Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 751/4362/22

провадження № 61-3053св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Володимира Володимировича на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Павлова В. Г., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року,прийняту у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (далі - АТ «ОТКЕ», товариство) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 01 березня 1996 року вона працювала в АТ «ОТКЕ»; 08 вересня 2021 року її було переведено на посаду заступника голови правління АТ «ОТКЕ» з фінансового аналізу, бюджетування та тарифної політики. Наказом АТ «ОТКЕ» від 24 березня 2022 року № 74, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, призупинено дії трудових договорів з працівниками АТ «ОТКЕ», окрім деяких працівників.

12 липня 2022 року АТ «ОТКЕ» видало наказ № 172, відповідно до якого з 27 вересня 2022 року виведено зі штатного розпису департаменту обслуговування споживачів ряд посад. Наказом АТ «ОТКЕ» від 14 липня 2022 року №119/к наказано відділу кадрів підготувати персональні письмові повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на іншу посаду деяким працівникам підприємства, посади яких виводяться із штатного розпису з 27 вересня 2022 року; повідомити працівників про наступне вивільнення у будь-який доступний спосіб до 26 липня 2022 року.

Позивач вказувала, що повідомленням АТ «ОТКЕ» від 14 липня 2022 року про заплановане вивільнення їй було роз`яснено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці заплановане звільнення з посади з 26 вересня 2022 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Це повідомлення вона отримала 16 липня 2022 року цінним відправленням.

Профспілковий комітет первинної профспілкової організації АТ «ОТКЕ» надав згоду на її звільнення (протокол від 01 вересня 2022 року № 1).

Пропозицією АТ «ОТКЕ» від 22 вересня 2022 року позивачу запропоновано ряд вакантних посад, які їй не підходять за спеціальністю, цю пропозицію вона отримала поштовою кореспонденцією лише 27 вересня 2022 року, тобто на наступний день після звільнення, що свідчить про недотримання АТ «ОТКЕ» процедури вивільнення працівника.

26 вересня 2022 року наказом АТ «ОТКЕ» № 164/к її звільнено із займаної посади, у зв`язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «ОТКЕ» від 26 вересня 2022 року № 164/к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити її на посаді, рівнозначній посаді заступника голови правління з фінансового аналіз, бюджетування та тарифної політики в АТ «ОТКЕ»;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 вересня 2022 року по день її поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2022 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач довів, що виконав свій обов`язок, запропонувавши позивачу іншу роботу (з урахуванням наявності вакантних посад, освіти, кваліфікації позивача), на що вказує переписка через месенджер Viber, яку позивач отримала і з якою ознайомилася. Також ця пропозиція надіслана поштовим відправленням на дійсну поштову адресу позивача. Заяви про переведення на запропоновану роботу чи про відмову до товариства не надходило.

Встановивши, що профспілковий комітет первинної профспілкової організації АТ «Облетпокомуненерго» надав згоду на звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України позивача, яка є членом профспілкового комітету АТ «ОТКЕ», суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач виконав норми статті 43 КЗпП України щодо отримання згоди на розірвання трудового договору від виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інтенції, врахував, що процедуру звільнення позивача із роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України проведено відповідно до вимог закону, порушень трудових прав позивача з боку відповідача не доведено, судом не встановлено, тому суд не вбачав підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 26 вересня 2022 року № 164/к та поновлення позивача на роботі. Отже, відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Новозаводського районного суду м. Чернігова, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У березні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а (провадження № К/9901/1388/18), від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 (провадження № К/9901/922/17, К/9901/928/17), від 10 лютого 2022 року у справі № 381/2583/20 (провадження № 61-19355св21), від 02 червня 2021 року у справі № 359/1805/19 (провадження № 61-14223св20), від 15 грудня 2021 року у справі № 705/4950/20 (провадження № 61-9364св21),від 27 лютого 2023 року у справі № 715/542/22 (провадження № 61-12911св22), від 18 серпня 2021 року у справі № 659/51/20 (провадження № 61-537св21), від 30 січня 2019 року у справі № 175/1180/17 (провадження № 61-47715св18).

Заявник вважає, що звільнення позивача відбулося з порушеннями КЗпП України, оскільки їй не було запропоновано всі вакантні посади (запропоновано лише низько кваліфіковані), не враховано, що вона певний час займала керівну посаду, тобто має відповідний досвід роботи, тому має право на залишення на роботі між іншими працівниками.

Заявник звертає увагу на те, що скрін повідомлення з додатку «Viber» не може бути належним доказом виконання АТ «ОТКЕ» вимог частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо інформування відповідача про наявну у товаристві посаду або роботу.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення позивача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року АТ «ОТКЕ» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З березня 1996 року ОСОБА_1 почала працювати в АТ «ОТКЕ», з 08 вересня 2021 року її було переведено на посаду заступника голови правління цього товариства з фінансового аналізу, бюджетування та тарифної політики.

Наказом АТ «ОТКЕ» від 24 березня 2022 року № 74, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дії трудових договорів з працівниками товариства з 25 березня 2022 року було призупинено.

23 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Голови правління АТ «ОТКЕ» з заявою про поновлення дії трудового договору.

Листом від 03 червня 2022 року відповідач повідомив її про неможливість забезпечення роботою за займаною посадою.

30 червня 2022 року ОСОБА_1 знову звернулась до Голови правління АТ «ОТКЕ» із заявою про поновлення дії трудового договору.

Листом від 14 липня 2022 року їй повідомлено про оптимізацію структури управління товариства та її заплановане звільнення з посади з 26 вересня 2022 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Наказом АТ «ОТКЕ» від 12 липня 2022 року №172 з 27 вересня 2022 року виведено із штатного розпису департаменту обслуговування споживачів ряд посад, зокрема, посаду заступника голови правління цього товариства з фінансового аналізу, бюджетування та тарифної політики.

Наказом АТ «ТКЕ» від 14 липня 2022 року № 119/к відділ кадрів зобов`язано підготувати персональні повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на інші посади працівникам підприємства посади яких з 27 вересня 2022 року виводяться із штатного розпису.

Відповідне повідомлення про заплановане вивільнення було отримано ОСОБА_1 16 липня 2022 року.

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації АТ «Облтеплокомуненерго» від 01 вересня 2022 року № 1 надано згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної нею посади.

22 вересня 2022 року АТ «ОТКЕ» шляхом надіслання листа та повідомленням в мобільному додатку «Viber» на номер позивача, зазначений нею у особовій картці, запропонувало ОСОБА_1 ряд вакантних посад, про що 22 вересня 2022 року складено протокол про доведення інформації.

Наказом АТ «ОТКЕ» від 26 вересня 2022 року № 164/к у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України звільнено ОСОБА_1 з посади заступника голови правління цього товариства з фінансового аналізу, бюджетування та тарифної політики.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко В. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20) зазначено про те, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Встановивши, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме, скорочення чисельності штату працівників, ОСОБА_1 попереджалася про наступне вивільнення за два місяці з дати її попередження, з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення у відповідача були відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачці за її кваліфікацією та освітнім рівнем, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не порушено вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що внаслідок змін в організації виробництва і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, вона була попереджена про можливе вивільнення відповідно до пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому ОСОБА_1 , на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України, запропоновано всі вакантні посади, які відповідали її кваліфікаційному рівню у АТ «ОТКЕ», від яких позивач фактично відмовилася та згідно вимог статті 43 КЗпП України роботодавець отримав згоду профспілкового комітету на звільнення члена профспілкового комітету АТ «ОТКЕ» - ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штатів.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління з фінансового аналізу, бюджетування та тарифної політики у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, відбулося на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог, викладених у статтях 43 49-2 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач мала переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у даному випадку мало місце скорочення посади заступника голови правління з фінансового аналізу, бюджетування та тарифної політики, яка була єдиною. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15 (провадження № 61-37686св18), від 12 квітня 2023 року права № 754/12401/21 (провадження № 61-971св23) та у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 (провадження № К/9901/922/17, К/9901/928/17), на яку як на підставу касаційного перегляду посилався заявник.

Тому доводи касаційної скарги щодо порушення переважного права позивача на залишення на роботі та неврахування її стажу роботи відповідно до статті 42 КЗпП України, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення, у задоволенні якої судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Посилання представника позивача - адвоката Кравченка В. В. як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а (провадження № К/9901/1388/18), від 10 лютого 2022 року у справі № 381/2583/20 (провадження № 61-19355св21), від 02 червня 2021 року у справі № 359/1805/19 (провадження № 61-14223св20), від 15 грудня 2021 року у справі № 705/4950/20 (провадження № 61-9364св21), від 27 лютого 2023 року у справі № 715/542/22 (провадження № 61-12911св22), від 18 серпня 2021 року у справі № 659/51/20 (провадження № 61-537св21), від 30 січня 2019 року у справі № 175/1180/17 (провадження № 61-47715св18), не заслуговують на увагу, оскільки не суперечать висновкам, викладеним у цій постанові щодо застосування положень статей 43 49-2 КЗпП України.

Доводам касаційної скарги про те, що скрін повідомлення з месенджеру «Viber» не може бути належним доказом інформування АТ «ОТКЕ» позивача про наявну у товаристві посаду або роботу, колегія суддів спростовує з огляду на таке.

За статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

У постанові від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. […] Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі».

Надавши оцінку поданим відповідачем доказам (переписці у месенджері, копії протоколу про доведення інформації, копії особової картки позивача), урахувавши конкретні обставини справи, зокрема, той факт, що переписка позивача здійснювалась з абонентом, телефонний номер якого ідентифіковано, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та підтверджувати доводи відповідача про те, що ним виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо запропонування працівнику іншої роботи на тому ж самому підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач виконав свій процесуальний обов`язок щодо доведеності тих обставин, якими він заперечував проти доводів позивача.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, спростовуються матеріалами справи, а саме змістом клопотання представника позивача про проведення розгляду справи, призначеної на 13 лютого 2023 року на 11:00 год без його участі (а. с. 205-206), що свідчить про обізнаність представника щодо дати розгляду справи апеляційним судом.

У силу положень статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Судами попередніх інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник