Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
місто Київ
справа № 752/11128/18
провадження № 61-920св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю.,
Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року
у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» (далі - ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позов мотивовано тим, що 05 квітня 2016 року на Кільцевій дорозі в місті Києві сталася ДТП за участі транспортних засобів «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА»,яким керував ОСОБА_3 , та «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , власником якого є ОСОБА_1 .
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня
2016 року провадження у справі № 752/5886/16 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 10.3 Правил дорожнього руху, що призвело до завдання матеріальних збитків ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА», який є власником автомобіля «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно зі звітом «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Venza» від 14 березня
2017 року № 12/17, його розмір складає 22 578,51 грн. Згідно з рахунком-фактурою від 20 квітня 2018 року № АА00010363, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 47 750,88 грн.
Звернення з позовом до винної у заподіянні шкоди особи обґрунтовував тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної
у постанові від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року
у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16
та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі
№ 344/10730/15-ц, потерпілий має право відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірі та в обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору страхування цивільно-правової відповідальності.
Посилаючись на те, що власником транспортного засобу «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , а на момент вчинення ДТП автомобілем керувала ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність якої застрахована згідно з полісом від 29 травня 2015 року № АІ/5623057, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на відшкодування майнової шкоди 47 750,88 грн, витрати на оплату експертної оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 1 500,00 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі залучено третю особу МТСБУ.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА», суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов`язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає з самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. Зобов`язаною особою, внаслідок заподіяних ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» збитків є страховик
ОСОБА_2 - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна»). Доказів нікчемності чи недійсності договору страхування цивільно-правової відповідальності позивач не надав, до ПрАТ «СК «Україна» із заявою про сплату страхового відшкодування не звертався, а відразу пред`явив вимогу до відповідачів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що діяльність ПрАТ «СК «Україна» припинена у зв`язку з банкрутством 08 серпня 2019 року. Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до суду у травні 2018 року, а отже мав можливість звернутися до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, або заявити свої вимоги в процедурі його банкрутства.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Високовольтний союз-РЗВА» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 13 грудня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає:
1) пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України) - суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають оскарженню з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема для формування висновку щодо вирішення питання регулювання правовідносин у випадку, коли договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між страховиком та застрахованою особою підписаний, однак з тих чи інших причин не набрав чинності, а в цей час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано майнову шкоду третій особі.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА», суди попередніх інстанцій помилково застосували висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі
№ 755/18006/15-ц, оскільки такий висновок зроблений не в подібних правовідносинах. Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, шо відшкодування шкоди страховиком здійснюється за наявності сукупності наступних обов`язкових умов: 1) відповідальність особи, яка завдала шкоди, застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто страхувальник уклав відповідний договір страхування; 2) страхувальник сплачує страхові платежі.
Посилаючись на вказаний висновок Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не встановили факту укладення договору між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Україна», матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 страхового платежу, а тому поліс від 29 травня 2015 року № АІ 5623057 не є належним доказом укладення між сторонами договору страхування. Зазначене спростовує висновок судів попередніх інстанцій про те, що у ПрАТ «СК «Україна» виник обов`язок щодо страхового відшкодування за деліктним зобов`язанням, яке виникло у ОСОБА_2 .
Помилковим також вважав висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд про те, що звертаючись до суду з позовом товариство визнало факт укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності між ПрАТ «СК «Україна» та ОСОБА_2 , однак діючи на власний розсуд, пред`явило позовні вимоги до винної особи та власника джерела підвищеної небезпеки. Оскільки, на час звернення до суду з позовом (17 травня 2018 року) судова практика вирішення цієї категорії справ була усталеною та зводилася до того, що потерпілий має право відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала в межах деліктного зобов`язання, незалежно від того чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, що узгоджувалося з правовими висновками Верховного Суду України викладеними у постановах від 20 січня 2016 рок у справі № 6-2808цс15,
від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року
у справі № 6-954цс16, Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі
№ 344/10730/15-ц.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, товариству стало відомо, що поліс від 29 травня 2015 року № АІ 5623057 обліковується в центральній базі даних МТСБУ як такий, що не використаний та не повернутий ПрАТ «СК «Україна» до МТСБУ, після позбавлення страховика членства в МТСБУ 01 квітня 2015 року, що свідчить про те, що договір страхування між ПрАТ «СК «Україна» та ОСОБА_2 неукладений.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК Україна та підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/16373/16-ц (провадження 14-27цс21).
У липні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , поданий адвокатом Олексієнком М. М, в якому він просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження
ОСОБА_2 не отримувала, оскільки у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуває за кордоном, він ознайомився з матеріалами справи лише 19 липня 2022 року.
Наведені позивачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити строк для подання відзиву на касаційну ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» та приєднати його до матеріалів справи.
У відзиві ОСОБА_2 інтересах якої діє адвокат Олексієнко М. М. зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому касаційну скаргу ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» належить залишити без задоволення.
Відзив мотивований посиланням на те, що договір страхування (поліс
№ АІ/5623057) укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Україна» 29 травня 2015 року, у період дії ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва
від 15 травня 2015 року, якою запинено дію розпорядження Нацкомфінпослуг про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності ПрАТ «СК «Україна». Зазначений поліс не є укладеним у спосіб, що прямо суперечить законодавству України, не визнаний недійсним у судовому порядку, його недійсність прямо не випливає із закону, а отже на момент вчинення ДТП він був чинним, його оригінал оглянутий судом першої інстанції.
Розглянувши справу із подібними правовідносинами, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц зазначила, що якщо на момент ДТП був поліс обов`язкового страхування то неможливо покласти обов`язок із відшкодування шкоди на завдавача шкоди, незалежно від того, чи позбавлена страхова компанія ліцензії на провадження діяльності, членства в МТСБУ, визнана банкрутом чи ліквідована.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що 05 квітня 2016 року о 14.30 год. на Кільцевій дорозі в місті Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобіль «Toyota Venza» отримав механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК «Україна» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про що видано поліс від 29 травня 2015 року № АІ 5623057. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 є ОСОБА_5 .
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня
2016 року (справа № 752/5886/16-п) провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з дослідженим у судовому засіданні відеозаписом обставин ДТП, здійсненого камерами зовнішнього спостереження торговельного центру «АРАКС», водій автомобіля марки «Mazda 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не дотрималася Правил дорожнього руху, при зміні напрямку руху з однієї смуги на іншу не надала переваги в русі транспортному засобу позивача, внаслідок чого здійснила з ним зіткнення.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, складеного 14 березня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 , його розмір становить 22 578,51 грн.
Згідно з ремонтною калькуляцією від 14 березня 2017 року, вартість ремонту автомобіля марки «Toyota Venza» становить 30 202,74 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі робіт з незалежної оцінки від 14 березня 2017 року № 15 вартість виконаних робіт становить 1 500,00 грн, які позивач сплатив на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 .
Згідно з витягами з Централізованої бази даних МТСБУ перевірки чинності полісу ОСЦПВВТЗ від 20 листопада 2018 року, поліс № АІ №5623057 не знайдено, бланк обліковується як не використаний.
Відповідно до відповіді МТСБУ від 26 листопада 2018 року № 9-09/36575 за результатами запиту до Центральної бази даних МТСБУ, відсутній запис щодо укладання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу на бланку
№ АІ/5623057. Бланк цього страхового полісу виданий ПрАТ «СК «Україна», обліковується в Центральній базі даних МТСБУ, як невикористаний, та не був повернутий ПрАТ «СК «Україна» до МТСБУ після позбавлення страховика членства в МТСБУ з 01 липня 2017 року.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
За загальним правилом, визначеним статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом, одним із таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
У справі, що переглядається, ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» обґрунтовувало наявність правових підстав звернення з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП тим, шо потерпілий має право не звертаючись з вимогою до страховика, одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала в межах деліктного зобов`язання, незалежно від того чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 20 січня
2016 року № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16,
від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16 та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 344/10730/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Ураховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні обов`язку з відшкодування шкоди між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ), завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в задоволенні такого позову з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16) та у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або відповідно до Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (у випадку передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Подібний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц.
Перевіряючи аргументи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій його доводів про те, що: договір страхування цивільно-правової відповідальності за полісом №АІ/5623057 від 29 травня 2015 року не набрав чинності у зв`язку з несплатою ОСОБА_2 страхового платежу, а отже у страховика ПрАТ «СК Україна» не виник обов`язок зі сплати страхового відшкодування за деліктним зобов`язанням ОСОБА_2 , що виникло внаслідок заподіяння нею майнової шкоди ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА»; такий договір узагалі не міг бути укладений, оскільки відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) від 30 квітня 2015 року анульовано ліцензію ПрАТ «СК Україна» на здійснення такого виду діяльності, як обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що позбавляло права страховика на укладення такого виду договорів страхування; бланк страхового полісу
№ АІ/5623057, виданий ПрАТ «СК Україна» обліковується у централізованій базі даних МТСБУ як невикористаний та не був повернутий ПрАТ «СК Україна» до МТСБУ після позбавлення страховика членства в МТСБУ з 01 липня
2015 року, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання (частина 3 статті 49 ЦПК України).
ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» обґрунтовувало звернення з позовом до винної особи ОСОБА_2 та власника джерела підвищеної небезпеки
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що його право, як потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди є абсолютним і не може бути обмежене договором страхування, а тому він має право на одержання повного відшкодування шкоди від особи яка її завдала у рамках деліктного зобов`язання, та від власника джерела підвищеної небезпеки. Письмову заяву про зміну підстав обґрунтування звернення з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, з посиланням на відсутність укладеного між ПрАТ «СК Україна» та ОСОБА_2 договору страхування від 29 травня 2015 року, чи його нечинність, позивач не подавав, а отже судам належало вирішувати зазначений спір виключно в межах заявленого позивачем предмету та підстав позову.
Оглянувши в судовому засіданні оригінал договору страхування цивільно-правової відповідальності за полісом №АІ/5623057 від 29 травня 2015 року, укладений між ПрАТ «СК «Україна» та ОСОБА_2 , установивши, що він не є нечинним і не визнаний в судовому порядку недійсним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА», посилаючись на те, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала можливо лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV або з цим договором у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Разом з тим, з огляду на обґрунтування підстав касаційного оскарження, та встановлених судами обставин у конкретній справі, Верховний Суд вважає необхідним висловитися щодо поставлених у касаційній скарзі питань про відповідальність винної у ДТП особи у випадку неукладеності, нечинності договору страхування, позбавлення страхової компанії ліцензії, її ліквідації та виключення зі складу МТСБУ, та в залежності від встановленого відповідальності страхової компанії чи МТСБУ.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Відповідно до статті 983 ЦК України, якій кореспондує частина четверта статті 18 Закону України «Про страхування», договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Верховний Суд зауважує, що необхідно розмежовувати поняття «укладення договору» та «набрання чинності договором».
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору.
Отже, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності, а тому несплата страхового платежу не є підставою для визнання укладеного договору страхування недійсним.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 20 вересня 2018 року у справі № 175/2661/16-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 341/263/16-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 523/9780/15-ц, від 26 грудня 2018 року у справі № 591/507/17, від 10 червня 2020 року у справі
№ 750/1821/17.
З наявної у матеріалах справи копії полісу № АІ/5623057 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 травня 2015 року, укладеного між ПрАТ «СК «Україна» та ОСОБА_2 , оригінал якого був оглянутий судом першої інстанції, страхувальник сплатила страховий платіж у розмірі 1 036,80 грн 29 травня 2015 року, цей договір набирає чинності з 00 год 30 хв 30 травня 2015 року і діє включно до 30 травня 2016 року.
Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 30 квітня 2015 року № 905 ПрАТ «СК «Україна» анульовано ліцензію на здійснення страхової діяльності, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2015 року зупинено дію розпорядження Нацкомфінпослуг від 30 квітня 2015 року № 905 року.
02 липня 2015 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2015 року. Членство ПрАТ «СК «Україна» в МТСБУ припинено 01 липня
2015 року.
Отже, договір страхування (поліс № АІ/5623057) був укладений 29 травня
2015 року, у період, коли ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2015 року зупинено дію розпорядження Нацкомфінпослуг
від 30 квітня 2015 року № 905 року про анулювання ліцензії ПрАТ «СК «Україна» на здійснення страхової діяльності у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сама по собі відсутність в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей щодо укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є підставою для визнання такого договору неукладеним. З огляду на наведене безпідставними є доводи касаційної скарги про необґрунтованість висновків судів про чинність договору страхування (поліс № АІ/5623057) від 29 травня 2015 року, укладеного між ПрАТ «СК «Україна» та ОСОБА_2 .
Перевіряючи доводи заявника про відсутність відповідальності ПрАТ «СК «Україна» чи МТСБУ за завдану потерпілій особі шкоди, Верховний Суд зазначає наступне.
Позбавлення ліцензії чи припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто укладати нові договори страхування, вносити зміни до чинних договорів, однак такий страховик зобов`язаний виконати договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеним до позбавлення ліцензії чи припинення членства в МТСБУ.
МТСБУ зобов`язано відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим за певних умов, зокрема за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «г» частини першої статті 41 Закону № 1961-IV), у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів, обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія, у разі якщо у страховика, що ліквідовується недостатньо коштів та/або майна, обов`язки страховика бере на себе МТСБУ. Відповідно до пункту 7 статті 51 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом, страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування. Отже, відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, в тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації юридичної особи. У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування (пункти 74-89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц ( провадження 14-27цс21).
З Єдиного держаного реєстру судових рішень, відомості з якого є загальнодоступними убачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 05 лютого 2018 року порушено провадження про банкрутство ПрАТ «СК «Україна». Матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача визначеному законом порядку та строки до страхової компанії з вимогою про відшкодування заподіяної йому внаслідок ДТП шкоди як потерпілій особі, чи до МТСБУ про виплату страхового відшкодування після відкриття процедури банкрутства.
17 липня 2019 року Господарський суд м. Києва визнав ПрАТ «СК «Україна» банкрутом та затвердив ліквідаційний баланс, а 08 серпня 2019 року зазначена страхова компанія виключена з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Верховний Суд урахував, що постанова Великої Палати Верховного Суду
від 22 лютого 2022 у справі № 201/16373/16-ц ухвалена після подання касаційної скарги у справі № 752/11128/18. Разом з тим, викладені у цій постанові висновки щодо застосування норм права мають бути враховані відповідно до частини третьої статті 263 ЦПК України, оскільки стосуються питань порушених заявником у касаційній скарзі.
Інші наведені у касаційні скарзі доводи зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та встановлених судами обставин у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, та власного помилкового тлумачення заявником норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Установивши, що позивач ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» не звертався із заявою/вимогою до ПрАТ «СК «Україна» чи до МТСБУ про виплату як потерпілій внаслідок ДТП особі страхового відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» до винної особи ОСОБА_2 та власника джерела підвищеної небезпеки Гулька О. А., однак помилково зазначили, що відповідачем у зазначеній справі може бути виключно страховик винної особи, а тому мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень підлягають зміні в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз - РЗВА» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко