ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року

м. Київ

справа № 751/2401/23

провадження № 61-3875св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Чернігівська районна державна лікарня ветеринарної медицини,

третя особа -Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала завідуючою Дроздівської дільничої лікарні ветеринарної медицини, лікарем ветеринарної медицини Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

20 грудня 2022 року у Куликівській районній державній лікарні ветеринарної медицини було видано попередження на її ім`я про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням її посади, одночасно зазначено, що у Чернігівській районній державній лікарні ветеринарної медицини відсутні будь-які інші вакантні посади або інша робота відповідно до її кваліфікації.

30 січня 2023 року у Куликівській районній державній лікарні ветеринарної медицини було видано попередження на її ім`я про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням її посади і одночасно запропоновано посаду дезінфектора на 0,5 посадового окладу Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини.

Звертала увагу, що з указаних попереджень неможливо зрозуміти, якою установою вони видані, відсутні підписи відповідальних посадових осіб та обов`язкові реквізити документу, а тому неможливо стверджувати, що вона була повідомлена про майбутнє вивільнення у передбачений законом спосіб.

31 січня 2023 року вона звернулась із заявою на ім`я начальника Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, як правонаступника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, в якій висловила бажання перевестися на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини.

Також, у лютому 2023 року їй запропоновано вакантні 0,5 посади провідного лікаря ветеринарної медицини Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини відділу проведення лікувальної роботи, від якої вона не відмовлялася, однак чекала переведення на посаду провідного лікаря.

Наказом начальника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 21 лютого 2023 року № 23 її звільнено із займаної посади завідувача Дроздівської дільничої лікарні ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважала, що мала право на посаду лікаря чи принаймні фельдшера саме у Куликівській дільничній лікарні ветеринарної медицини за місцем свого проживання з урахуванням стажу, кваліфікації і найвищої продуктивності праці, поважного віку та стану здоров`я.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним і скасувати наказ начальника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 21 лютого 2023 року № 23 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді лікаря ветеринарної медицини Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, як правонаступника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини; стягнути з Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2023 року по день ухвалення рішення судом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що аргументи сторони позивача, як підстава для скасування оскаржуваного наказу з підстав неповідомлення про усі вакантні посади перед звільненням, є непереконливими. Суд дійшов висновку, що визначальним у конкретному випадку є повідомлення роботодавцем про посади, які ОСОБА_1 могла виконувати з урахуванням її кваліфікації та спеціальності, і які були вакантними. Суд вважав, що звільнення ОСОБА_1 було проведено роботодавцем у визначеному КЗпП України порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2023 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ начальника Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 21 лютого 2023 року № 23 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря ветеринарної медицини Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Стягнуто з Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 01 березня 2023 року до 19 грудня 2023 року у розмірі 107 307,90 грн (без вирахування податків та інших обов`язкових платежів).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Позивач довела, що роботодавець не запропонував їй всіх вакантних посад у Чернігівській районній державній лікарні ветеринарної медицини та її структурних підрозділах, у тому числі не запропонував вакантних посад у Куликівській дільничній лікарні ветеринарної медицини, відповідно, не виконав обов`язок, передбачений статтею 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, Чернігівська районна державна лікарня ветеринарної медицини, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції грубо порушені норми процесуального права, оскільки короткий текст оскаржуваної постанови у резолютивній частині відрізняється від резолютивної частини повного тексту постанови.

Вважає, що ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади відповідно до її досвіду та кваліфікації, а решта були зайняті іншими особами. Висновки апеляційного суду зроблені на підставі неправильного встановлення обставин справи та помилковій оцінці доказів.

Посилається на відповідну практику Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко А. С., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

12 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення Чернігівська районна державна лікарня ветеринарної медицини вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 564/1071/17, від 15 липня 2020 року у справі № 480/1449/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 908/1256/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 та від 07 лютого 2024 року у справі № 759/18281/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 43-1 КЗпП України звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян, допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що з моменту повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення до дня її звільнення роботодавцем не було запропоновано їй вакантні посади в новоствореному структурному підрозділі Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини - Куликівській дільничній лікарні ветеринарної медицини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем обов`язку працевлаштувати скороченого працівника, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, а тому звільнення ОСОБА_1 не відповідало процедурі, визначеній КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади відповідно до її досвіду та кваліфікації, а решта були зайняті іншими особами, є безпідставними та спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що 31 січня 2023 року ОСОБА_1 написала заяву на ім`я начальника Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини про прийняття її на роботу на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини, проте листом від 07 березня 2023 року (вже після звільнення) їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю такої вакантної посади.

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 було запропоновано вакантну посаду - 0,5 шт. од. провідного лікаря ветеринарної медицини Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини відділу проведення лікувальної роботи із зоною обслуговування: с. Дроздівка, с. Жуківка Куликівської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області.

Відомості про відмову від вказаної посади в матеріалах справи відсутні.

У той же час наказами № 91 і № 101 Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 28 лютого 2023 року відповідно було прийнято: на посаду начальника Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини - ОСОБА_2 ; на посаду лікаря ветеринарної медицини 1 категорії Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини - ОСОБА_3 .

Відповідно до наданої на вимогу суду апеляційної інстанції Посадової інструкції начальника Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини начальник дільничної лікарні повинен мати вищу ветеринарну освіту, досвід практичної роботи за фахом не менше як три роки та пройти відповідну підготовку (пункт 1.3. інструкції).

Згідно зі списком працівників Куликівської районної державної лікарні ветеринарної медицини станом на 28 лютого 2023 року ОСОБА_2 мав стаж роботи 2 роки. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача вказував, що ОСОБА_2 має більший, ніж зазначено у списку, стаж, оскільки ще у 90-х роках він працював за фахом лікаря ветеринарної медицини. Проте, докази на підтвердження вказаних тверджень в матеріалах справи відсутні. Натомість ОСОБА_1 має стаж 43 роки.

Однак посада начальника Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини ОСОБА_1 запропонована не була.

Прийнятого на посаду лікаря ветеринарної медицини 1 категорії Куликівської дільничної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 було мобілізовано до лав Збройних Сил України.

Одночасно з наказом про прийняття його на роботу наказом № 100 Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 28 лютого 2023 року на його місце як тимчасово відсутнього працівника до фактичного виходу його на роботу прийнято ОСОБА_4 .

На підставі вказаних встановлених обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищевказані посади, у тому числі тимчасову посаду, ОСОБА_1 роботодавцем запропоновано не було, отже, є обґрунтованими її доводи, що роботодавець не виконав обов`язок, передбачений статтею 49-2 КЗпП України.

При цьому, апеляційний суд правильно на вимогу частини четвертої статті 263 ЦПК України врахував релевантну практику Верховного Суду, а посилання заявника на неврахування апеляційним судом інших постанов Верховного Суду, є безпідставним, оскільки викладені в оскаржуваній постанові правові висновки не суперечать їм.

Безпідставними є й доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції грубо порушені норми процесуального права, оскільки короткий текст оскаржуваної постанови у резолютивній частині відрізняється від резолютивної частини повного тексту постанови, так як тексти резолютивних частин є ідентичними (том 2, а. с. 80, 91).

Крім того, Верховним Судом було прослухано звукозапис судового засідання 19 грудня 2023 року, на якому суддею-доповідачем ОСОБА_5 було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, яка збігається за змістом з тією, що була викладена у повному тексті судового рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської районної державної лікарні ветеринарної медицини залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник