№ 751/914/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 751/914/19

провадження № 61-16586св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року у складі судді Цибенко І.В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О.К., Бечка Є.М., Онищенко О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя та визнання права власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 20 квітня 1991 року до 14 жовтня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали в квартирі АДРЕСА_1 . На час реєстрації шлюбу 1/3 частина будинку належала ОСОБА_4 - діду ОСОБА_2 , а 2/3 частини - ОСОБА_5 (батьку ОСОБА_2 ). Після смерті діда, на підставі заповіту, ОСОБА_2 став власником 1/3 частини вказаного будинку. Згідно договору від 08 квітня 1997 року між ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_5 встановлено порядок користування будинком: у користування ОСОБА_2 перейшли наступні приміщення: веранда «І-І» площею 5.1 кв. м, кухня «І-2» площею 5.1 кв. м, кімната «І-3» площею 13,8 кв. м, кімната «І-4» площею 14,8 кв. м, веранда «І-І» площею 4,2 кв. м, сарай «В», вбиральня «Г», частина огорожі: веранда «І-І» площею 5,1 кв. м, кухня «І-2» площею 5,1 кв. м, кімната «І-3» площею 13,8 кв. м, кімната «І-4» площею 14,8 кв. м, веранда «І-І» площею 4,2 кв. м, сарай «В», вбиральня «Г», частина огорожі.

ОСОБА_1 зазначає, що до 2001 року за спільні кошти подружжя сторонами було проведено ремонтні роботи у житлових кімнатах 1-3 та 1-4, а також здійснено перебудову (реконструкцію) частини житлового будинку. Унаслідок цього загальна площа 1/3 частини житлового будинку, якою вона з ОСОБА_2 користувалася і в якій вони проживали, збільшилась із 43,0 кв. м до 67,8 кв. м, тобто на 24,8 кв. м.

Тому ОСОБА_1 вважає, що ця частина житлового будинку є її з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю, а отже, може бути поділена між ними.

З урахуванням уточнених позовних вимог, на підставі статей 57, 62 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), ОСОБА_1 просила суд в порядку поділу між нею та ОСОБА_2 , у рівних частинах (по 1/2 частині за кожним), 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , яка становить квартиру № 1 цього будинку і складається з наступних приміщень: літ. 1-3 площею 13,8 кв. м (житлова кімната), літ. 1-4 площею 14,8 кв. м (житлова кімната), літ. 1-7 площею 2,7 кв. м (котельня), літ. 1-8 площею 6,6 кв. м (санвузол), літ. 1-9 площею 7,9 кв. м (передпокій), літ. 1-10 площею 12,6 кв. м (кухня), літ.1-1 площею 9,5 кв. м (веранда), визнати за нею право власності на 1/6 частку вказаного житлового будинку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили з того, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року у справі № 751/9550/13-ц, яке є чинним, вже визнано спільною сумісною власністю подружжя будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, які були використані при зведенні самочинної прибудови А3-1 та а3-1, розташованої на АДРЕСА_4 , у рівних частках по 1/2 частині за кожним, тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/6 частину спірного будинку в порядку поділу майна подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 1512/17004/2012 (провадження № 61-24449св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).

ОСОБА_1 вказувала, що на час звернення її до суду право власності на спірні прибудови зареєстровано за відповідачем, а отже, є підстави для поділу 1/3 частини будинку як об`єкту, що є спільною сумісною власністю подружжя. Отримана відповідачем у спадщину частина будинку за час їхнього шлюбу істотно збільшилась за своїми функціональними характеристиками та у своїй вартості внаслідок їхніх спільних трудових та грошових затрат, тому спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя та може бути поділено між ними.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року і витребувано із Новозаводського районного суду м. Чернігова цивільну справу № 751/914/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

З 20 квітня 1991 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 1996 року ОСОБА_2 отримав у спадок від діда ОСОБА_4 1/3 частину житлового цегляного будинку з відповідною частиною надвірних споруд та господарських будівель, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору від 08 квітня 1997 року між ОСОБА_2 , який є власником 1/3 частини садиби, та ОСОБА_5 , який є власником 2/3 частин вказаного будинку, встановлено порядок його користування, відповідно до якого у користування відповідача перейшла частина будинку, зокрема: веранда «І-І» площею 5,1 кв. м, кухня «І-2» площею 5,1 кв. м, кімната «І-3» площею 13,8 кв. м, кімната «І-4» площею 14,8 кв. м, веранда «І-І» площею 4,2 кв. м, сарай «В», вбиральня «Г», частина огорожі, що становить 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами (т. 1, а. с. 30).

Сторони не заперечують, що у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили ремонтні роботи у житлових кімнатах спірного будинку, а саме у кімнатах: «І-3» площею 13,8 кв. м, «І-4» площею 14,8 кв. м, а також здійснили будівництво прибудов А3-1 та а3-1 до частини домоволодіння.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року у справі № 751/9550/13-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та розподіл майна подружжя, вселення задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, які були використані при зведенні самочинної прибудови А3-1 (приміщення: літ. 1-7 площею 2,7 кв. м, (котельня), літ. 1-8 площею 6,6 кв. м (санвузол), літ. 1-9 площею 7,9 кв. м (передпокій), літ. 1-10 площею 12,6 кв. м (кухня)) та прибудови а3-1 (приміщення: літ. 1-І площею 9,5 кв. м (веранда)), до житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_4 , у рівних частках по 1/2 частині за кожним.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000, грн в якості грошової компенсації частки у праві власності на автомобіль «DAEWO T13110», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 60-66).

13 серпня 2014 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 140 кв. м, житловою площа 76,5 кв. м зареєстровано за ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини та за ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини та 1/6 частини (т. 1, а. с. 25-27).

Згідно висновку експерта № 01-19, складеного 18 січня 2019 року судовим експертом Солдатовою В. С., ринкова вартість частини житлового будинку, яка складається з літ. 1-3 площею 13,8 кв. м (житлова кімната), літ. 1-4 площею 14,8 кв. м (житлова кімната), літ. 1-7 площею 2,7 кв. м (котельня), літ. 1-8 площею 6,5 кв. м (санвузол), літ. 1-9 площею 7,9 кв. м (передпокій), літ. 1-10 площею 12,6 кв. м (кухня), літ.1-1 площею 9,5 кв. м (веранда), загальною площею 67,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , складає 486 058,00 грн.

Ринкова вартість частини житлового будинку, яка складається з літ. 1-3 площею 13,8 кв. м (житлова кімната), літ. 1-4 площею 14,8 кв. м (житлова кімната), загальною площею 28,6 кв. м, розташованої за вищевказаною адресою складає 205 033,00 грн.

Ринкова вартість частини спірного житлового будинку, яка складається з літ. 1-7 площею 2,7 кв. м (котельня), літ. 1-8 площею 6,5 кв. м (санвузол), літ. 1-9 площею 7,9 кв. м (передпокій), літ. 1-10 площею 12,6 кв. м (кухня), літ. 1-1 площею 9,5 кв. м (веранда), загальною площею 39,2 кв. м, складає 281 025,00 грн (т. 1, а. с. 32-44).

Згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 25 травня 2020 року № 01-20, проведеної судовим експертом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , ринкова вартість належної ОСОБА_2 частини будинку АДРЕСА_2 у нинішніх цінах становить: - на цей час і у нинішньому її технічному стані 732 986,00 грн (до складу якої входять: веранда 1-1 площею 9,5 кв. м, кімната 1-3 площею 13,8 кв. м, кімната 1-4 площею 14,8 кв. м, котельня 1-7 площею 2,7 кв. м, санвузол 1-8 площею 6,5 кв. м, передпокій 1-9 площею 7,9 кв. м, кухня 1-10 площею 12,6 кв. м), з яких ринкова вартість частини жилого будинку, що складається з кімнат 1-3 площею 13,8 кв. м і 1-4 площею 14,8 кв. м, становить 309 195,00 грн;

- на 27 лютого 1992 року (дата відкриття після смерті ОСОБА_7 спадщини на спірну частину будинку АДРЕСА_2 , яку прийнято ОСОБА_2 ) і у тодішньому її технічному стані 426 044,00 грн (до складу якої входили: веранда 1-1 площею 5,1 кв. м, кімната 1-3 площею 13,8 кв. м, кімната 1-4 площею 14,8 кв. м, веранда 1-І площею 4,2 кв. м, кухня 1-2 площею 5,1 кв. м), з яких ринкова вартість частини жилого будинку, що складається з кімнат 1-3 площею 13,8 кв. м і 1-4 площею 14,8 кв. м, становить 283 369,00 грн (т. 1, а. с. 215-266).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у цій справі є вимога про поділ у рівних частинах 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , та визнання за позивачем права власності на 1/6 його частку.

Правовою підставою позову позивач вказує статтю 62 СК України та обґрунтовує позов тим, що отримана відповідачем у спадщину частина житлового будинку істотно збільшилась у своїй цінності внаслідок спільних трудових і грошових затрат сторін під час перебування їх у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами не заперечується, що у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили ремонтні роботи у житлових кімнатах спірного будинку, а саме у кімнатах: «І-3» площею 13,8 кв. м, «І-4» площею 14,8 кв. м, а також здійснили будівництво прибудов А3-1 та а3-1 до частини домоволодіння, яке належить ОСОБА_2 .

Позовні вимоги про визнання права власності та розподіл майна подружжя вже були предметом судового розгляду у справі № 751/9550/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та розподіл майна подружжя, вселення.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року у справі № 751/9550/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

У справі № 751/9550/13-ц суд виходив з того, що вказані прибудови є об`єктами самочинного будівництва, не зданими в експлуатацію, а отже, відповідно до статей 182 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу по 1/2 частині за кожним із подружжя, є будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи, які були використані при їх зведенні.

Крім того, суд взяв до уваги пояснення позивача щодо проведення ремонтних робіт, а також врахував положення частини третьої статті 156 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), відповідно до якої позивач, як член сім`ї власника частини будинку, була зобов`язана у період з 1997 року до жовтня 2010 року приймати участь у витратах по утриманню будинку та проведенню ремонту.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року у справі № 751/9550/13-ц не оскаржувалося і набрало законної сили 07 жовтня 2014 року.

Матеріали справи, яка є предметом касаційного розгляду, не містять доказів того, що після ухвалення судового рішення від 24 вересня 2014 року у справі № 751/9550/13-ц ОСОБА_1 зверталася до відповідних органів для введення в експлуатацію та реєстрацію права власності на спірні прибудови.

Набрання рішенням суду законної сили породжує такі правові наслідки: вирішується спір між сторонами; рішення суду стає загальнообов`язковим; рішення суду може бути виконане примусово; рішення суду є незмінним та остаточним.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) від 28 листопада 1999 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову у цій справі на тій підставі, що питання розподілу спільного майна подружжя вже було вирішено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 вересня 2014 року, яке набрало законної сили. Ці висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані. Сама по собі зміна підстав і предмета позову не є підставою для задоволення позову в іншій справі щодо тих самих об`єктів.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання в касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20), від 25 вересня 2019 року у справі № 1512 (провадження № 61-24449св18), оскільки висновки у цих справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько