№ 751/2574/16-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 751/2574/16-а

адміністративне провадження № К/9901/34128/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзеров А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.06.2016 (суддя - Цибенко І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 (судді - Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, встановив:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо визначення йому як військовослужбовцю, який 20.02.2007 року отримав інвалідність 3 групи внаслідок виконання обов`язків військової служби, суми одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 48 місячного грошового забезпечення за посадою старшини роти аеромобільних військ Збройних сил України на момент встановлення 3 групи інвалідності виходячи з розміру місячного грошового забезпечення в сумі 1286 грн. що складається з окладу за військовим званням 60 грн, посадового окладу - 140 грн., відсоткова надбавка за вислугу років - 70 грн., надбавка за роботу з особовим складом - 21 грн., щомісячна 100% - 270 грн., надбавка за безперервну військову службу - 392 грн. 70 коп., премія 317 грн. 58 коп., винагорода за стрибки з парашутом - 13 грн. 50 коп., з урахуванням раніше виплачених сум.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в повітряно десантних військах СРСР та звільнений з військової служби 20.11.1990 року.

20.02.2007 року позивачу вперше встановлено 3 групу інвалідності, що настала внаслідок травми (контузії) пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, про підтверджується Витягом із Акта огляду у МСЕК до Довідки Сер. МСЕ-ЧНВ № 026881 (а.с. 28).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі №825/1807/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано пункт 10 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 18.05.2015 №19, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги; зобов`язано Міністерство оборони України в місячний строк, з дня набрання законної сили постановою суду у справі №825/1807/15-а, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з Листа департамента фінансів Міністерства оборони України від 30.12.2015 року №248/3/6/1551/4192 (а.с. 32), враховуючи, що позивача звільнено з військової служби 20.11.1990 року, йому призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 48 - місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби в сумі 9777,60 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем невірно визначено суму допомоги та стверджує, що розмір одноразової грошової допомоги, на яку він має право у зв`язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, повинен обчислюватися з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення йому групи інвалідності.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.06.2016 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України в частині визначення ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності 3 групи пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2005 за №499, виходячи з складу грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення, у розмірі грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення, тобто 20.07.2007 року, ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби. Виплату провести з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що розмір одноразової грошової допомоги, на яку позивач має право у зв`язку з настанням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, повинен обчислюватись з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення позивачу інвалідності. При цьому, нарахування конкретної суми допомоги чи визначення конкретного розміру грошового забезпечення з якого має визначатись сума допомоги є дискредиційними повноваженнями Міністерства оборони України і суд не може їх перебирати на себе та визначати суму стягнення, у зв`язку з чим суд відмовив у цій частині позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 скасовано постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.06.2016 в частині задоволення адміністративного позову щодо зобов`язання Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», виходячи з складу грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення, у розмірі грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення, тобто 20.07.2007 року, ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, визначеного частиною другою ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день його звільнення, що має складатися з посадового окладу, окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.06.2016 залишено без змін.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незалежно від дати встановлення групи інвалідності, одноразова грошова допомога позивачу має обчислюватися із розміру грошового забезпечення, яке він отримував на день звільнення. Зміни у грошовому забезпеченні, які відбулися вже після його звільнення з військової служби до моменту встановлення йому інвалідності при обчисленні цієї допомоги не враховуються. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, визначеного частиною другою ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» саме на день його звільнення, а не на час встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судами порушено норми процесуального права.

Відповідач стверджує що підставою звернення ОСОБА_1 до суду було невиконання відповідачем рішення суду, яке вступило в законну силу, що фактично є здійсненням судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 267 КАС України. У зв`язку з чим, ця справа не є справою загального провадження, а позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і закрити провадження у справі, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій є правомірними та такими, що ухвалені з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не підлягають скасуванню. Правомірність оскаржуваних рішень підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017, відповідно до якої відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, по справі №825/1807/15-а позивачу ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про встановлення нового строку подання звіту та накладення штрафу на керівника Міністерства оборони України, відповідального за виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2015, та роз`яснено право звернення позивача з окремим позовом до суду.

Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою вказаної статті визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

У відповідності до частин 1, 2 статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Крім того, вказаною статтею передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено постанову суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015, у справі №825/1807/15-а визнано протиправним та скасовано пункт 10 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 18.05.2015 №19 щодо відмови у призначенні одноразової допомоги та зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги при встановленні 3 групи інвалідності отриманої внаслідок виконання обов`язків військової служби.

З аналізу вказаної постанови та матеріалів адміністративної справи вбачається, що судом не було зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у певному розмірі, питання розміру одноразової грошової допомоги, що належить до виплати позивачу, не було предметом розгляду в адміністративній справі №825/1807/15-а, а спір стосувався права позивача на отримання допомоги.

Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №751/2574/16 фактично стосуються порядку виконання судового рішення у справі №825/1807/15-а.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що незгода ОСОБА_1 із призначеним та виплаченим йому розміром одноразової грошової допомоги є підставою для звернення останнього до суду з новим адміністративним позовом і не відноситься до судового контролю за виконанням рішення суду у справі №825/1807/15-а в порядку статті 267 КАС України.

Також, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017, відповідно до якої відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем в частині застосування судами норм процесуального права та не оскаржуються в частині застосування судами норм матеріального права, а за касаційною скаргою позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження, відтак касаційний перегляд відповідно до статті 341 здійснювався в межах доводів та вимог касаційної скарги Міністерства оборони України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 та постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.06.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук