№ 748/1230/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 748/1230/21

провадження № 61-4608св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року

№ 25-4950/14-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6034);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20 грудня 2018 року, індексний номер 44741801, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034;

- усунути перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом її повернення на користь територіальної громади в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;

- стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати по сплаті судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, не будучі законним розпорядником земель водного фонду, змінило цільове призначення спірної земельної ділянки із земель водного фонду на землі для індивідуального садівництва. Таким чином, оспорюваний наказ виданий в порушення вимог статті 19 Конституції України, статей 20 59 84 122 ЗК України, оскільки ОСОБА_2 було надано у приватну власність земельну ділянку водного фонду для індивідуального садівництва.

Оскільки на даний час спірна земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_1 , вважав вірним способом захисту порушеного права пред`явлення негаторного позову у порядку статті 391 ЦК України та повернення земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради як законного розпорядника земель даної категорії.

Протокольною ухвалою суду від 20 липня 2021 року задоволено заяву заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про залучення до участі у справі правонаступника, замінено позивача з Чернігівської обласної державної адміністрації на Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2021 року у складі судді Кухти В. О. позов задоволено в повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року

№ 25-4947/14-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6034).

Скасовано рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20 грудня 2018 року, індексний номер 44741801 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034.

Усунено перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, шляхом її повернення на користь територіальної громади в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034 знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Річище, яка є протокою (рукавом) р. Дніпро, відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду та повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро), тому наявні правові підстави для визнання незаконним і скасування оскаржуваного наказу та задоволення похідних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що предметом спору є як наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-4947/14-18-сг від 05 липня 2018 року, яким передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею

0,1200 га, кадастровий номер 7425584900:06:000:6034, так і обставини надання у приватну власність земельної ділянки водного фонду, як визначено у позові, для індивідуального садівництва - ОСОБА_2 .

Отже, прокурором помилково визначено статус ОСОБА_2 як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки вирішення вказаних позовних вимог по суті безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ОСОБА_2 , якій оспорюваним наказом було передано спірну земельну ділянку у власність і яка була первісним власником спірної земельної ділянки, проте апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі інших осіб як відповідачів (співвідповідачів) чи заміни неналежного відповідача, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скаргазаступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду

від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14?317цс19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження

№ 14-2цс21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагати повернути таку ділянку. Належним відповідачем у такому спорі є особа, права на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішення суду про задоволення негаторного позову передбачає внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача, але за умови, що право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Також зазначав, що ОСОБА_2 під час розгляду справи не скористалась своїми правами та можливістю подавати документи, докази, висловлювати аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову, участі у розгляді справи не приймала.

Крім того вказував, що за результатами розгляду Верховним Судом аналогічних вимог про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування, суд дійшов висновку, що він не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Таким чином, оскільки визнання незаконним та скасування наказу про надання у власність спірної земельної ділянки не є ефективним способом захисту, зокрема задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, тому судове рішення про задоволення позову в цій справі не вирішує питання про права та обов`язки першого набувача спірної земельної ділянки, а стосується виключно усунення перешкод, які чиняться відповідачем ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській областікасаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неналежний суб`єктний склад учасників цієї справи, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 червня 2018 року

ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1200 га за рахунок земель запасу для індивідуального садівництва на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) та передати дану земельну ділянку у власність. До заяви додано проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру.

05 липня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено наказ № 25-4947/14-18-сг, яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_2 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;

- надано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6034) для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44690965 від 18 грудня 2018 року 17:26:45 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 7425584900:06:000:6034, наданої для індивідуального садівництва, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

20 грудня 2018 року між ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_4 , був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 травня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, індексний номер: 44741801 від 20 грудня 2018 року.

На підтвердження позовних вимог прокурором додано до позовної заяви:

- інформацію Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» від 23 вересня 2020 року № 1036, згідно з якою спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7425584900:06:000:6034 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро);

- інформацію Інституту водних проблем і меліорації НААН України

від 30 квітня 2021 року № 228/06 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034 знаходиться в межах прибережної захисної смуги (ПЗС) р. Річище, яка є протокою (рукавом) р. Дніпро і відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду;

- інформацію Деснянського басейного управління водних ресурсів

від 16 січня 2021 року про те, що згідно з Публічною кадастровою картою України земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034 знаходиться у водозбірному басейні річки Дніпро; згідно з картою Google вона розташована в безпосередній близькості від водного об`єкта «р. Речище», має прямий гідрологічний зв`язок з водами річки Дніпро та з врахуванням вимог пункту 3 статті 5 Водного кодексу України належить до водних об`єктів загальнодержавного значення; Паспорт водного об`єкта, проект землеустрою на встановлення прибережної захисної смуги «р. Речище» на замовлення Деснянського БУВР не розроблявся, на погодження не надавався; через відсутність будь-якої інформації, відображеної або задокументованої на будь-яких носіях, управління не може повідомити про приналежність вищезазначеної земельної ділянки до земель водного фонду.

За даними Державного водного кадастру річка Річище за класом об`єкту гідрографії є малою річкою, площа водозбору 1 тис. кв. км, належить до району басейну річки Дніпро.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що прокурором помилково визначено статус ОСОБА_2 як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки вирішення вказаних позовних вимог по суті безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ОСОБА_2 , якій оспорюваним наказом було передано спірну земельну ділянку у власність і яка була первісним власником спірної земельної ділянки.

Верховний Суд частково не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Як зазначалося вище, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор просив, зокрема, визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року

Разом з тим, в якості відповідачів у позові зазначено ОСОБА_1 та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

ОСОБА_2 зазначено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 642/6181/16-ц).

Враховуючи, що прокурором вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

від 05 липня 2018 року пред`явлена і до ОСОБА_2 , однак вона не залучена до участі у справі в якості відповідача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги

р. Річище, яка є протокою р. Дніпро і відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду. Ширина прибережної захисної смуги (ПЗС) уздовж р. Річище щонайменше має становити 100 м, проте ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, не будучі законним розпорядником земель водного фонду, змінило цільове призначення спірної земельної ділянки із земель водного фонду на землі для індивідуального садівництва.

З огляду на вказане прокурор для відновлення порушеного права власності на землі водного фонду звернувся до суду з декількома вимогами, серед яких була також заявлена вимога про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном на підставі статті 391 ЦК України, тобто з негаторним позовом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки водного фонду, право власності на яку неправомірно зареєстровано за фізичною чи юридичною особою, або якщо земельна ділянка зайнята такою особою.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада

2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18);

від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження

№ 14-473цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19); від 15 вересня 2020 року у справі

№ 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, й таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження

№ 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19) та інші).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження

№ 14-452цс18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Отже, належним відповідачем у такому спорі є особа, яка порушує права позивача, тобто останній володілець спірної земельної ділянки, який перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження земельною ділянкою.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада

2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження

№ 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі

№ 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження

№ 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення… Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою».

В той же час рішенням, за результатами розгляду негаторного позову, не буде вирішуватися питання про права та обов`язки первісного набувача права власності на спірну земельну ділянку, оскільки наказ повернути земельну ділянку власнику адресується останньому володільцю, на якого покладається обов`язок виконати рішення суду. В той же час, оскільки суд має надати правову оцінку наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року у мотивувальній частині, а рішення може в подальшому вплинути на правовідносини між первісним набувачем та останнім володільцем, то первісний набувач може бути залучений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

З наведеного вбачається, що вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)

від 20 грудня 2018 року, індексний номер 44741801, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034 та усунення перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом її повернення на користь територіальної громади в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області не можуть оцінюватися як похідні та підлягають вирішенню по суті, що апеляційним судом враховано не було.

При цьому, враховуючи правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), розглядаючи справу в зазначеній вище частині, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині має надати оцінку законності наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4950/14-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6034).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів встановити правовий статус спірної земельної ділянки відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини, розглянувши справу з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 рокув частині вирішення позовних вимог щодо скасування рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)

від 20 грудня 2018 року, індексний номер 44741801, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034; усунення перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом її повернення на користь територіальної громади в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович