Постанова

Іменем України

09 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 750/3925/18

провадження № 61-244св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Воробйової І.А., ЛідовцяР.А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2018року у складі судді Коверзнева В.О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: ХаречкоЛ.К., Лакізи Г.П., Онищенко О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова, про визнання протиправним іскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 17 травня 2018 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення №214«Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла громадянам міста, видачу ордерів», відповідно до якого йому відмовлено у виключенні з числа службових приміщень квартири АДРЕСА_1 , в якій він проживає із своєю родиною.

ОСОБА_1 вважає, що цим рішенням порушено його право на отримання житла, яке гарантовано Конституцією України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати пункт 3.4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла громадянам міста, видачу ордерів» щодо відмови у виключенні з числа службових приміщень квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняти рішення про виключення цієї квартири з числа службових жилих приміщень з подальшим наданням її сім`ї ОСОБА_1 для постійного проживання, із зняттям його з квартирного обліку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від11грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4.3 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 травня 2018 року № 214 про відмову ввиключенні з числа службових жилих приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради у місячний строк від дня набрання рішенням суду законної сили ухвалити рішення про виключення однокімнатної квартири АДРЕСА_1 з числа службових жилих приміщень, надати їй статус житлової квартири та закріпити за ОСОБА_1 , з одночасним зняттям його зквартирної черги.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди дійшли висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову в зміні статусу квартири, здійснив непропорційне втручання в право позивача на мирне володіння житлом, оскільки таке рішення позбавляє його права мати квартиру в постійному користуванні, а в подальшому набути право власності на квартиру шляхом її приватизації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального йпроцесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не залучено до участі в справі власника квартири Міністерство оборони України. Позов заявлений неналежним позивачем, оскільки предметом спору у цій справі є не спір з приводу порушення прав тієї чи іншої особи про надання квартири, а правомірність рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла громадянам міста, видачу ордерів». Виключення службових квартир проводиться на підставі клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу, а не звернення наймача.

Також суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що спірна квартира знаходилася на балансі відповідача та саме до його компетенції належить вирішення питання про виключення квартири з числа службових за клопотанням відповідного органу, за яким житло закріплене як службове, ане за клопотанням квартиронаймача чи членів його сім`ї. Отже, позивач має правовідносини щодо надання житла з військовим гарнізоном, а не зВиконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

Під час ухвалення оскаржуваних рішень суди не застосували Положення про виключення з числа службових жилих приміщень у м. Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року №30/VІІ-7, відповідно до якого постановка/зняття з квартирного обліку покладається на житлові комісії, а не на виконавчий комітет.

Міністерство оборони України не вирішило правовий статус спірної квартири, залишаючи за нею встановлене цільове призначення службове використання. Нехтуючи принципами черговості в отриманні житла для постійного проживання, суди не врахували загальні норми забезпечення житлом для осіб, які набули право на отримання житла за рахунок держави раніше, ніж позивач.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відзив на касаційну скаргу від Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернігова не надходив.

У відповіді на відзив Виконавчий комітет Чернігівської міської ради зазначив, що відзив на касаційну скаргу не спростовує доводи касаційної скарги.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від30липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від11грудня 2018 року, зупинено дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження і витребувано із Деснянського районного суду м. Чернігова цивільну справу № 750/3925/18.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Виконавчого комітету Чернігівської міської ради не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є полковником Збройних Сил України та має пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій. Станом на 10квітня 2018 року має вислугу років на військовій службі 24 роки 08місяців.

З 01 березня 1999 року ОСОБА_1 перебуває в загальній черзі на отримання житла під номером 33, а як особа, яка має першочергове право на отримання житла, під номером 12.

ОСОБА_1 разом зі членами своєї сім`ї проживає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , що має статус службового житла.

26 січня 2018 року начальник Чернігівського гарнізону направив на адресу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради клопотання, яке було погоджене з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігова, про виключення квартири АДРЕСА_1 зчисла службових приміщень та наданням квартирі статусу для постійного проживання. 01 березня 2018 року з аналогічним проханням до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради звернувся ОСОБА_1

16 березня 2018 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради узадоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова унадані дозволу на зміну статусу житла відмовлено з тих підстав, що вклопотанні недостатньо мотивовано передумови для виключення квартири із службового житла, зокрема не вказано докази відсутності потреби надалі використовувати це житло, як службове.

17 травня 2018 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення № 214 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла громадянам міста, видачу ордерів», відповідно до пункту 3.4 якого Квартирно-експлуатаційному відділу м.Чернігів відмовлено у зміні статусу службової однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та закріпленні її за сім`єю ОСОБА_1 , яка у ній зареєстрована та проживає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному мати право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 31 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК Української РСР) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення вбудинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, увигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років ібільше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням, грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку зхарактером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба втакому його використанні, а також у випадках коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання вслужбових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної вмісті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0З серпня 2006 року № 1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років ібільше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного зчисла службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Пункт 8 зазначеної постанови визначає, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

При цьому житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (пункт 11Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями)

Механізм та порядок виключення квартир із числа службових у Збройних Силах України регулюється також положеннями Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі Інструкція).

Пунктом 2.2. зазначеної Інструкції передбачено, що всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України. У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальником відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції для включення (виключення) квартир до (із) числа службових на підставі наказу начальника гарнізону про ї визначення кількості службових жилих приміщень та жилих приміщень для постійного проживання в гарнізоні начальником гарнізону за погодженням з КЕВ (КЕЧ) району направляються листи до сільських, селищних, міських, районних умісті (у разі їх створення) рад (відповідних державних адміністрацій) про включення (виключення) квартири до (із) числа службових. До листа щодо виключення квартир із числа службових обов`язково додається відповідний протокол засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України.

Відповідно до абзацу 16 підпункту 3.3 цієї Інструкції рішення (пропозиції) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України єостаточними для начальника гарнізону, керівника квартирно-експлуатаційного органу, голови гарнізонної житлової комісії та командира військової частини.

Згідно з абзацом 4, 5 підпункту 3.5 Інструкції для виключення квартири зчисла службових військовослужбовець чи особа, звільнена у запас (відставку), подає начальнику КЕВ (КЕЧ) району рапорт (заяву), підписаний (підписану) всіма повнолітніми членами сім`ї.

Обов`язковою умовою для виключення квартир з числа службових єперебування військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в Збройних силах України і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для даного населеного пункту, що буде підставою для зняття сім`ї військовослужбовця з квартирного обліку.

Згідно з абзацом 7 підпункту 3.5 та частини першої абзацу 8 підпункту 3.5наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737питання виключення квартир з числа службових на засіданнях Комісії зконтролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних сил України слід розглядати за такими критеріями: для військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі не менше 20 календарних років.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову зогляду на те, що позивач має понад 24 роки вислуги на військовій службі, з1999 року перебуває в черзі на отримання житла, набув право на першочергове отримання житла, проте, позбавлений отримати це житло як постійне внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішенням про відмову у зміні статусу службової житлової квартири. При прийнятті відповідачем рішення про відмову у зміні статусу службової житлової квартири порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про незалучення до участі у справі власника квартири Міністерства оборони України, що є порушенням норм процесуального права, оскільки виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Аргументи касаційної скарги про те, що законом визначений інший, ніж ухвалення судового рішення, порядок виключення квартири з числа службових, не ґрунтуються на законі, оскільки ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Тому позивач як особа, права якої порушені, не мав іншої можливості захистити свої права та законі інтереси, ніж звернутися до суду зцим позовом.

При цьому суд має право зобов`язати орган вчинити певні дії, які бгарантували захист прав і свобод людини, оскільки Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами увипадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна правова оцінка, тому колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права іпідстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року зупинено дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то дія рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від30липня 2018 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від11грудня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець