ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 751/344/23

провадження № 61-2741 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: друга Чернігівська державна нотаріальна контора, Чернігівська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініч Катерини Валеріївни на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2023 року у складі судді Ченцової С. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 ,треті особи: друга Чернігівська державна нотаріальна контора, Чернігівська міська рада, про встановлення факту непроживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання особи такою, що не прийняла спадщину.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на майно, що складалася з 7/12 часток житлового будинку за вказаною адресою.

Зазначала, що з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, вона звернулась до державного нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А. Г., однак нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на момент смерті разом із померлою був зареєстрований її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини і вважається таким, що прийняв спадщину.

Стверджує, що ОСОБА_2 за адресою реєстрації не проживає з 2001 року, з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, а тому не може вважатись таким, що прийняв спадщину після смерті матері.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини та визнати його таким, що не прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , місце проживання яких зареєстровано за місцем проживання спадкодавиці у квартирі АДРЕСА_1 . Позивачка є власником 5/12 частин житлового будинку за вказаною адресою; 7/12 частин житлового будинку належать спадкодавиці на підставі договору дарування, укладеного з відповідачем.

Позивачка не довела належними та допустимими доказами факт непроживання відповідача ОСОБА_2 на час відкриття спадщини разом з матір`ю ОСОБА_3 , тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініч К. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 751/344/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 751/344/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініч К. В. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки всім доказам у справі, зокрема, довідці виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 10 січня 2022 року у якій зазначено, що ОСОБА_2 відповідно до акту сусідів про непроживання від 10 січня 2022 року за місцем реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2001 року; поясненням свідка - сусідки ОСОБА_4 , яка підтвердила факт непроживання ОСОБА_2 за адресою реєстрації понад 20 років.

Суди не мотивували підстав відхилення або неврахування цих доказів та не врахували положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а. с. 10).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 7/12 частин квартири АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 ; 5/12 частин вказаної квартири належать ОСОБА_6 , з яких 5/24 частини належать на підставі свідоцтва про право власності від 18 грудня 1995 року та свідоцтва про право на спадщину від 03 листопада 1998 року, а 5/24 частин - на підставі договору дарування від 20 січня 2011 року (а. с. 14-15).

Відповідно до відомостей із домової книги станом на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованими у будинку АДРЕСА_2 були: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 29 зворот, а. с. 30).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 10 січня 2022 року № 2-8/01/22, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до акту сусідів про непроживання особи за місцем реєстрації від 10 січня 2022 року, фактично за місцем реєстрації не проживає з 2001 року (а. с.16).

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася додержавного нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А. Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 28).

ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона є сусідкою сторін у справі. Знає сім`ю з дитинства, з ними товаришувала. ОСОБА_2 вона не бачила понад 20 років. На момент пожежі він з матір`ю не проживав. На похоронах матері був, сказав що йому нічого не треба, він там жити не буде. ОСОБА_1 сама відбудувала будинок.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініч К. В. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та інші).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Предметом позову у цій справі ОСОБА_1 визначила вимоги про встановлення факту непроживання відповідача ОСОБА_2 із спадкодавицею на час відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є спадкоємцем першої черги після померлої матері ОСОБА_3 . З метою оформлення спадкових прав вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину на 7/12 часток спадкового майна, який повідомив їй про право ОСОБА_2 на частку спадкового майна як спадкоємця першої черги, з урахуванням реєстрації його місця проживання в спірному будинку.

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .

Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивачка фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі ОСОБА_1 позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавицею на час відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину, не відповідають належному способу захисту.

Верховний Суд звертає увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог остання не заявляла. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

Факти, про які позивачка просить ухвалити рішення у цій справі, щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавицею на день смерті останньої та визнання його таким, що не прийняв спадщину, підлягають встановленню при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадщину.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)».

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову, але помилилися в мотивах такої відмови, то оскаржувані судові рішення необхідно змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініч Катерини Валеріївни задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович