ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 748/282/21

провадження № 51-1561км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_7.,

суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_10.,

прокурора ОСОБА_11.,

та в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_12,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_13 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 25 жовтня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270270000859, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Губарі Ріпкинського району Чернігівської області та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської областівід 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він під час бійки 22 жовтня 2020 року близько 21 години у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел на умисне вбивство ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, умисно наніс два удари невстановленим у ході досудового розслідування одностороннє гострим колючо-ріжучим предметом типу клинка ножа в область грудної клітки з ушкодженням легеневих судин, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, від яких ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області. Причиною смерті ОСОБА_2 стала масивна крововтрата, що виникла внаслідок колото-різаних ран грудної клітки з ушкодженням легеневих судин.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасуватисудові рішення щодо ОСОБА_1 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження його умислу невстановленим предметом заподіяти потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження. Також, як стверджує захисник, у вироку всупереч положенням ст. 370 КПК не наведено мотивів, на підставі яких доказів суд визнав неможливим спричинення тілесних ушкоджень потерпілому не засудженим, а іншою особою. Крім того зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки у її мотивувальній частині не міститься виклад обставин, встановлених судом апеляційної інстанції з посиланням на докази, а також відсутні в ухвалі мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні і відсутні положення закону, якими він керувався. При цьому в ухвалі апеляційного суду не наведено докладених мотивів і підстав визнання апеляційної скарги необґрунтованою. Також вказує на те, що в ухвалі апеляційного суду відсутні мотиви та обґрунтування, за допомогою яких суд дійшов висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК. Крім того стверджує, що суд апеляційної інстанції не перевірив в межах доводів, висловлених в апеляційній скарзі захисту, чи були додержані судом першої інстанції процесуальні норми, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності, для висновків суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 115 КК. При цьому вказує на те, що судом апеляційної інстанції не були перевірені доводи сторони захисту щодо нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не засудженим ОСОБА_1 , а іншою особою. Разом з тим, як зазначає захисник, суд апеляційної інстанції не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо причин наявності слідів крові потерпілого на одязі засудженого ОСОБА_1 . Також вважає, що апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги щодо відсутності умислу у засудженого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та будь-якого конфлікту між засудженим і потерпілим.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_11. вважав, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий апеляційний розгляд.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_12, котрий підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_1 , та прокурора ОСОБА_11., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, й істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи захисника ОСОБА_12 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься й забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17).

Відповідно ж до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена в повному обсязі.

Згідно зі ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам

ст. 419 КПК.

У мотивувальній частині ухвали мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою (ч. 1 і ч. 2 ст. 419 КПК).

Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Окрім того, згідно з положеннями ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Разом з тим ці вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

Вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК. При цьому було встановлено, що 22 жовтня 2020 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2 , обумовлених ревнощами останнього до ОСОБА_3 , умисно наніс два удари не встановленим у ході досудового розслідування одностороннє-гострим колючо-ріжучим предметом типу клинка ножа в область грудної клітки ОСОБА_2 , заподіявши тяжкі тілесні ушкодження. Причиною смерті ОСОБА_2 стала масивна крововтрата, яка виникла внаслідок колото-різаних ран грудної клітки з ушкодженням легеневих судин.

В обґрунтування своїх висновків щодо встановлення фактичних обставин кримінального провадження суд послався на показання потерпілої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ; дані рапорту чергового Чернігівського РВП від 22 жовтня 2020 року, протоколів огляду місця події

від 23 жовтня 2020 року, протоколів огляду речей від 3 листопада 2020 року, висновків судово-медичних експертизи № 660 та 661 від 1 грудня 2020 року, № 981 від 24 грудня 2020 року, № 152- МК, № 149- МК від 10 грудня 2020 року, № 544 від 23 листопада 2020 року, висновку судово-імунологічної експертизи № 697 від 23 грудня 2020 року, висновку судово-цитологічної експертизи № 134-ц від 29 грудня 2020 року, висновку судово-трасологічної експертизи

№ СЕ-19/125-21/71-ЕР від 27 січня 2021 року, висновків судово-психіатричних експертиз № 585 та № 586 від 24 листопада 2020 року, протоколів проведення слідчих експериментів від 24 жовтня 2020 року та 5 січня 2021 року, протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 31 грудня 2020 року.

Не погоджуючись із вказаним вироком, захисник ОСОБА_12. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставив питання про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 та вичерпанням можливості їх отримати.

Зокрема, у поданій апеляційній скарзі захисник вказував на те, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії його підзахисного за ч. 1 ст. 115 КК. При цьому звертав увагу, що у матеріалах кримінального провадження відсутні беззаперечні докази на підтвердження умислу обвинуваченого заподіяти умисне вбивство, а докази, досліджені судом першої інстанції, доводять відсутність між потерпілим та обвинуваченим неприязних відносин чи будь-якого конфлікту у минулому та безпосередньо перед подією. Крім того, зазначав про те, що удари потерпілому, які призвели до трагічних наслідків, були завдані іншою особою.

Також, на думку захисника, при оцінці показань свідка ОСОБА_3 не було враховано, що вона 22 жовтня 2020 року ввечері перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння, а також те, що вона була співмешканкою потерпілого ОСОБА_2 і, відповідно, мала процесуальну зацікавленість у кримінальному провадженні. До того ж захисник звертав увагу, що цей свідок не була безпосереднім очевидцем перебігу подій, а лише виразила свої припущення, у зв`язку з чим її показання щодо обставин вбивства не є достовірним та достатнім доказом для доведення правдивості версії сторони обвинувачення щодо скоєння злочину саме ОСОБА_1 , як і показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Разом з тим, як стверджував захисник, не є беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1 й висновки судово-медичних та імунологічних експертиз, а також наявність на тілі обвинуваченого тілесних ушкоджень у вигляді саден і слідів крові на його одязі. Крім того захисник вказував, що стороною обвинувачення не надано доказів присутності на руках обвинуваченого слідів знаряддя злочину, яке так і не було встановлено під час досудового слідства.

Зазначав і про те, що висновки про наявність умислу на заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, який сформувався внаслідок «раптово виниклих неприязних відносин, обумовлених ревнощами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 », як і будь-якого попереднього конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, не підтверджуються жодними допустимими та належними доказами. При цьому, на думку захисника, жодної обставини події не було встановлено і внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Водночас, апеляційний суд, перевіряючи вказані доводи апеляційної скарги захисника, у своїй ухвалі лише зазначив про те, що висновок місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Таким чином,суд апеляційної інстанції в повній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги захисника, не дав на них вичерпних відповідей й по суті лише обмежився загальними формулюваннями про правильність висновків суду першої інстанції. При цьому не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та не зазначив мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370 419 КПК, наведені порушення є істотними і такими, що могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_12 також убачається, що він у своїй скарзі ставить питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. При цьому захисник не погоджується із наданою судами оцінкою окремих доказів, що з урахуванням положень, передбачених статтями 433,

438 КПК, не входить до компетенції касаційного суду, у зв`язку з чим касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_12 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9