Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 745/1052/18

провадження № 61-11606св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2019 року у складі судді Смаль І. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен банк Аваль»), приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М., про визнання права власності на нерухоме майно та звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 12 червня 2003 року по 19 березня 2018 року. За час шлюбу ними за спільні коштибуло придбано житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями. Тобто, вказаний житловий будинок є об?єктом спільної сумісної власності подружжя, а 1/2 частина вказаного житлового будинку належить їй на праві власності.

Зазначала, що 18 грудня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. була винесена постанова про опис та арешт майна боржника по виконавчому провадженню № ВП 57717862, якою описано та накладено арешт на весь житловий будинок, чим порушено її право власності. Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа № 745/959/17, виданого 01 жовтня 2018 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен банк Аваль» суми боргу за кредитним договором від 08 квітня 2008 року у розмірі 10 056 доларів 02 центи США.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, та звільнити з-під арешту цю частину житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями. Звільнено з-під арешту 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, який належить ОСОБА_1 , накладеного постановою про опис та арешт майна боржника ВП № 57717862 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу. Доказів, що його придбано за кошти, які є особистою власністю ОСОБА_2 , судом не здобуто, а тому у силу статті 60 СК України він є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України ОСОБА_1 належить 1/2 ідеальна частина спірного житлового будинку з надвірними будівлями.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено. Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2019 року змінено в частині стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. на користь ОСОБА_1 587 грн 30 коп. на відшкодування судових витрат, стягнувши їх з АТ «Райффайзен Банк Аваль». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, зазначивши, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а тому наявні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 його частину. Оскільки позивач не є учасником у виконавчому провадженні № ВП 57717862 про стягнення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 10 056 доларів 02 центів США, то в порядку частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» належна їй частина житлового будинку з надвірними будівлями підлягає звільненню з-під арешту, накладеного виконавцем у цьому виконавчому провадженні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 червня 2019 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 745/1052/18 із Сосницького районного суду Чернігівської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 08 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальнику було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 9 500 доларів США зі сплатою 14,00% річних строком до 09 квітня 2018 року.

09 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким вона зобов?язалась солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором. Оскільки позичальник і поручитель належним чином зобов?язання за кредитним договором не виконували, у грудні 2017 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня 2018 року у справі №745/959/17, що набрало законної сили, позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 суму боргу за кредитним договором у розмірі 10 056 доларів 02 центи США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Банк вважав, що подання позивачем позову про поділ арештованого майна та звільнення майна з-під арешту з її частки було спрямовано на унеможливлення звернення стягнення на арештоване майно, що всупереч обставинам справи не було взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій. Кредитний договір укладався ОСОБА_2 за час шлюбу і кошти, отримані за цим договором, використовувались в інтересах сім`ї. Позивач не просто надавала згоду на укладення кредитного договору, а й забезпечувала виконання зобов`язань за ним порукою, що підтверджує спільність і узгодженість намірів подружжя в отриманні кредитних коштів у спільних інтересах, тобто в інтересах сім`ї.

Після пред`явлення банком позову до позичальника ( ОСОБА_2 ) та поручителя ( ОСОБА_1 ) про стягнення кредитної заборгованості, остання звернулася до суду із позовом до позичальника про розірвання шлюбу. Лише після того, як на виконання судового рішення в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на спірний житловий будинок позивач звернулася до суду з позовом про визнання за нею 1/2 частини права власності на це майно та звільнення з-під арешту її частки спірного майна.

Поділ права власності арештованого майна фактично призводить до неможливості виконання судового рішення про стягнення боргу шляхом реалізації спірного домоволодіння та може бути використаний для перереєстрації права власності згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, такі дії хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 червня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який був розірваний рішенням Деснянського районного суду м. Чернігів від 19 березня 2018 року (а.с.16).

За час шлюбу, 14 січня 2008 року , ОСОБА_2 було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою копією договору купівлі- продажу житлового будинку, посвідченого Сосницькою районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області 14 січня 2018 року за №48.

У вказаному договорі купівлі-продажу міститься відмітка державного нотаріуса Сосницької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області про те, що ОСОБА_2 купує будинок за згодою дружини - ОСОБА_1

16 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № ВП 57717862 про стягнення з ОСОБА_2 суми кредитної заборгованості у розмірі 10 056 доларів 02 центи США на користь АТ «Райффайзен банк Аваль» (а.с. 9, 13).

Також 16 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_2

18 грудня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. винесено постанову про накладення арешту на майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер 20901133 (а.с. 7-8).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Райффайзен банк Аваль»підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз?яснено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, АТ «Райффайзен Банк Аваль» посилалося на те, що 08 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальнику було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 9 500 доларів США зі сплатою 14,00% річних строком до 09 квітня 2018 року.

09 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким вона зобов?язалась солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором. Оскільки позичальник і поручитель належним чином зобов?язання за кредитним договором не виконували, у грудні 2017 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним.

Тобто кредитний договір укладався ОСОБА_2 за час шлюбу за наявності згоди його дружини - ОСОБА_1 , а кошти, отримані за цим договором, використовувались в інтересах сім`ї.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня 2018 року у справі № 745/959/17, що набрало законної сили, позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 суму боргу за кредитним договором у розмірі 10 056 доларів 02 центи США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Банк вважав, що подання позивачем позову про поділ арештованого майна та звільнення майна з-під арешту з її частки було спрямовано на унеможливлення звернення стягнення на арештоване майно, що всупереч обставинам справи не було взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже судові рішення не можуть вважатися законним та обґрунтованими, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом про поділ майна подружжя, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. знаходилося виконавче провадження № ВП 57717862 про стягнення з ОСОБА_2 суми кредитної заборгованості у розмірі 10 056 доларів 02 центи США на користь АТ «Райффайзен банк Аваль», постановою приватного виконавця від 18 грудня 2018 року на все майно ОСОБА_2 , у тому числі на спірний житловий будинок, було накладено арешт. Відповідно до укладеного договору поруки позивач виступила поручителем за зобов`язаннями свого чоловіка - ОСОБА_2 , за якими були стягнуті грошові кошти та які стали підставою для включення в акт опису та арешту спірного нерухомого майна. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 , сума кредитної заборгованості заборгованість була стягнута з ОСОБА_2 та накладено арешт на все належне йому майно, а у випадку поділу майна будуть порушені права та інтереси АТ «Райффайзен банк Аваль».

Колегія суддів зазначає, що питання щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, може бути вирішено судом за поданням державного чи приватного виконавця на підставі статті 443 ЦПК України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає стягненню 2 642 грн 85 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого АТ «Райффайзен Банк Аваль» за подання апеляційної скарги, та 3 523 грн 80 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого АТ «Райффайзен Банк Аваль» за подання касаційної скарги.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» задовольнити.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Приходько Юрій Михайлович про визнання права власності на нерухоме майно та звільнення майна з-під арешту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» 2 642 грн 85 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 3 523 грн 80 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович