Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа №742/532/18
провадження №61-3607св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 серпня 2018 року у складі судді Бездідько В. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Шарапової О. Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Чернігівський обласний центр зайнятості,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського обласного центру зайнятостіз позовом, у якому просив: скасувати наказ про його звільнення від 05 лютого 2018 року; поновити на займаній посаді в Прилуцькій міськрайонній філії Чернігівського обласного центру зайнятості; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2018 року по день фактичного поновлення на роботі;
стягнути 11 169 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
2. Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу від 13 листопада
2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора Прилуцького міськрайонного центру зайнятості.
3. 10 жовтня 2017 року Чернігівський обласний центр зайнятості видав наказ про створення Прилуцької міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості та даним наказом були затверджені Положення про Прилуцьку міськрайонну філію Чернігівського обласного центру зайнятості, її структуру та штатний розпис.
4. 11 жовтня 2017 року Чернігівським обласним центром зайнятості видано наказ про введення в дію структур та штатних розписів філій та апарату Чернігівського обласного центру зайнятості, яким введено в дію затверджені структури та штатні розписи апарату Прилуцької міськрайонної та Чернігівської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості
з 11 жовтня 2017 року.
5. Цього ж дня відповідач видав наказ про попередження працівників Прилуцького міськрайонного та Чернігівського районного центрів зайнятості про наступне вивільнення через два місяці у зв`язку із припиненням юридичних осіб в результаті реорганізації відповідно до статті 49-2 КЗпП України. ОСОБА_1 з цим наказом був ознайомлений лише
13 листопада 2017 року.
6. Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 05 лютого
2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із реорганізацією підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці.
7. Позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а саме в порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець не запропонував вакантні посади, які існують саме на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Крім того відповідачем не враховані норми частини першої статті 42 КЗпП України та прийнято на роботу працівників, які мали нижчу кваліфікацію, а також звільнення відбулося в той період, коли він перебував у відпустці.
8. Позивач указував, що незаконне звільнення з роботи завдало йому сильних душевних переживань, призвело до погіршення відносини з близькими.
9. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. РішеннямПрилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 23 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 05.02.2018 року було звільнено
ОСОБА_1 , директора Прилуцького міськрайонного центру зайнятості, який перебуває поза штатом у Прилуцькій міськрайонній філії Чернігівського обласного центру зайнятості, 05 лютого 2018 року, у зв`язку із реорганізацією підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Позивача відповідно до положень статті 49-2 КЗпП України відповідачем було персонально попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про вивільнення було запропоновано вакантну посаду провідного інженера з господарської діяльності відділу організації матеріально-технічного забезпечення Чернігівського обласного центру зайнятості, яка відповідала кваліфікації позивача, проте
ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади. Посада заступника керівника філії не могла бути запропонована позивачу, оскільки його кваліфікація не відповідала даній посаді. Єдиною вакантною посадою, яка відповідала кваліфікації позивача та була запропонована йому на час попередження про наступне вивільнення, була посада провідного інженера з господарської діяльності відділу організації матеріально-технічного забезпечення Чернігівського обласного центру зайнятості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 серпня
2018 року залишено без змін.
13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Касаційна скарга мотивована тим, що суди невірно застосували норми статті 49-2 КЗпП України і не встановили, які були вільні посади протягом двох місяців, а саме, з дня повідомлення про майбутнє звільнення і до часу звільнення позивача, які останній міг виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду.
16. Суди не врахували відсутність згоди виборчого органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач не звертався з обґрунтованим письмовим поданням про розірвання трудового договору з позивачем до виборчого органу первинної профспілкової організації і виборчий орган первинної профспілкової організації не розглядав питання про розірвання трудового договору з позивачем. Саме по собі направлено відповідачем повідомлення про наступну реорганізацію базових центрів зайнятості шляхом приєднання до Чернігівського обласного центру зайнятості не свідчить про дотримання вимог статті 49-4 КЗпП України.
17. Заявник також наголошує на наявності у нього переважного права та посилання суду на недопустимі докази.
Доводи інших учасників справи
18. Обґрунтовуючи відзив на касаційну скаргу, Чернігівський обласний центр зайнятості посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а спір вирішено з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального закону. Також указує на те, що до відповідача неодноразово застосувались заходи дисциплінраного стягнення, а на дату звільнення позивач мав дві діючі догани. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
20. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 13 листопада 2013 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Прилуцького міськрайонного центру зайнятості в порядку переведення, як такого, що пройшов стажування.
22. Наказом Державної служби зайнятості від 18 жовтня 2016 року «Про реорганізацію базових центрів зайнятості Чернігівської області» реорганізовано шляхом приєднання до Чернігівського обласного центру зайнятості базові центри зайнятості Чернігівської області, в тому числі, і Прилуцький міськрайонний центр зайнятості.
23. 01 листопада 2016 року наказом Чернігівського обласного центру зайнятості у зв`язку з реорганізацією базових центрів зайнятості у Чернігівській області шляхом приєднання до Чернігівського обласного центру зайнятості призначено голів комісій з припинення юридичної особи, а саме, Прилуцького міськрайонного центру зайнятості - ОСОБА_1
24. 07 листопада 2016 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи із внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
25. Відповідно до розділу IV Положення про державну службу зайнятості затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України
від 15 грудня 2016 року Державною службою зайнятості (Центральним апаратом) 19 вересня 2017 року погоджено утворення Прилуцької міськрайонної та Чернігівської районної філій Чернігівського обласного центру зайнятості.
26. Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 10 жовтня
2017 року створено Прилуцьку міськрайонну філію Чернігівського обласного центру зайнятості, затверджено Положення про Прилуцьку міськрайонну філію Чернігівського обласного центру зайнятості, структуру та штатний розпис Прилуцької міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості.
27. Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату)
від 15 березня 2017 року, з урахуванням наказу від 26 вересня 2017 року, затверджено граничну чисельність працівників державної служби зайнятості Чернігівської області на 2017 рік - 391 працівник, з них апарат - 113.
28. 12 жовтня 2017 року працівників Прилуцького міськрайонного центру зайнятості попереджено про наступне вивільнення через два місяці у зв`язку із припиненням юридичної особи (Прилуцького міськрайонного центру зайнятості) в результаті реорганізації відповідно до статті 49-2 КЗпП України та запропоновано посади в Чернігівській обласній службі.
29. 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення через два місяці у зв`язку із припиненням юридичної особи Прилуцького міськрайонного центру зайнятості в результаті реорганізації відповідно до статті 49-2 КЗпП України.
ОСОБА_1 була запропонована посада провідного інженера з господарської діяльності відділу організації матеріально-технічного забезпечення Чернігівського обласного центру зайнятості, від якої позивач відмовився.
30. Після пропонування посад працівникам Прилуцького міськрайонного центру зайнятості, станом на 13 листопада 2017 року в Прилуцькій міськрайонній філії Чернігівського обласного центру зайнятості була вакантною посада заступника керівника філії.
31. 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 відповідачем була запропонована посада директора Семенівського районного центру зайнятості Чернігівської області, від якої він відмовився.
32. З 16 січня 2018 року по 02 лютого 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному та приступив до роботи 05 лютого 2018 року та працював повний робочий день.
33. Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 05 лютого
2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Прилуцького міськрайонного центру зайнятості, який перебуває поза штатом у Прилуцькій міськрайонній філії Чернігівського обласного центру зайнятості, 05 лютого 2018 року, у зв`язку із реорганізацією підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
34. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
35. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
37. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
39. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
40. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
41. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилався на незаконність його звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України
42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
43. Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
44. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
45. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
46. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
47. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
48. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
49. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
50. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
51. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
52. За приписами статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у разі звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).
53. З обставин справи, встановлених судом, слідує, що позивач
ОСОБА_1 обіймав посаду директора Прилуцького міськрайонного центру зайнятості. Роботодавець 13 листопада 2017 року повідомив ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку з припиненням юридичної особи Прилуцького міськрайонного центру зайнятості та запропонував посаду провідного інженера з господарської діяльності відділу організації матеріально-технічного забезпечення Чернігівського обласного центру зайнятості від якої він відмовився.
54. Станом на 13 листопада 2017 року в Прилуцькій міськрайонній філії Чернігівського обласного центру зайнятості була вакантною посада заступника керівника філії.
55. Матеріали справи не містять відомостей про те, що дана вакантна посада була запропонована позивачу і він від неї відмовився.
56. У період між повідомленням ОСОБА_1 про наступне вивільнення та його звільненням мало місце призначення двох працівників.
57. Стаття 42 КЗпП України регулює переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.
58. Зважаючи на те, що посада директора Прилуцького міськрайонного центру зайнятості існувала одна, і вона скорочувалась, відтак переважного права залишення на посаді не було. Власник правомірно не обговорював дане питання.
59. Доводи позивача про те, що його звільнення відбулось в період відпустки спростовуються матеріалами справи.
60. З установлених обставин справи слідує, що по 02 лютого 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, 05 лютого 2018 року - день звільнення, позивач не перебував ані у відпустці, ані на лікарняному, що свідчить про дотримання норми частини третьої статті 40 КЗпП України.
61. ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення через два місяця у зв`язку припиненням юридичної особи, Прилуцького міськрайонного центру зайнятості в результаті реорганізації відповідно до статті 49-2 КЗпП України. Позивачу одночасно з попередженням про вивільнення було запропоновано вакантну посаду провідного інженера з господарської діяльності відділу організації матеріально-технічного забезпечення Чернігівського обласного центру зайнятості, яка відповідала його кваліфікації, але позивач від запропонованої посади відмовився.
62. Посада заступника керівника філії, яка була вакантною, позивачу не була запропонована.
63. Разом із тим, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що звільнення працівника за пунктом 1 статі 40 КЗпП України вважається таким, що проведено з дотриманням норм трудового законодавства, зокрема, у тому разі, коли працівникові було запропоновано всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві у період строку попередження, і які існували на день звільнення працівника.
64. Судові рішення не містять відомостей про те, що було досліджено штатний розпис, перевірялась та встановлювалась наявність вакантних посад на день звільнення і відмова позивача від всіх запропонованих вакансій, що існували на підприємстві.
65. Крім того, суди у своїх висновках допустили суперечності, так як звільняючи позивач з посади директора Прилуцького міськрайонного центру зайнятості роботодавець стверджував, що позивач не може обіймати посаду керівника, проте 27 грудня 2017 року йому пропонувалась керівна посада - директора Семенівського районного центру зайнятості Чернігівської області.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
66. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
67. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
68. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 23 серпня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 17 січня 2019 року скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська