Постанова

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа №751/3248/17

провадження №61-2953св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

третя особа - Новозаводська районна у м. Чернігові рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк», банк) звернулося до суду до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Новозаводська районна у м. Чернігові рада, з позовом, вимоги якого уточнило під час розгляду справи та просило: звернути стягнення на предмет іпотеки - на однокімнатну квартиру, житловою площею 17,4 кв. м, загальною площею 31,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , на погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 05 березня 2008 року, що на станом 05 травня 2017 року становить 213 548,60 грн, з яких: 81 619,04 грн - за кредитом, 87 688,02 грн - за процентами за користування кредитом, 27 650,47 грн - за комісією, 5680,58 грн - інфляційні втрати за кредитом, 10 910,49 грн - інфляційні втрати за процентами, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною продажу квартири не нижче вартості, визначеної у звіті про експертну оцінку її ринкової вартості - у сумі 322 506 грн, та стягнути з відповідача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 05 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов договору останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 85 700 грн, з кінцевим терміном повернення до 03 березня 2023 року.

05 березня 2008 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала банку в іпотеку однокімнатну квартиру, загальною площею 31,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

Згідно з пунктом 1.1.1 кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

У порушення кредитних зобов`язань утворилась заборгованість, яка станом на 05 травня 2017 року становить 213 548,60 грн та складається з: суми заборгованості за кредитом - 81 619,04 грн, суми заборгованості за відсотками - 87 688,02 грн, заборгованості по комісії - 27 650,47 грн, інфляційних витрат за кредитом - 5860,58 грн, інфляційних витрат за відсотками - 10 910,49 грн.

Вказану заборгованість банк просив погасити за рахунок продажу спірної квартири - предмета іпотеки за укладеним ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 , встановивши спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України « Про виконавче провадження» за початковою ціною продажу квартири на рівні не нижче вартості, визначеної у звіті про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості 322 506 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 07 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А видано виконавчий напис, яким звернуто стягнення на однокімнатну квартиру - предмет іпотеки , власником якої є ОСОБА_1 за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі заборгованості 201 049,81 грн,

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О. П. від 24 квітня 2018 року, описано та накладено арешт на однокімнатну квартиру - предмет іпотеки, власником якої є ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавцям виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О. П. від 25 квітня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Таким чином, позивач обрав позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - на підставі виконавчого напису нотаріуса, яким звернуто стягнення на спірну квартиру з метою задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі кредитної заборгованості в сумі 201 049,81 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 , яка стягнута рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року у загальній сумі 150 695,51 грн, з яких: за кредитом - 81 619,04 грн, за процентами - 14 920,04 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 7444,05 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 12 210,55 грн, за комісіями - 10 903,80 грн, інфляційні втрати: за кредитом - 89 04,56 грн, за процентами - 14 693,46 грн, та стягнутого цим рішенням відшкодування судових витрат у сумі 1506,96 грн, а також на погашення інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по травень 2018 року у загальній сумі 16 591,07 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - на належну ОСОБА_1 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,1 кв.м, з яких жила площа - 17,4 кв.м, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну вказаної квартири для її подальшої реалізації у сумі 322 506 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року у справі № 751/13121/14, що набрало законної сили і звернуто до виконання, задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором і з останнього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто кредитну заборгованість в сумі 150 695,51 грн, що утворилася на 09 березня 2015 року, з яких: за кредитом - 81 619,04 грн, за процентами - 14 920,04 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 7444,05 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 12 210,55 грн, за комісіями - 10 903,80 грн, інфляційні втрати: за кредитом - 8904,56 грн, за процентами - 14 693,46 грн.

07 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - на спірну квартиру. Цей напис пред`явлено до виконання, разом з тим постановою приватного виконавця від 21 травня 2018 року вказаний виконавчий напис повернуто стягувачу - ПАТ «Укрсоцбанк» у зв`язку з тим, що органом опіки та піклування відмовлено у наданні дозволу на реалізацію спірної квартири з посиланням на статтю 18 Закону України «Про охорону дитинства» та статтю 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Відповідно до частини першої статті 12, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», АТ «Укрсоцбанк» має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Процедура звернення стягнення на спірну квартиру позивачем дотримана. Зокрема відповідачам 10 травня 2017 року направлені вимоги про усунення порушень укладених ними договорів, а саме про погашення у тридцятиденний строк кредитної заборгованості ОСОБА_2 , що утворилася станом на 05 травня 2017 року в загальній сумі 251 469,10 грн. Доказів неотримання ОСОБА_1 вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» від 10.05.2017 року суду не надано.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що за рахунок предмета іпотеки підлягає погашенню заборгованість ОСОБА_2 , але не в тому розмірі, яка зазначена у позовній заяві, а в меншому. Так, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року у справі № 751/13121/14 з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість в сумі 150 695,51 грн, що становить 100% заборгованості за кредитом і відсотками за користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом після ухвалення цього рішення суперечить частині другій статті 1050 ЦК України. Разом з тим, вимоги АТ «Укрсоцбанк» про стягнення інфляційних втрат за неповернутим кредитом і відсотками за період з травня 2016 року по квітень 2017 року у сумі 16 591,07 грн підлягають задоволенню в силу частини другої статті 625 ЦК України. Розмір цих втрат у позовній заяві зазначено менший за реальний їх розмір.

Апеляційний суд послався на помилковість висновків суду першої інстанції, що позивач обрав позасудовий спосіб звернення стягнення у зв`язку з чим звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, який повернуто стягувачу не є підставою для відмови у задоволенні позову в силу частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погодилась з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що банк, звернувшись до нотаріуса за виконавчим написом та пред`явивши його до виконання приватному виконавцю скористався своїм правом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 33 Закону України «Про іпотеку». Крім того, пунктом 4.5 іпотечного договору від 05 березня 2008 року сторони між собою домовились, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки лише в один із способів: на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що банк скористався лише одним із способів проведення стягнення на предмет іпотеки, як було обумовлено сторонами в укладеному іпотечному договорі.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, допустив реалізацію іпотечного майна одночасно за двома способами звернення стягнення на іпотечне майно, що суперечить умовам іпотечного договору.

Апеляційний суд не врахував, що у спірній квартирі, крім іпотекодавця, зареєстрована та проживає малолітня дитина. Не надано належної оцінки позиції органу опіки і піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки будуть порушені права малолітньої дитини та вимоги статей 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду оскаржується відповідачем виключно в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржуване рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, викладених у касаційній скарзі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК) України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

Аналіз положень статей 33, 36 - 39 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Відповідно до статті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права, дає підстави дійти висновку про те, що вибір способу правового захисту належить іпотекодержателю, задоволення вимог за рахунок іпотечного майна підлягає урахуванню при вирішенні позову про стягнення заборгованості за кредитними договором. Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.

При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист і не впливає на можливість особи звернутися до суду.

Установивши, що 07 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - на спірну квартиру, вказаний напис пред`явлено до виконання, разом з тим постановою приватного виконавця від 21 травня 2018 року повернуто стягувачу - ПАТ «Укрсоцбанк», вимоги кредитора за основним зобов`язанням не задоволено боржником, виконавчий напис не виконано та не реалізовано, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що банк не позбавлений можливості застосувати судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Доводи касаційної скарги, що позивач обрав позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже відсутні підстави для застосування судового способу стягнення, є необґрунтованими з урахуванням встановлених у цій справі обставин, з яких вбачається, що виконавчий напис нотаріуса не виконано та повернуто стягувачу позасудове врегулювання щодо погашення заборгованості не завершено, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання не виконано, а отже кредитор не позбавлений права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Отже, сама по собі наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки нереалізованого і невиконаного у встановленому законом порядку не позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги в інший спосіб, передбачений законом.

Доводи касаційної скарги, що положення статті 33 Закону України «Про іпотеку» забороняє здійснювати захист права іпотекодержателя одночасно на підставі виконавчого напису та на підставі рішення суду, є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не заборонено одночасне застосування кількох способів звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом, до повного задоволення вимог іпотекодержателя по основному зобов`язанню.

Посилання у касаційній скарзі про порушення прав малолітньої дитини - сина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не спростовують правильність висновків апеляційного суду про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки та є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом встановлено, що на момент укладення договору іпотеки між банком та ОСОБА_1 , її син не був зареєстрований у квартирі, яка передана в іпотеку. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований у спірній квартирі після укладання договору іпотеки. При цьому, вимог про виселення відповідача разом з дитиною у цій справі позивачем не заявлено.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, у тому контексті, який, на думку заявника свідчить про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Усправі, яка переглядається, апеляційним судом надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду в оскаржуваній частині.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська