.

Листом виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області № 012-10/0-1038 від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що обстеження місця розташування фільтруючого колодязя по АДРЕСА_1 на предмет дотримання чинних норм та правил проведено з участю спеціалістів управління містобудування та архітектури міської ради, Комунального підприємства «Муніципальна поліція», відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Управління Держпродспоживслужби у м. Прилуки та головного спеціаліста санітарно-екологічного контролю управління з питань надзвичайних ситуацій та оборонної роботи міської ради. При візуальному обстеженні встановлено, що фільтруючий колодязь на вул. Білецького-Носенка, 10 облаштовано на відстані орієнтовно 7, 0 м від питного колодязя на АДРЕСА_2 , що є порушенням вимог Примітки 3 таблиці 3.2а* ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Відповідно до зазначених вимог відстань від фільтруючого колодязя до питного колодязя повинна становити не менше 20 м. Враховуючи ситуацію, що склалася, власнику садиби по АДРЕСА_1 письмово рекомендовано усунути виявлені порушення вимог ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в термін до 01 жовтня 2017 року. У разі невиконання пропозиції з боку власника садиби по АДРЕСА_1 , рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом свої прав та інтересів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 103 ЗК України власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що з 1961 року із сім`єю проживає у будинку АДРЕСА_2 , у 1974 році на своєму подвір`ї викопали питний колодязь, а в травні 2017 року відповідач на суміжній земельній ділянці облаштувала вигрібну яму в безпосередній близькості від колодязя, внаслідок чого вода з нього стала непридатною для вживання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 400 від 12 травня 2010 року, періодичний контроль безпечності та якості питної води здійснюється власниками бюветів, колодязів та каптажів джерел. Повний контроль безпечності та якості питної води здійснюється за показниками один раз на рік у найбільш несприятливий період року, а також за відповідними показниками у разі погіршення епідемічної ситуації.

Встановлено, що позивач не надала докази на підтвердження того, що вона як власник питного колодязя з моменту його спорудження провода будь-які дії щодо контролю безпечності та якості питної води. Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області № 01-28-29/1729 від 14 березня 2018 року, обстеження колодязя, який знаходиться на АДРЕСА_2 фахівцями Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області не проводилося. Санітарний паспорт у позивача на колодязь також відсутній.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17 березня 2011 року, в умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Встановлено, що система централізованого водопостачання на АДРЕСА_2 введена в експлуатацію 01 березня 2001 року, водопостачання до будинку № 10 підключено з 2011 року.

Відтак, оскільки будинок відповідача підключений до системи централізованого водопостачання, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, оскільки ним закріплено мінімальну відстань вигребів від індивідуальних колодязів у розмірі 20 м в умовах виключно нецентралізованого водопостачання.

Апеляційний суд встановивши, що позивач не довела ту обставину, що погіршення якості питної води в колодязі відбулось внаслідок спорудження відповідачем вигрібної ями, а також те, що відповідачем порушено будь-які її права вказаними діями, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд при розгляді справи не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 686/23737/15-ц з огляду на те, що у вказаній справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено різні фактичні обставини.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук