ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №750/7693/17
адміністративне провадження №К/9901/18282/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 750/7693/17
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у м. Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Дриг Ірини Миколаївни
про визнання незаконною та скасування постанови
за касаційною скаргою інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у м. Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Дриг Ірини Миколаївни
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (постановлену у складі колегії суддів: Епель О.В., Безименної Н.В., Карпушової О.В.,)
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у м. Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Дриг Ірини Миколаївни (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 30.07.2017 серії АР № 697877;
- закритти провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування позовних вимог вказує про те, оскаржувана постанова від 30.07.2017 серії АР № 697877, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн внаслідок порушення п. 11.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) не відповідає фактичним обставинам його вчинку, винесена передчасно, незаконно та без наявних на те підстав. Зазначає, що при розгляді справи не з`ясовано і не доведено обставин, які б свідчили про наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.09.2017 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне відмовити у задоволення позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017, скасовано постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.09.2017 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.07.2017 р. серії АР № 697877;
- у задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017; далі - КАС України), не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення. Окрім того з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача вийшов за межі позовних вимог та задовольнив їх в частині шляхом визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування, оскільки в позовній заяві позивачем заявлено вимогу про визнання постанови незаконною.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо закриття провадження в адміністративній справі апеляційний суд виходив з того, що у відповідності до статтей 247 284 КУпАП вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належить до дискреційних повноважень того органу, яким було порушено таку справу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року інспектор роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у м. Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Дриг Ірина Миколаївна звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яка 07 лютого 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Касаційна скарга вмотивована, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не були досліджені належним чином всі обставини у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку у вирішенні даної справи.
Також зазначає, що позивач на перехресті проспекту Перемоги та вулиці П`ятницької у м.Чернігові зі смуги руху, призначеної для руху ліворуч, здійснив рух прямо, чим порушив вимоги п. 11.1 ПДР.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2017 відповідачем було складено постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 697877, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн внаслідок порушення п. 11.1 ПДР України.
Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України КУпАП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ПДР, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 11.1 ПДР кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, зокрема справи про адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, передбачені частиною першою статті 122.
Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із статтею 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною 3 статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині 3 статті 238) частиною 3 статті 109, статтями 110, 115, частинами 1, 3, 5 статті 116, частиною 3 статті 116-2, частинами 1,3 статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
У п. 4 Інструкції № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною першою статті 122 КУпАП.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і необхідними доказами у розумінні статті 251 КУпАП та статті 70 КАС України.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 30.07.2017 р. серії АР № 697877 та не підтверджується жодними іншими доказами.
При цьому відповідачем не надано належних і допустимих у розумінні статті 251 КУпАП та статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на відеозаписі з відеореєстратора відповідача не зафіксовано правопорушення, за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, а міститься лише запис після зупинки транспортного засобу позивача та хід процедури складання оскаржуваної постанови і фотознімки знаку дорожнього руху.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій прийшов до висновку, про те, що зазначений відеозапис та фотознімки не відображають відомостей про те, в якому саме ряду рухався позивач 30.07.2017.
Окрім того, відповідачем також не обґрунтовано співрозмірність між застосуванням до позивача санкції у вигляді штрафу та правопорушенням, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, не доведено факту врахування обставин його вчинення та наслідків.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції,дійшла обґрунтованого висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у м. Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Дриг Ірини Миколаївни - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач: В.М. Бевзенко
Судді: Н.А. Данилевич
С.А. Уханенко