Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 751/4229/19

провадження № 61-18100св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

треті особи - приватні нотаріуси Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Людмила Анатоліївна, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк», на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2020 року у складі судді Яременко І. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») у якому просив:

1) визнати припиненими зобов`язання за такими угодами:

- за кредитним договором від 12 квітня 2007 № 11140991000 зі всіма змінами й доповненнями до нього, який укладено між указаним товариством та ОСОБА_3 ;

- за договором іпотеки від 12 квітня 2007 року № 30007Z107, що укладено між тим же товариством та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;

2) припинити записи:

- про реєстрацію іпотеки № 5264299, вчинений о 18:30:10 12 квітня 2007 року про іпотеку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- про реєстрацію заборони на нерухоме майно на той же будинок, № 5264272, вчинений о 17:49:00 12 квітня 2007 року на підставі згаданого вище договору іпотеки;

3) стягнути з відповідача відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», яке перейменовано в АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11140991000. На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки 8/25 частини та 17/25 частини будинку АДРЕСА_1 , що належать останнім на праві власності. У зв`язку з цим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обтяження цього майна у вигляді заборони його відчуження внесено відповідні записи. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2013 року у справі № 751/234/13-ц задоволено позов ОСОБА_4 до АТ «УкрСиббанк» та визнано припиненими зобов`язання за названим вище договором іпотеки й знято заборону на відчуження заставленого майна. Після смерті ОСОБА_3 право власності на 17/25 частини будинку АДРЕСА_1 перейшло до його сина ОСОБА_1 в порядку спадкування. У грудні 2017 року АТ «УкрСиббанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 квітня 2007 року у межах вартості одержаного у спадщину майна. Цим рішенням, яке набрало законної сили, у позові АТ «УкрСиббанк» відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Викладені вище обставини свідчать про припинення як основного - кредитного зобов`язання, так і зобов`язань, забезпечених іпотекою.

03 липня 2019 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до ОСОБА_1 з зустрічним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11140991000 від 12.04.2007, розмір якої на 04.07.2019 становить 111232 швейцарських франки 47 сантимів, звернути стягнення на предмет іпотеки - 17/25 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на праві власності, набутого в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , шляхом продажу його з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також відшкодувати судові витрати.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що станом на 04 липня 2019 року ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_3 не виконав успадкованого від останнього обов`язку сплатити борг за згаданим кредитним договором, внаслідок чого є непогашеною заборгованість у вищевказаній сумі. Про те, що ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності у порядку спадкування на 17/25 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , товариство дізналося 17 травня 2019 року з листа приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Т. О. від 17 травня 2019 року № 401/02-14. Відсутність зареєстрованого права власності на нерухоме майно за спадкоємцями ОСОБА_3 унеможливлювало звернення стягнення на таке майно. Тому з моменту, коли АТ «УкрСиббанк» дізналося про відкриття спадщини, і до 17 травня 2019 року воно з поважних причин не мало змоги подати позов про звернення стягнення на названий вище предмет іпотеки. Отже відповідно до частин 1, 2 статті 1281 ЦК України АТ «УкрСиббанк» належить право пред`явити свої вимоги до ОСОБА_1 не пізніше шести місяців з дня одержання останнім свідоцтва про право на спадщину на все або на частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитних та іпотечних зобов`язань припиненими, зняття заборони з нерухомого майна шляхом припинення запису про іпотеку та про заборону на нерухоме майно, задоволено в повному обсязі.

Визнано припиненими зобов`язання за договором про надання кредиту №11140991000, укладеним 12 квітня 2007 року між АБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 зі змінами та доповненнями.

Визнано припиненими іпотеку та зобов`язання за договором іпотеки нерухомого майна №30007Z107, укладеним 12 квітня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Гостар Л. А. і зареєстрованим в реєстрі за № 721, зі змінами, внесеними договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №300077107, укладеним 02 лютого 2009 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А. і зареєстрований в реєстрі за №84.

Припинено запис про реєстрацію іпотеки № 5264299, підстава виникнення іпотеки: договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, серія та номер 84, виданий 02 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12245176 від 08 квітня 2014 року 10:07:42, ОСОБА_5 , реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області; відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 4796272, 12 квітня 2007 року 18:30:10. реєстратор: Чернігівський міський нотаріальний округ, щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинено запис про реєстрацію обтяження - заборони на нерухоме майно №5264272, підстава виникнення обтяження: Іпотечний договір, серія та номер: 721, виданий 12 квітня 2007 року, виданий приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А., зареєстрована заборона №103; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12245176 від 08 квітня 2014 року 10:07:42, Корнієнко С. Г., реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області; відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4795765, 12 квітня 2007 року 17:49:10, реєстратор: Чернігівський міський нотаріальний округ, щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні зустрічного позову АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Стягнуто з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 768, 40 грн витрат, понесених на оплату судового збору та 9600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , та відмовляючи у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк», суд виходив із того, що АТ «УкрСиббанк» використав своє право на пред`явлення вимоги про стягнення спірної кредитної заборгованості до спадкоємця позичальника ОСОБА_1 , однак рішенням суду у задоволенні цих вимог відмовлено, у зв`язку з чим спадкове правонаступництво ОСОБА_3 у боргових зобов`язаннях за кредитним договором від 12 квітня 2007 року, забезпечених іпотекою, є припиненим.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2020 року в частині вимог про припинення записів щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про державну реєстрацію обтяження № 5264272 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 721, від 12 квітня 2007 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А., а також про державну реєстрацію іпотеки від 12 квітня 2007 року № 5264299 на підставі договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, серія та номер: 84, від 02 лютого 2009 року, виданий приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А., та в частині розподілу судових витрат скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Погодившись із висновками суду першої інстанції в частині визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки і як наслідок відсутності підстав для задоволення позову АТ «УкрСиббанк», апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог та в частині задоволення позовних вимог про припинення записів про реєстрацію іпотеки та заборони на нерухоме майно на підставі того, що у справі відсутні докази звернення ОСОБА_1 до нотаріусів із заявою про зняття заборони відчуження майна, про яке йдеться, а також докази відмови у задоволенні такої заяви. Крім цього, зазначив, що в силу вимог статті 48 ЦПК України за вимогами про припинення записів про реєстрацію обтяження (заборони на нерухоме майно) у справі має брати участь як співвідповідач нотаріус, проте нотаріуси у даній справі виступають як треті особи, до яких позовні вимоги такого характеру не заявлялись.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2020 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у задоволеній частині позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти нову постанову у цій частині, якою відмовити у задоволенні позову та в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом АТ «УкрСиббанк» та передати у цій частині на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 295/423/16-ц, постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 362/6630/17, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 766/14041/16-ц, постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 334/9638/18, постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 280/185/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц, постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 441/1896/17.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи

Згідно з копією договору дарування частини домоволодіння від 22 червня 2000 року серії АВМ № 210455, ОСОБА_4 подарувала своєму синові ОСОБА_3 17/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

12 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», нинішня назва якого - АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11140991000 та додаткові угоди до нього від 30 січня 2009 року № 11410631000, від 31 січня 2009 року № 1 і № 2, відповідно до яких банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на суму 160000 швейцарських франків 00 сантимів під 8,99% річних з кінцевим терміном його повернення до 11 квітня 2018 року.

На забезпечення кредитних зобов`язань за вищевказаними правочинами 12 квітня 2007 між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 30007Z107, згідно з яким предметом іпотеки є домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 частини якого належить ОСОБА_4 та 17/25 частини якого належить ОСОБА_3 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А., за реєстровим № 721 та зареєстровано в реєстрі заборон за № 103.

02 лютого 2009 року сторонами цього договору укладено договір про внесення змін та доповнень до нього, посвідчений цим же нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 84.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 27 червня 2012 року серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії від 01 червня НОМЕР_2 .

Після смерті батька ОСОБА_3 . ОСОБА_1 успадкував 17/25 частини вказаного домоволодіння з урахуванням 1/4 його частки, від якої відмовилася ОСОБА_6 , та 1/4 частки, від якої відмовився ОСОБА_7 , у зв`язку з чим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Карнабедою Т. О. ОСОБА_1 видано відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 759.

З копії довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 червня 2019 року № 170297872 вбачається, що:

- домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 , якому належить 17/25 його частини, та ОСОБА_4 , якій належить 8/25 його частини,

- державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Корнієнко С.Г. накладено обтяження на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 квітня 2014 року № 12245176 та зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 103, № запису про обтяження - 5264272,

- договір іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за № 4796272 від 12 квітня 2007 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 квітня 2014 року № 12245176, № запису про іпотеку 5264299.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2013 року в справі № 751/234/13-ц, яке набрало законної сили 04 жовтня 2013 року, задоволено позов ОСОБА_4 до АТ «УкрСиббанк» та визнано такими, що припинилися, зобов`язання ОСОБА_4 за вищезгаданим договором іпотеки від 12 квітня 2007 року № 30007Z107. Ухвалюючи його, суд виходив з того, що обов`язки ОСОБА_4 за цим договором припинилися у зв`язку неприйняттям нею спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , і відсутності в іпотечному договорі положення про згоду ОСОБА_4 відповідати за правонаступника (нового) боржника (т. 1 арк. 37-41).

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2013 року в справі № 751/10778/13-ц, яке набрало законної сили 10 грудня 2013 року, задоволено позов ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А. та зобов`язано останню зняти заборону на відчуження 8/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішення суду прийнято з урахуванням обставин і висновків, встановлених вищевказаним рішенням суду від 22 квітня 2013 року в справі № 751/234/13-ц (т. 1 арк. 42-45).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2018 року в справі № 751/8797/17, яке залишене без змін постановами Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року та Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення з нього як спадкоємця боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 111232 швейцарських франки 47 сантимів, яка утворилася станом на 21 вересня 2017 року, відмовлено у зв`язку з пропуском банком строку позовної давності (т. 1 арк. 46-52, 53-57, 60-65).

Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «УкрСиббанк» посилалось на те, що у ОСОБА_3 станом на 04 липня 2019 року існує заборгованість, що становить 111232 швейцарських франків 47 сантимів, яку банк просив стягнути з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитних та іпотечних зобов`язань припиненими та відмову у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що АТ «УкрСиббанк» використав як кредитор своє право пред`явлення вимоги до спадкоємця позичальника за кредитним договором, звернувшись за захистом до суду (справа № 751/8797/17), та рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі, що свідчить про припинення як основного - кредитного зобов`язання, так і зобов`язань забезпечених іпотекою.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в Закону України «Про іпотеку». Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16, провадження № 61-35327св18.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не врахував, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропуску позовної давності) та/або закінчення строку дії кредитного договору не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не є підставою для припинення іпотеки за абзацом 2 частини першої статті 17 Закону.

А тому висновки судів про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки і відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, є помилковими та такими, що не узгоджуються із вищевикладеними вимогами закону.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , подав відзив на зустрічний позов АТ «УкрСтиббанк» у якому просив про застосування позовної давності (а. с. 211-222).

Встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2018 року в справі № 751/8797/17, яке залишене без змін постановами Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року та Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення з нього як спадкоємця боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 111232 швейцарських франки 47 сантимів, яка утворилася станом на 21 вересня 2017 року, відмовлено у зв`язку з пропуском банком строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України.

У рішенні встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» дізналося про смерть позичальника та іпотекодавця ОСОБА_3 у ході розгляду справи № 751/234/13-ц за позовом іншого іпотекодавця ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання зобов`язання за договором іпотеки припиненим, та 26 квітня 2013 року звернулося з претензією до спадкоємців боржника у порядку статті 1281 ЦК України, а позов до суду подано у грудні 2017 року, на підставі чого суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності, який сплинув після звернення з претензією до спадкоємців через нотаріуса.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що з зустрічним позовом у даній справі АТ «УкрСиббанк» звернулося лише у червні 2019 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що АТ «УкрСиббанк» пропущено строк звернення до суду з даним позовом, визначений статтею 257 ЦК України, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 .

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки і як наслідок відмови у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитних та іпотечних зобов`язань припиненими та зміну рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині зустрічних позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, адже позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості є обґрунтованими, проте в задоволенні позову потрібно було відмовити з підстави спливу строку позовної давності.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: приватні нотаріуси Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Людмила Анатоліївна, ОСОБА_2 , про визнання кредитних та іпотечних зобов`язань припиненими, зняття заборони з нерухомого майна шляхом припинення запису про іпотеку та про заборону на нерухоме майно, скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: привптні нотаріуси Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Людмила Анатоліївна, ОСОБА_2 , про визнання кредитних та іпотечних зобов`язань припиненими, зняття заборони з нерухомого майна шляхом припинення запису про іпотеку та про заборону на нерухоме майно, відмовити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року в частині позовних вимог акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун