Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 750/13081/18

провадження № 61-15239св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігів,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 квітня 2019 року у складі судді Требух Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Лакізи Г. П.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернігів, про виключення житлової квартири із числа службових,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради порушено його право на забезпечення постійним житлом, гарантоване Конституцією України та законами України.

Зазначене рішення прийнято незважаючи на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 вересня 2018 року у справі № 750/5798/18, яким визнано протиправним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 про відмову Квартирно-експлуатаційному відділу міста Чернігів (далі КЕВ міста Чернігів) у зміні статусу службової квартири АДРЕСА_1 та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім`єю ОСОБА_1 .

Положення про виключення з числа службових житлових приміщень в місті Чернігові, затверджене Чернігівською міською радою 26 квітня 2018 року є протиправним, оскільки у Чернігівської міської ради відсутні повноваження видавати нормативні акти по врегулюванню правових відносин стосовно виключення з числа службових житлових приміщень.

Вказане Положення не відповідає Конституції України та законам України у сфері, яка саме і регулює порядок виключення житлових приміщень з числа службових.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, виражене у формі пункті 3.1.1 рішення Виконавчого комітету від 15 листопада 2018 року № 555, яким відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень у місті Чернігові виконком відмовив КЕВ міста Чернігів у зміні статусу службової трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_2 , та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім`єю ОСОБА_1 ; зобов`язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняти рішення щодо виключення з числа службових житлових приміщень трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та закріпити її за родиною підполковника ОСОБА_1 для постійного проживання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним і скасовано пункт 3.1.1 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 листопада 2018 року № 555 про відмову у виключенні з числа службових жилих приміщень трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради у місячний строк від дня набрання рішенням суду законної сили ухвалити рішення про виключення трикімнатної квартири АДРЕСА_1 з числа службових жилих приміщень, надати їй статус житлової квартири та закріпити за ОСОБА_1 з одночасним зняттям його з квартирної черги.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що при вирішенні статусу квартири були дотримані вимоги чинного законодавства про те, що позивач має понад 20 років вислуги на військовій службі, з 2004 року перебуває у черзі на отримання житла, набув право на першочергове отримання житла, проте позбавлений отримати це житло як постійне внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішення про відмову у зміні статусу службової житлової квартири.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 квітня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року Виконавчий комітет Чернігівської міської ради подав касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 квітня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позов пред`явлено неналежним позивачем, оскільки оспорюване рішення приймалося щодо КЕВ міста Чернігів, виключення службових квартир здійснюється тільки на підставі клопотання КЕВ, а не звернення наймача. Також суди не врахували, що спірна квартира знаходилася на балансі відповідача та саме до його компетенції належить вирішення питання про виключення її з числа службових за клопотанням відповідного органу, за яким закріплено житло як службове, а не за клопотанням квартиронаймача чи членів його сім`ї.

Крім того, суди не врахували доказів щодо потреби у подальшому використанні службового житла та наявності черги на отримання постійного та тимчасового житла, обов`язкового застосування чинного Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в місті Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року № 30/VII-7, врахування закріпленого обов`язку надавати житло для постійного проживання Міністерством оборони України у порядку черговості як органом, що отримує фінансування на реалізацію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», забезпечення збереження фонду службового житла.

Судами попередніх інстанцій не вказано, яке право позивача порушено та яким чином визнання недійсним оспорюваного рішення захистить таке порушене право, з огляду на те, що він не є його власником. Рішення комісії носять рекомендаційний характер, тому не можуть бути оскаржені та визнані незаконними. Виконавчий комітет має власні повноваження та діє на підставі, у порядку та у межах повноважень, визначених законодавством, тому дії виконавчого комітету є законними і обґрунтованими.

Щодо службових жилих приміщень існує інший порядок їх надання.

Спірна квартира була розподілена Міністерством оборони України виключно для потреб військовослужбовців у службових квартирах, яких на черзі знаходиться 645 осіб. Саме Міністерство оборони України приймає рішення про визначення статусу жилих приміщень на стадії планування будівництва, яке не залучено як уповноважений орган до розгляду справи.

Обов`язок забезпечення житлом згідно з черговістю для постійного проживання покладається на Міністерство оборони України, яке отримує фінансування на ці цілі. Розподіл квартир для постійного та службового проживання визначається Міністром на стадії будівництва або купівлі.

Ніхто право на житло не оспорює, оскільки це право надане державою, оскільки позивач має стаж служби понад 20 років і не підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення. Але в даному випадку суд порушує принципи розподілу влади та втручається у внутрішню компетенцію відповідача. Суд взагалі не проаналізував надані повноваження органам місцевого самоврядування та не навів вимоги закону щодо реалізації порушеного права.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 зарахований на військову службу 25 липня 1997 року, що підтверджується довідкою Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту від 20 лютого 2018 року. Станом на дату видачі довідки має вислугу в Збройних Силах України 20 років 7 місяців 25 днів.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій та перебуває на військовій службі в Північно-Східному територіальному управлінні внутрішнього аудиту міста Чернігів.

Підполковник ОСОБА_1 перебуває в загальній черзі на покращення житлових умов Чернігівського гарнізону (місто Чернігів) з 03 червня 2004 року, на першочерговій з 08 вересня 2017 року, як учасник бойових дій АТО. Згідно з витягом з послужного списку особової справи підполковника ОСОБА_1 він має вислугу в Збройних Силах України 20 років 7 місяців 25.

Згідно з витягу з рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 вересня 2014 року № 260 встановлено, що зазначеним рішенням затверджено спільне рішення адміністрацій і профспілкових комітетів підприємств, організацій, житлових комісій про виділення житлової площі та видати ордер ОСОБА_1 на службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 42,5 кв. м на сім`ю з чотирьох осіб (він, дружина, дочка, батько), без зняття з квартирного обліку. Проживали у службовій двокімнатній квартирі АДРЕСА_4 .

Рішенням Виконавчого комітету міської ради від 17 вересня 2014 року № 260 ОСОБА_1 виділено службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 площею 42,5 кв. м.

Станом на 20 грудня 2018 року (дата видачі довідки відділом квартирного обліку та приватизації житлового фонду) ОСОБА_1 разом із сім`єю у складі 4 осіб (він, дружина, дочка, батько дружини) перебуває на квартирному обліку у КЕВ міста Чернігів на загальних підставах з 03 червня 2004 року за № 181 та у першочерговому списку, як учасник бойових дій з 08 вересня 2017 року з № 553.

ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника КЕВ міста Чернігів про розгляд питання виключення з числа службових спірної житлової квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 29 грудня 2017 року затверджено список військовослужбовців, квартири яких пропонується виключити з числа службового житла Міністерства оборони України, серед яких і квартира, в якій проживає сім`я ОСОБА_1 .

Чернігівська міська рада листом від 16 лютого 2018 року вихідний № 1-27/20-839 повідомила КЕВ міста Чернігів про те, що в клопотанні КЕВ про виключення житлових приміщень з числа службових не достатньо мотивовано підстави їх виключення із службового житла, а саме докази відсутності потреби у його подальшому використанні. Виключення квартир з числа службових є правом виключно органу місцевого самоврядування чи його виконавчого органу, а не його обов`язком. При переведенні квартир із службових у житлові порушуються інтереси держави щодо збереження фонду службового житла та створюються умови для громадян щодо безпідставного відчуження державного майна. Також міською радою надано витяги з рішень виконавчого комітету, якими клопотання КЕВ міста Чернігів були задоволені та переведені квартири в статус житлових, список загальної черги військовослужбовців станом на 15 травня 2018 року.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 вересня 2018 року, яке набрало законної сили, встановлено, що житлова квартира за адресою: АДРЕСА_5 , була придбана виключно за рахунок коштів Міністерства оборони України та в подальшому була передана на баланс громади міста Чернігова. Вказана житлова квартира була виділена як службова підполковнику ОСОБА_1 та його сім`ї і відповідає нормам законодавства, встановленим для населеного пункту (міста Чернігів).

Підполковник ОСОБА_1 перебуває в загальній черзі на покращення житлових умов Чернігівського гарнізону (міста Чернігів) з 03 червня 2004 року, на першочерговій черзі як учасник бойових дій АТО з 08 вересня 2017 року. Відповідно до витягу з послужного списку особової справи підполковника ОСОБА_1 він має вислугу в Збройних Силах України 20 років 7 місяців 25 днів.

Листом ТВО начальника КЕВ міста Чернігів майора Гунько Я. В. від 04 січня 2018 року № 20 було направлено на адресу Чернігівської міської ради клопотання щодо винесення рішення Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради про виключення квартир із числа службових і надання їм статус квартир для постійного проживання, серед яких службова житлова квартира за адресою: АДРЕСА_5 , в якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , учасника бойових дій.

Проте Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішення по розгляду вказаного клопотання прийнято не було.

26 січня 2018 року начальником КЕВ повторно направлено клопотання про розгляд зазначеного вище питання.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214, зокрема пунктом 3.2 відповідач відмовив у задоволенні вимог КЕВ міста Чернігів про зміну статусу квартири, при прийнятті вказаного рішення послався на Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в місті Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року № 30/VІІ-7.

Вирішуючи спір суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково, визнав протиправним і скасував пункт 3.2 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 про відмову у виключенні із числа службових жилих приміщень трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає родина ОСОБА_1 ; зобов`язав Виконавчий комітет Чернігівської міської ради розглянути клопотання начальника КЕВ міста Чернігів щодо виключення спірної квартири із числа службових і надання їй статусу квартири для постійного проживання у відповідності та в порядку передбаченому чинним законодавством та прийняти мотивоване рішення за наслідками його розгляду.

Дані обставини встановлені рішенням суду та на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Оскільки рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 вересня 2018 року Виконавчий комітету Чернігівської міської ради зобов`язано розглянути клопотання начальника КЕВ міста Чернігів щодо виключення квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає родина підполковника ОСОБА_1 , то дане питання розглянуто повторно та рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 листопада 2018 року № 555 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, соціальний квартирний облік, виділення житла громадянам міста, видачу ордерів, на підставі пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 12.2 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в місті Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року № 30/VII-7, КЕВ міста Чернігів відмовлено у зміні статусу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_6 , та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім`єю ОСОБА_1 . Зазначено, що квартира виділялася на підставі рішення Виконавчого комітету міської ради від 17 вересня 2014 року № 260.

Також в матеріалах справи наявний ордер на жиле приміщення від 24 вересня 2014 року, довідка з місця проживання, довідка про наявність у ОСОБА_1 станом на 11 серпня 2017 року вислуги в Збройних Силах України 20 років 0 місяців 17 днів, витяг з протоколу № 8 засідання житлової комісії Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту від 14 серпня 2017 року де вирішено не заперечувати проти виключення із числа службових квартири АДРЕСА_1 , у якій проживає сім`я ОСОБА_1 .

Наказом Міністерства оборони України від 08 липня 2010 року № 354 «Про організацію роботи комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України затверджено склад комісії та положення про комісію.

Вбачається також, що лише рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року затверджено Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в місті Чернігові.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2019року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Деснянського районного суду міста Чернігова.

02 вересня 2019 року справа № 750/13081/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно із статтею 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Згідно з пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженого постановою Ради Міністрів від 04 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Пунктом 8 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, встановлено, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

При цьому житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (пункт 11 зазначеного порядку).

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України. У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням командира військової частини, погодженим з начальниками відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.

У статті 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Оскільки положення статті 22 Конституції України забороняють законодавцю погіршувати становище людини у суспільстві та закріплюють принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, то не можуть бути звужені не тільки конституційні, а й усі права та свободи, передбачені законами України (відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України ці права та свободи так само, як і їх гарантії, визначаються виключно законами України), та зміст і обсяг конституційних прав і свобод розкривається не тільки в Основному Законі України, а й в інших законах України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову з огляду на те, що рішенням Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Силах України від 29 грудня 2017 року № 826 надано спірну квартиру у постійне користування ОСОБА_1 із зняттям його з квартирного обліку, при вирішенні статусу квартири були дотримані вимоги чинного законодавства, що позивач має понад 20 років вислуги на військовій службі, з 2004 року перебуває в черзі на отримання житла, набув право на першочергове отримання житла, проте, позбавлений отримати це житло як постійне внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішенням про відмову у зміні статусу службової житлової квартири, в зв`язку з чим, грубо порушуються права та інтереси позивача.При цьому при прийнятті відповідачем рішення про відмову у зміні статусу службової житлової квартири порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Доводи касаційної скарги про незалучення до участі у справі власника квартири Міністерства оборони України, що є порушенням норм процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Аргументи касаційної скарги про те, що законом визначений інший, ніж ухвалення судового рішення, порядок виключення квартири з числа службових, не ґрунтуються на законі, оскільки ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Тому позивач як особа, права якої порушені, не мав іншої можливості, ніж звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

При цьому суд має право зобов`язати орган вчинити певні дії, які б гарантували захист прав і свобод людини, оскільки Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Дію оскаржуваних судових рішень було зупинено ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2019 року. Тому у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити їх дію.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 квітня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 квітня 2019 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. ЛитвиненкоВ. С. ВисоцькаІ. М. Фаловська