ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 751/4058/24

провадження № 61-15522св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернігівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 липня 2024 року в складі судді Павлова В. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 2013 року до травня 2019 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі, 10 червня 2016 року, у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 , які після припинення шлюбних відносин залишилися проживати разом з нею.

У лютому 2020 року вона уклала шлюб з ОСОБА_7 , від якого мають спільного сина ОСОБА_8 .

На початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України вона вирішила виїхати з дітьми в безпечне місце за кордон. Однак відповідач не надав згоди на виїзд дітей.

У березні 2022 року, тікаючи від обстрілів по місту Чернігову, вона разом з чоловіком ОСОБА_9 та їхнім спільним сином ОСОБА_8 виїхали до Німеччини. Син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 разом з відповідачем та її батьками виїхали на захід України.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 296 від 04 серпня 2022 року місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було визначено з відповідачем. У серпні 2022 року, попри наявність цього рішення, задля безпеки дітей, вона виїхала з ними до Німеччини.

У Німеччині в місті Вольфсбург вона з чоловіком орендували квартиру, у якій мешкають і на цей час. Квартира має три кімнати, все необхідне обладнання, устаткування, техніку та облаштована для дітей.

Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з жовтня 2022 року навчалися у початковій школі та регулярно відвідували заняття, мали друзів у школі, повністю адаптувалися до нових умов, вчили німецьку мову, мали свої захоплення та хобі.

Проте рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 березня 2023 року задоволено позов ОСОБА_2 та зобов`язано її повернути дітей батьку. З 15 липня 2023 року діти проживають разом з відповідачем у місті Чернігові.

Після того як у квітні 2024 року збройні сили російської федерації завдали декілька ракетних ударів по місту Чернігову вона усвідомила реальну загрозу життю її дітей та вирішила вжити всіх заходів для зміни місця їхнього проживання, щоб убезпечити малолітніх дітей від постійної реальної небезпеки потрапити під обстріл.

Вважала, що проживання дітей в сім`ї з нею, у безпечному середовищі, де немає війни, вибухів та смертей, поруч з молодшим братом та друзями, відповідає найкращим їхнім інтересам.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши вік дітей, тривалість проживання з батьком та створення ним належних умов для їхнього повноцінного розвитку, а також поведінку позивача, яка фактично протиправно усунула батька із життя малолітніх дітей, вважав, що визначення місця проживання малолітніх дітей разом з відповідачем забезпечить зростання дітей у спокійному та стійкому середовищі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 липня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року й передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2023 року в справі № 753/572/20, від 24 травня 2023 року в справі № 127/9377/21, від 14 червня 2023 року в справі № 760/31518/21, від 04 липня 2023 року в справі № 127/12587/22, від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Не врахували, що в умовах воєнного стану в Україні дітям безпечніше проживати разом з нею у Німеччині, де є всі умови для їхнього належного проживання. В Україні у дітей відсутні сталі соціальні зв`язки як за місцем навчання, так і місцем проживання, відвідування спортивних секцій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_11 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 296 від 04 серпня 2022 року визначено місце проживання малолітніх дітей разом з батьком ОСОБА_2 .

Згідно з повідомленням Управління у справах дітей Чернігівської міської ради від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 була присутня на повторному засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 22 липня 2022 року щодо розгляду питання про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком. Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 04 серпня 2022 року № 296 було доведено до відома позивача та це рішення вона не оскаржувала.

16 серпня 2022 року ОСОБА_1 забрала дітей поспілкуватися та мала повернути їх відповідачу 17 серпня 2022 року, проте цього не зробила та вивезла дітей за межі України.

За заявою ОСОБА_2 по факту незаконного викрадення малолітніх дітей СВ Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022270340004274 від 27 серпня 2022 року.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 березня 2023 року відібрано в матері ОСОБА_1 малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_12 та повернуто їх батькові ОСОБА_2 за місцем його проживання.

25 січня 2023 року Дільничним судом міста Целле розглядалась справа про сприяння поверненню дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з Федеративної Республіки Німеччина в Україну відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викраденні дітей. Згідно з тимчасовою судовою угодою, мати дітей зобов`язана повернутися в Україну з дітьми після закінчення війни, але не пізніше ніж 10 липня 2023 року, якщо в червні 2023 року або до 10 липня 2023 року на території Чернігівської області не відбуватимуться бойові дії.

Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27 червня 2024 року № 405 визнано за доцільне проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 .

Згідно з довідками Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3, діти навчаються у Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 у 2-Б класі.

Батько дітей ОСОБА_2 та їх бабуся ОСОБА_13 організовують для своїх дітей позашкільні заняття, діти відвідують розвиваючі курси. Дітей до школи приводить батько, а забирають або батько або бабуся, про що свідчить довідка класного керівника 2-Б класу.

Згідно з довідкою Центру дитячого розвитку «Дочки-Синочки» від 20 травня 2022 року ОСОБА_4 відвідує заняття з математики в цьому центрі.

Відповідно до довідки «Чернігівська обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа» № 44 від 15 травня 2024 року ОСОБА_11 займається у позашкільному закладі на відділенні баскетболу.

Довідкою від 15 травня 2024року, наданою вчителькою англійської мови, підтверджується, що ОСОБА_11 та ОСОБА_4 відвідують позашкільні додаткові заняття з англійської мови.

Також ОСОБА_11 та ОСОБА_4 навчаються в ТОВ «Комп`ютерна Академія «ШАГ» з 15 листопада 2023 року й по теперішній час.

Згідно з договором № 14780 від 05 травня 2024 року про надання платних послуг діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 займаються плаванням в басейні КНП «Сімейна поліклініка».

У висновку психолога щодо проведення психологічного дослідження малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначено, що дітям краще та рекомендовано проживання в Україні у звичному їм мовному середовищі, у колі друзів-однолітків та рідних. Діти проявляють більшу схильність до батька. У сім`ї мами та вітчима присутня агресія вітчима як по відношенню до дітей, так й по відношенню до мами.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав ОСОБА_2 є власником трьох квартир.

Відповідач з вересня 2016 року працює на посаді директора ТОВ «КХП».

Відповідно до листа Нойланд від 25 травня 2024 року ОСОБА_14 з сім`єю проживає в орендованому об`єкті (квартирі): АДРЕСА_1 .

Згідно з повідомленням Центру зайнятості Вольфсбург ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 призначена тимчасова допомога для забезпечення прожиткового мінімуму.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Отже, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установивши, що малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з батьком, який добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, створив усі необхідні умови для їхнього проживання, розвитку та навчання, врахувавши висновок органу опіки та піклування і психологічний стан дітей, які проявляють більшу схильність до батька, а також поведінку матері, яка протиправно відібрала дітей від батька та вивезла їх за межі України, чим фактично на тривалий час усунула відповідача з життя дітей, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що в найкращих інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є проживання разом з батьком.

Обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання дітей разом з батьком чи наявність переваг у матері для визначення місця проживання дітей з нею, суди не встановили.

Водночас, як правильно зазначили суди, сам по собі факт введення в Україні воєнного стану та наявність місця для проживання дітей за межами України разом з матір`ю не може бути достатньою підставою для визначення місця проживання дітей з позивачем.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову в позові.

Такі висновки не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 липня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов