ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 747/26/23
провадження № 61-9856 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Талалаївська об`єднана територіальна громада Чернігівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2023 року у складі судді Тіщенко Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Талалаївської об`єднаної територіальної громади Чернігівської області про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,78 га, що розташована
на території Чернецької сільської ради Талалаївського району Чернігівської області (далі - Чернецька СР), яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 28 січня 2002 року серії ІІІ-ЧН № 026322.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2017 року у справі
№ 747/795/17 за її заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - Чернецька СР, встановлено, що на час відкриття спадщини вона постійно проживала з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . За наслідком встановленого даного факту вона прийняла спадщину, яка складалася із: земельної ділянки, площею 0,2500 га, з кадастровим номером 7425385000:06:001:2188; земельної ділянки, площею 0,4665 га, з кадастровим номером 7425385000:06:001:2190; житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; права на майновий пай у загальному фонді колективного сільськогосподарського підприємства «Чернецьке» (далі - КСП «Чернецьке»), вартістю 1 686,00 грн, що підтверджено відповідними свідоцтвами про право
на спадщину за законом.
Державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право
на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,78 га, що розташована
на території Чернецької СР, у зв`язку з відсутністю інформації щодо зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Вказана обставина позбавила її можливості отримати свідоцтво про право
на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку, чим порушено її майнові права та інтереси.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня
2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі за позовом
ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, згідно
з яким суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі
між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав,
або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Районний суд установив, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду
з аналогічним позовом. Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2021 року у справі № 747/37/21 за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_3 , Талалаївської селищної ради Чернігівської області, третя
особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
про скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування запису
про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яке набрало законної сили, у задоволенні її позовних вимог було відмовлено. Предметом позову у цій справі була земельна ділянка, площею 3, 78 га. Даним судовим рішенням встановлено відсутність у ОСОБА_1 права на спадщину після смерті ОСОБА_2 на вказане майно, оскільки відповідно до норм ЦК Української РСР, який діяв на час спірних правовідносин, вона не є спадкоємцем померлої.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку предмету та підставам позову ОСОБА_1 , поданим нею доказам, а також матеріалам цивільних справ: № 747/417/13-ц
за позовом ОСОБА_1 до Чернецької СР про надання додаткового строку
для прийняття спадщини; № 747/309/18 у справі за позовом ОСОБА_1
до Чернецької СР про визнання права в порядку спадкування за законом;
№ 2-75/2010 за позовом прокурора Талалаївського району в інтересах ОСОБА_1 до Чернецької СР про визнання права власності на спадкове майно.
Предмет, підстави та вимоги позовів у вищезазначених цивільних справах аналогічні з предметом, підставами та вимогами позову у справі № 747/26/23,
а відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 неодноразово були предметом судового розгляду. Тому у спірних правовідносинах наявні правові підстави для відмови
їй у відкритті провадження у справі (пункт 2 частини першої статті 186
ЦПК України).
Апеляційний суд урахував судову практику Верховного Суду щодо тотожності справ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У квітні 2023 року до Верховного Суду вперше надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , підписана представником - адвокатом Ткаченко Н. М., на постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року вказану касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала (провадження № 61-5602ск23).
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Н. М., вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Н. М., на ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року повернуто особі, яка її подала у зв`язку із невиконанням вимог ухвали Верховного Суду від 17 травня 2023 року
про залишення касаційної скарги без руху (провадження № 61-7101ск23).
У червні 2023 року ОСОБА_1 втретє звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 14 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року клопотання ОСОБА_1
про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження
у справі після усунення заявником недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 11 липня 2023 року. Витребувати із Талалаївського районного суду Чернігівської області вищевказану цивільну справу (№ 747/26/23). Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Крім того, у серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву
про уточнення касаційної скарги, яку подано поза строком на касаційне оскарження й не ставиться питання про поновлення цього строку, тому вона залишається без розгляду (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду:
від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, провадження № 14-680цс19;
від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20;
від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про відмову у відкритті провадження за її позовом, надали невірну оцінку іншим цивільним справам, де вона була позивачем.
При цьому не враховано рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2004 року у справі № 2-226/2004, яким установлено факт
її постійного проживання зі спадкодавцем, і ця обставина, на думку заявника касаційної скарги, є преюдиційною. Аналогічні висновки у відповідній частині викладено і в рішенні Талалаївського районного суду Чернігівської області
від 26 грудня 2017 року у справі № 747/795/17.
Посилаючись на відповідні норми ЦК України, вважає, що вищевказане надає
їй можливість оформити спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,
в якому селищна рада зазначає про те, що ОСОБА_1 указала в касаційній скарзі невірну назву відповідача у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду
з позовом до Талалаївської об`єднаної територіальної громади, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,78 га,
що розташована на території Чернецької СР.
ОСОБА_1 зазначала, що вказана земельна ділянка, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН
№ 026322, за останньою у Державному земельному кадастрі зареєстрована
не була, а вона є єдиним спадкоємцем майна померлої.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, так як ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з аналогічним позовом і, зокрема, рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2021 року у справі № 747/37/21, яке набрало законної сили, у задоволенні її позову, предметом якого була спірна земельна ділянка, відмовлено. При цьому вказаним судовим рішенням установлено відсутність у ОСОБА_1 права на спадщину після смерті
ОСОБА_2 в силу вимог ЦК Української РСР, який діяв на час спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Критеріями відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2
частини першої статті 186 ЦПК України є: наявна тотожність спірних правовідносин (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у різних цивільних справах), судове рішення по тотожній справі набрало законної сили. При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідним рішенням законної сили.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет
і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 630/487/16 (провадження № 61-8780св18) указано, що позови вважаються тотожними, якщо
в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу районного суду, зазначив про те, що судом розглядалася цивільна справа № 2-75/2010
за позовом прокурора Талалаївського району в інтересах ОСОБА_1 до Чернецької СР про визнання права власності на спадкове майно. У цій справі матеріальним позивачем була ОСОБА_1 і вона просила суд визнати за нею право власності
на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , зокрема, на земельну ділянку
для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,78 га,
що розташована на території Чернецької СР.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 червня
2010 року, яке набрало законної сили, у задоволенні вищевказаного позову відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 не відноситься до спадкоємців померлої
в силу норм ЦК Української РСР, які були чинними на час відкриття спадщини.
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом.
Статтею 524 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємство здійснюється
за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить
до держави.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525
ЦК Української РСР).
Відповідно до статті 526указаного Кодексу місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу),
а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Згідно зі статтею 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи,
що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був
би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала
б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю (стаття 529
ЦК Української РСР).
Відповідно до статті 530 вказаного Кодексу при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька,
так і з боку матері (друга черга).
Тобто чинним законодавством на час відкриття спадщини у спірних правовідносинах не було передбачено інших черг спадкоємців, окрім зазначених
у статтях 529 та 530 ЦК Української РСР.
Подібні правові висновки у цій частині викладено у постанові Верховного Суду
від 25 вересня 2019 року у справі № 612/464/17 (провадження № 61-48751св18).
Вищевказане спростовує відповідні посилання касаційної скарги на норми
ЦК України щодо наявності права на спадкування за законом.
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернецької СР
про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом
на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , у тому числі
на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,78 га, що розташована на території Чернецької СР (справа
№ 747/417/13-ц).
Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 червня
2013 року у справі № 747/417/13-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 липня 2013 року, відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини другої статті 122
ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), за якою суд відмовляє
у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (а. с. 17).
Судом у цій справі було встановлено, що справа за аналогічним позовом неодноразово розглядалася Талалаївським районним судом Чернігівської області, за результатами відповідних справ прийняті судові рішення, які набрали законної сили.
У 2018 році ОСОБА_1 зверталася також до суду з позовом до територіальної громади в особі виконавчого комітету Чернецької СР про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , у тому числі на спірну земельну ділянку,
площею 3,78 га (справа № 747/309/18).
Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 травня
2018 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у даній справі
на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України (а. с. 19). Суд у цій справі встановив, що рішенням районного суду від 25 червня 2010 року у справі
№ 2-75/2010, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.
З урахуванням наведеного, дослідивши предмет та підстави заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у вищезазначених цивільних справах та у справі,
яка переглядається (№ 747/26/23), суд зробив обґрунтовані висновки про те,
що вони є тотожними, з однаковим складом учасників справ, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності
в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,78 га, що розташована
на території Чернецької СР, неодноразово була предметом судового розгляду.
За результатом розгляду відповідних судових справ ухвалено судові рішення,
які набрали законної сили.
Суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги вищевказаного не спростовують, вони зводяться
до власного тлумачення норм процесуального права, що не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
З урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається порушення судами норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність
та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць