ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2022року

м. Київ

справа № 750/7135/17

провадження № 51 4914 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які діють в інтересах засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відповідно, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017270010002004, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, котра народилася у м. Чернігові, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, котра народилася у м. Чернігові, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

кожної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2021 року визнано винуватими і засуджено ОСОБА_8 і ОСОБА_9 кожну за ч.2 ст.296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі статей 75 104 КК ОСОБА_8 і ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням кожну з іспитовим строком тривалістю 1 рік і з покладенням на них обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_8 і ОСОБА_9 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

02 квітня 2017 року ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 і приблизно 30 їх знайомих приїхали до торгівельного центру «Мегацентр», що розташований на пр-ті Миру, 49 у м. Чернігові.

У цей день, знаходячись у громадському людному місці неподалік від магазину «Симпатик», який розташований на вул. П`ятницькій, 53 ум.Чернігові, вказані особи вчинили хуліганські дії групою осіб, що виразилося вгрубому порушенні громадського порядку із мотивів явної неповаги досуспільства, вігноруванні існуючих правил поведінки і співжиття усуспільстві, протиставленні себе ним, порушенні громадського спокою, зухвалому відношенні до норм суспільної моралі, благопристойності таморальності, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що проявлялась упублічному приниженні честі і достоїнства ОСОБА_15 та ОСОБА_6 у присутності своїх знайомих, застосування до потерпілих насильства, утриманні їх заволосся, нецензурними висловлюваннями, не реагуванням назауваження сторонніх осіб, бажанні самоствердитись у підлітковому середовищі, небажанні протягом тривалого часу припиняти свої дії, користуючись чисельною перевагою та відсутністю опору з боку потерпілих.

Так, цього дня приблизно о 16:30 ОСОБА_12 і ОСОБА_8 зустрілись із малолітньою ОСОБА_15 таумисно безпричинно застосували до неї насильство іззаподіянням їй побоїв, тілесних ушкоджень та образ.

При цьому ОСОБА_8 наносила малолітній ОСОБА_15 удари рукою, ногою в обличчя, по нозі, а ОСОБА_12 наносила удари рукою, коліном в область голови, тулуба, обличчя потерпілої та,тримаючи за волосся, з силою штовхнула потерпілу, від чого остання вдарилась головою об стовбур дерева.

У результаті цих дій малолітня потерпіла ОСОБА_15 отримала побої та легкі тілесні ушкодження.

У подальшому приблизно о 18:30 ОСОБА_12 , діючи спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , умисно, безпричинно застосували насильство донеповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 із заподіянням їй побоїв, тілесних ушкоджень та образ.

Зокрема, ОСОБА_12 нанесла ОСОБА_6 більше 16 ударів ногами, коліном іруками в правий бік, у живіт, по голові та обличчю, по ногам, стегну, у тому числі тоді, коли ОСОБА_13 тримала потерпілу за волосся; била кілька разів потилицею об землю, неодноразово штовхала ОСОБА_6 , у тому числі так, що вона ударилася об бетонний паркан правою частиною тіла, та демонстративно змушувала потерпілу витирати бруд зі свого одягу.

ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_12 нанесла потерпілій ОСОБА_6 більше 4 ударів рукою, ногою, коліном у голову, тулуб, у лівий бік, полівій нозі, в обличчя.

ОСОБА_13 по черзі з ОСОБА_12 нанесла ОСОБА_6 більше 6 ударів ногами іруками у живіт, по спині, голові та обличчю, ногам, неодноразово штовхала ОСОБА_6 і разом зі ОСОБА_9 , тримаючи потерпілу за волосся, вдарили останню головою об бетонний паркан, нанесли кілька ударів руками в область голови потерпілої.

ОСОБА_9 також нанесла потерпілій удар коліном правої ноги вобласть лівого боку.

У результаті протиправних дій ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 і ОСОБА_13 неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 отримала побої та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2021 року вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 , а кримінальне провадження направити на новий розгляд усуд апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК), безпідставно відмовив узадоволенні апеляційної скарги сторони захисту, в якій порушувалося питання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі п. «а»ст. 1 Закону України «Проамністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII (далі Закон України «Про амністію у 2016 році») та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Своє рішення суд апеляційної інстанції не мотивував іне вказав, з яких підстав відмовив узастосуванні закону про амністію.

У касаційній скарзі з доповненням до неї захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_9 , а кримінальне провадження направити на новий розгляд у цьому суді. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК, не перевірив доводів, наведених вапеляційній скарзі щодо відсутності в діях ОСОБА_9 грубого порушення громадського порядку, яке є ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК. Також указує на те, що апеляційний суд не вирішив питання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_9 від відбування покарання на підставі п. «а»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», що теж перешкодило постановленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційні скарги захисників надійшли заперечення від прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, в яких він просить залишити ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2021 року без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які діють вінтересах засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відповідно, без задоволення.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 та засуджена ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Захисник ОСОБА_11 і засуджена ОСОБА_9 наполягали на задоволенні касаційної скарги.

Потерпіла ОСОБА_6 і представник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, змінити судові рішення та звільнити засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від відбування покарання напідставі п. «а»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК касаційний суд перевіряє законність таобґрунтованість судового рішення у тій частині, в якій воно було оскаржено.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом напідставі об`єктивно з`ясованих обставин. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Такожст. 419 КПК визначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути вказані підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Апеляційним судом не повною мірою дотримано цих вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів провадження вбачається, що не погоджуючись з вироком суду, зокрема щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , захисники відповідно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали апеляційні скарги, в яких стверджували про відсутність у діях їх підзахисних складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК. При цьому захисник ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просив застосувати до ОСОБА_8 . Закон України «Про амністію у 2016 році» та звільнити її від відбування призначеного покарання у разі, якщо суд не знайде підстав для закриття кримінального провадження щодо обвинуваченої.

Одночасно з технічного запису судового засідання вбачається, що захисник ОСОБА_10 підтримав свою апеляційну скаргу. Разом з тим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_11 у суді апеляційної інстанції висловили аналогічне прохання про застосування указаного закону про амністію щодо вказаних обвинувачених у разі відсутності підстав для закриття кримінального провадження стосовно них.

Відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг у частині необхідності закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_8 і ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК, суд, належним чином мотивувавши своє рішення, зазначив про безпідставність тверджень, наведених стороною захисту.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду правильним.

Так, відповідальність за ч. 2 ст. 296 КК передбачена за вчинення групою осіб хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано вказав, що безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників іполягає в дотриманні усталених правил співжиття. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної таматеріальної шкоди.

Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.

Разом з тим проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян тощо.

Одночасно суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства, яким є прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

У цьому провадженні апеляційний суд правильно погодився з висновком місцевого суду про те, що відповідно до фактичних обставин, встановлених місцевим судом на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 застосували фізичну силу до потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , використовуючи нікчемний привід. Протиправні дії були сплановані та вчинялися в громадському місці, у присутності великої кількості молоді. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 діяли зухвало, демонстрували свою перевагу над потерпілими, супроводжували свої дії нецензурною лайкою, не реагували на зауваження оточуючих, тобто їх дії були поєднані з очевидним для них грубим порушенням громадського порядку.

Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й поведінка ОСОБА_8 і ОСОБА_9 свідчили про те, що їх дії, які супроводжувались насильством над потерпілими, приниженням їх честі та гідності, були зумовлені не особистою неприязню до потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , а саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, бажанні самоствердитись у підлітковому середовищі.

За таких обставин апеляційний суд правильно дійшов висновку про наявність удіях ОСОБА_8 і ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційних скарг захисників у частині закриття кримінального провадження з підстав відсутності в діянні обвинувачених складу вказаного кримінального правопорушення.

Проте суд апеляційної інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону безпідставно не розглянув клопотання сторони захисту про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від відбування покарання.

Так, відповідно дост. 1 Закону України «Про застосування амністії вУкраїні» від1жовтня 1996 року № 392/96-ВР амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.

Цим же Законом передбачено, що дія закону про амністію поширюється на кримінальні правопорушення, вчинені до дня набрання ним чинності включно (ст. 5), особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання (ст. 6).

Одночасно пунктом «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» визначено, що особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, непов`язаних з позбавленням волі, якщо вони, зокрема, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким.

Рішення про застосування амністії приймається судом за наявності відповідної згоди особи, щодо якої вирішується таке питання.

Оскільки неповнолітні ОСОБА_8 і ОСОБА_16 вчинили умисний злочин, який неєтяжким або особливо тяжким, 02 квітня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», яке відбулося 07 вересня 2017 року, то вонипідпадали під дію пункту «а»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та надали на це згоду в апеляційному суді.

Тому суд апеляційної інстанції повинен був застосувати закон про амністію, незастосування якого потягло порушення вимог ст. 413 КПК.

Це порушення може бути виправлене касаційним судом, а тому касаційні скарги захисників підлягають задоволенню частково, а судові рішення щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 зміні зі звільненням засуджених від відбування покарання на підставі п. «а»ст. 1 Закону України «Проамністію у 2016 році».

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

касаційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2021 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 змінити.

На підставі п. «а»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році»звільнити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування призначеного їм покарання.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3