Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 750/1680/19
провадження № 61-19646св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Чернігівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2019 року у складі судді Карапути Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Іванової Г. П., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Чернігівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення.
Позовна заява Чернігівської міської ради мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради 21 лютого 2005 року видано ордер на жиле приміщення ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (дочка) та ОСОБА_4 (син) на право зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
За зазначеною адресою ОСОБА_1 разом з чоловіком була зареєстрована з 05 квітня 2005 року, а 30 травня 2006 року відповідач знята з реєстрації місця проживання за цією адресою.
09 січня 2007 року з реєстраційного обліку також були зняті ОСОБА_2 та їхні неповнолітні діти.
ОСОБА_2 разом з членами сім`ї переїхали мешкати до м. Харкова, були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживали у квартирі, яку винаймали, за адресою: АДРЕСА_3 .
До спірної квартири 07 грудня 2006 року був зареєстрований батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , на якого був переведений особовий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку з чим останнього знято з реєстрації місця проживання у спірній квартирі.
Спірна квартира відноситься до державного житлового фонду, оскільки ОСОБА_5 за життя не набув права власності на спірну квартиру, із заявами про вселення членів сім`ї або будь-яких інших осіб у квартиру до житлово-експлуатаційної організації не звертався.
ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі без відповідних правових підстав, не бажаючи його добровільно звільняти.
З урахуванням зазначеного, Чернігівська міська рада просила виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, позов Чернігівської міської ради задоволено.
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі без відповідних правових підстав, а тому підлягає виселенню з квартири без надання іншого жилого приміщення на підставі частини другої статті 107 ЖК Української РСР.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про її виселення зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Суди не врахували, що спірна квартира була надана її чоловіку як військовослужбовцю та його сім`ї, до складу якої вона входить.
Посилаючись на те, що вона добровільно вибула зі спірного житла, суди не врахували, що вона виїхала зі спірної квартири у зв`язку з переведенням її чоловіка на нове місце служби як військового суддю, а тому вона та її сім`я були вимушені залишити своє місце проживання.
Також суди помилково посилались як на підставу задоволення позову на те, що вона використала право на приватизацію у м. Черкаси, оскільки вказані обставини не мають відношення до права користування спірним житлом.
Зазначала, що батько її чоловіка ОСОБА_5 переїхав з м. Черкаси для постійного проживання у спірній квартирі у зв`язку зі станом його здоров`я. Квартира у м. Черкаси, в якій проживав ОСОБА_5 , була приватизована та продана нею у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не мав можливості за станом здоров`я самостійно займатись приватизацією та продажом квартири.
Станом на 2019 рік за нею та за членами її сім`ї не зареєстровано право власності на житло, а тому спірна квартира є єдиним її житлом, на що суди уваги не звернули.
Також суди не врахували, що її виселення зі спірного житла призведе до порушення її права на житло, яке передбачено статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 21 лютого 2005 року № 20 затверджено спільні рішення адміністрацій і профспілкових комітетів підприємств, організацій, житлових комісій про виділення житлової площі і видачу ордерів, зокрема, ОСОБА_2 на сім`ю з чотирьох осіб (він, дружина, дочка, син) на чотирикімнатну квартиру житловою площею 54,9 кв. м на АДРЕСА_1 .
21 лютого 2005 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 на склад сім`ї (дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_6 , 1992 року народження, та син ОСОБА_7 , 1996 року народження,) отримав ордер № 547 на право зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
05 квітня 2005 року ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 були зареєстровані за вказаною адресою.
30 травня 2006 року ОСОБА_1 знята з реєстрації місця проживання у спірній квартирі, а 09 січня 2007 року з реєстраційного обліку за вказаною адресою були зняті чоловік відповідача - ОСОБА_2 та їхні неповнолітні діти.
16 червня 2006 року ОСОБА_1 зареєструвалася в квартирі АДРЕСА_5 .
Згідно зі свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 , виданого Придніпровським районним виконавчим комітетом 25 квітня 2007 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06 вересня 2007 року ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_5 .
11 липня 2007 року ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку у м. Черкаси та 19 липня 2007 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Станом на 19 листопада 2017 року ОСОБА_1 разом з членами сім`ї була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживали у квартирі АДРЕСА_6 , яку винаймали.
Також судами установлено, що 07 грудня 2006 року у квартирі АДРЕСА_4 зареєстрований ОСОБА_5 (батько чоловіка відповідача ОСОБА_2 ) і на ОСОБА_5 був переведений особовий рахунок на квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у
АДРЕСА_7 , і спірна квартира належать до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова, квартира не приватизована.
За життя ОСОБА_5 не звертався до житлово-експлуатаційної організації з заявами про вселення членів сім`ї або будь-яких інших осіб у спірну квартиру.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2018 року у справі № 750/10682/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права користування вказаним житловим приміщенням було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року у справі № 750/10682/17 рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2018 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, звернувшись до суду з вимогою про визнання права користування житловим приміщенням, ОСОБА_1 визначила відповідачем у справі Чернігівську міську раду, однак під час розгляду справи первісного відповідача у справі - Чернігівську міську раду замінено на виконавчий комітет Чернігівської міської ради. Разом з цим, Чернігівська міська рада та її виконавчий комітет є двома різними юридичними особами. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у цій справі має виступати саме Чернігівська міська рада, як розпорядник державного житлового фонду, а не її виконавчий орган. Проте, вказані обставини залишилась поза увагою місцевого суду, у зв`язку з чим суд вирішив справу та прийняв рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
За правилом статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Положеннями частини другої статті 107 ЖК Української РСР передбачено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_1 добровільно знялась з реєстрації у квартирі АДРЕСА_4 , після чого зареєструвалась в іншій квартирі у м. Черкаси, здійснила приватизацію квартири в м. Черкаси, продала приватизовану нею квартиру у м. Черкаси, після чого зареєструвалась, проживала та працювала у м. Харкові.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що здійснення ОСОБА_1 приватизації квартири в м. Черкаси вказує на відсутність обов`язку держави із збереження за нею попереднього житла у м. Чернігові, з якого ОСОБА_1 вибула в добровільному порядку , а повторне її вселення у спірну квартиру відбулось у порушення встановленого законом порядку.
Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі без відповідних правових підстав, а тому підлягає виселенню з квартири без надання іншого жилого приміщення.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що її виселення призведе до порушення її права на житло, є безпідставними, оскільки рішення про виселення ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення ухвалене згідно із законом, таке виселення має легітимну мету, оскільки законне право на зайняття спірного житлового приміщення було припинене відповідачем добровільно, а втручання держави у цій справі є пропорційним законній меті, оскільки існує розумне співвідношення між інтересами суспільства й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець