№ 752/11888/20 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 752/11888/20

провадження № 61-3163св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «МАРС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАФЕД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство «МАРС» (далі - ПрАТ «МАРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАФЕД» (далі - ТОВ «СТАФЕД»), про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року ПрАТ «МАРС» є постійним землекористувачем земельних ділянок по АДРЕСА_1 загальною площею 4,0593 га, а саме з кадастровим номером 8000000000:79:013:0011, площею 3,8750 га, та кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га.

На вказаних земельних ділянках розташовані:

- нежитловий будинок, загальною площею 843,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року;

- нежитлова будівля (гаражі), загальною площею 128,1 кв. м, та нежитлова будівля, площею 264 кв. м, які належать на праві приватної власності ПрАТ «МАРС».

Будь-які інші споруди на зазначених земельних ділянках відсутні.

Товариство зазначало, що йому стало відомо про те, що 28 липня 2017 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на будівлю літ. «Б», площею 118,1 кв. м, як складову належного йому нежитлового будинку, що розташований на вищевказаній земельній ділянці, землекористувачем якої є товариство. Однак, ОСОБА_1 не є власником будівлі літ. «Б» і така не є частиною належного йому нежитлового будинку, площею 843,3 кв. м, а тому реєстрація його права власності на вказане нерухоме майно була незаконною.

13 травня 2020 року Міністерством юстиції України за результатами розгляду скарги товариства видано наказ № 1642/5 про скасування незаконного рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке належить ПрАТ «МАРС».

Разом з тим, за час наявності записів про реєстрацію права власності на неіснуючу складову частину нерухомого майна ОСОБА_1 , останній почав самовільно господарювати на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, постійним землекористувачем якої є ПрАТ «МАРС», а саме: встановив паркан, різноманітні конструкції, змінив ландшафт земельної ділянки тощо.

Зазначеними діями відповідача порушуються права ПрАТ «МАРС» щодо вільного користування вказаною земельною ділянкою. При цьому ОСОБА_1 не визнає права ПрАТ «МАРС» самостійно господарювати на цій земельній ділянці та не бажає добровільно відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав товариства.

Посилаючись на викладене, ПрАТ «МАРС» просило суд:

- визнати право ПрАТ «МАРС», як постійного землекористувача, самостійно господарювати на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 відновити стан цієї земельної ділянки шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та конструкцій, а також відновлення ландшафту станом, який існував до 28 липня 2017 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, позов ПрАТ «МАРС» задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 відновити ландшафт земельної ділянки, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який мав місце станом на 28 липня 2017 року, шляхом демонтажу встановленого паркану та прибирання будівельних матеріалів.

У задоволенні позовних вимог ПрАТ «МАРС» до ОСОБА_1 про визнання за ПрАТ «МАРС» право самостійно господарювати на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ПрАТ «МАРС» в частині зобов`язання ОСОБА_1 відновити ландшафт земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач за відсутності на те законних підстав, використовуючи земельну ділянку, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, самовільно встановив на ній паркан, різноманітні конструкції, змінив ландшафт земельної ділянки, чим порушив право позивача, як постійного землекористувача цієї земельної ділянки, яке підлягає захисту в порядку, передбаченому статтею 152 ЗК України.

Разом з тим, позовна вимога про визнання за позивачем права самостійно господарювати на цій земельній ділянці задоволенню не підлягає, оскільки не є належним способом захисту. Задоволення цієї вимоги порушить право відповідача, як власника нежитлового будинку АДРЕСА_2 , щодо використання належного йому на праві приватної власності майна.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року, провадження № 61-10505св23, касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у частині позовної вимоги про визнання права самостійного господарювати на земельній ділянці залишено без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у частині позовної вимоги про зобов`язання відновити стан земельної ділянки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду і направляючи справу на новий розгляд в цій частині позовних вимог, Верховний Суд зазначив, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286, що набрало законної сили, припинено право постійного користування ПрАТ «МАРС» частиною земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України. Згідно з цим судовим рішенням на земельній ділянці розташований будинок АДРЕСА_2 ), власник якої має право на отримання у користування земельної ділянки, орієнтовною площею 0,145 га, необхідної для експлуатації та обслуговування належного йому будинку. Отже, оскільки ПрАТ «МАРС» ще в 2010 році втратило право користування частиною спірної земельної ділянки, а на якій саме частині земельної ділянки відповідач встановив паркан суд апеляційної інстанції не встановив, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року у частині позовної вимоги про зобов`язання відновити стан земельної ділянки залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року у справі № 752/24975/20, провадження № 61-9599св23, ПрАТ «МАРС» з 01 листопада 1993 року є власником нежитлової будівлі літ. «Л» (гаражі НОМЕР_1) (реєстровий № 1722165980000), яка розташована на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація якого здійснена в установленому законом порядку 14 грудня 2018 року.

На вказаній земельній ділянці, окрім належного на праві приватної власності ОСОБА_1 нежитлового будинку, загальною площею 843,3 кв. м, розташований й інша нежитлова будівля літ. «Б», право власності на яку ОСОБА_1 зареєстрував за собою.

Наказом Міністерства юстиції України від 13 травня 2020 року № 1642/5 скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «Б» за поштовою адресою: АДРЕСА_2 (на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки від 22 січня 2021 року № 1-ДК/0066/АП/09/-21 ОСОБА_1 огородив металевим парканом частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, орієнтовною площею 0,1460 га, та цим парканом загородив капітальні гаражні бокси - нежитлові будівлі, що знаходяться у власності ПрАТ «МАРС», чим обмежив власнику нерухомого майна доступ (відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ), загальною площею 128,1 кв. м, власник - ПрАТ «МАРС» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1722165980000)).

З огляду на встановлені у вищевказаній справі преюдиційні обставини, апеляційний суд, виконуючи положення статті 417 ЦПК України про те, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, перевіряючи вимоги позову в частині зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та конструкцій, а також відновлення ландшафту, дійшов висновку, що ПрАТ «МАРС» доведено, що відповідачем порушується право товариства на користування земельною ділянкою внаслідок розміщення на ній паркану, який, у тому числі, перешкоджає доступу до гаражного боксу, який належить ПрАТ «МАРС», оскільки спірна нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі НОМЕР_1), загальною площею 128,1 кв. м, знаходяться на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, на якій також розташована нежитлова будівля, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Факт огородження металевим парканом частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 та загородження цим парканом капітальних гаражних боксів - нежитлових будівель, що знаходяться у власності ПрАТ «МАРС», ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не спростовано.

Отже, вимоги позову про зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та прибирання будівельних матеріалів, а також відновлення ландшафту станом на 28 липня 2017 року правомірно задоволено судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в частині позовних вимог про зобов`язання відновити стан земельної ділянки скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ПрАТ «МАРС» відмовити.

Отже, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року, провадження № 61-10505св23, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду лише в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва. Підставами касаційного оскарження зазначено пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2025 року справу за позовом ПрАТ «МАРС» до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «СТАФЕД», про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували обставин, викладених у рішенні Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286, що набрало законної сили, яким, зокрема, припинено право постійного користування ПрАТ «МАРС» частиною спірної земельної ділянки, наданої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354, кадастровий номер 79:013:112, розташованої по АДРЕСА_2 , у межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою діяльністю «Атем» (далі - ТОВ «Атем») (попереднього власника будівлі) для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_2 . Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради внести зміни до бази даних земельного кадастру м. Києва та до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 003941 щодо припинення ПрАТ «МАРС» права постійного користування в частині земельної ділянки, кадастровий номер 79:013:112, площею орієнтовно 0,145 га, розташованої по АДРЕСА_2 .

Таким чином, вказаним рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, припинено право постійного користування ПрАТ «МАРС» частиною земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України. Згідно з цим судовим рішенням на земельній ділянці розташований будинок АДРЕСА_2 ), власник якої має право на отримання у користування земельної ділянки, орієнтовною площею 0,145 га, необхідної для експлуатації та обслуговування належного йому будинку.

Отже, ПрАТ «МАРС» ще в 2010 році втратило право користування частиною спірної земельної ділянки, про що зазначив суд касаційної інстанції при попередньому розгляді цієї справи (провадження № 61-10505св23). Проте апеляційний суд у порушення вимог частини першої статті 417 ЦПК України про те, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, не з`ясував, на якій саме частині земельної ділянки відповідач встановив паркан та чи наявне право користування на цю частину земельної ділянки у ПрАТ «МАРС», враховуючи наявність рішення Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій не встановили, чи існують у позивача будь-які права на частину спірної земельної ділянки, чи порушуються його права і ким саме, а відсутність у позивача порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від встановлених судом інших обставин справи.

Крім того, судами не враховано, що правовою підставою позову ПрАТ «МАРС» в частині зобов`язання вчинити певні дії зазначено положення частини другої статті 152 ЗК України, тобто захист прав землекористувача. У той самий час, при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції застосував положення статті 391 ЦК України, якою передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином, суд апеляційної інстанції самостійно змінив обраний позивачем спосіб захисту, а саме із захисту прав землекористувача на підставі статті 152 ЗК України на усунення перешкод у користуванні власністю на підставі статті 391 ЦК України. При цьому апеляційний суд не врахував, що постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі № 752/24975/20 з урахуванням ухвали цього суду від 21 червня 2023 року про виправлення описки апеляційну скаргу ПрАТ «МАРС» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову ПрАТ «МАРС» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ «МАРС» права користування та розпорядження нежитловою будівлею літ. «Л» (гаражі АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 1722165980000, шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під`їзду) до неї (у тому числі огорож, парканів) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів та на в`їзних воротах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

Вказану постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі № 752/24975/20 залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року, провадження № 61-9599св23. Таким чином, вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні власністю вже були предметом судового розгляду у справі № 752/24975/20.

Крім того, апеляційний суд безпідставно послався на встановлені у справі № 752/24975/20 обставини щодо законності набуття права власності ПрАТ «МАРС» на нежитлову будівлю літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ), оскільки зазначене не було предметом розгляду тієї справи, а тому такі обставини не могли бути враховані апеляційним судом як преюдиційні при новому розгляді цієї справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ «МАРС» на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому зазначено, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено право постійного користування ПрАТ «МАРС» земельною ділянкою, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, по АДРЕСА_1 . При цьому судами враховано пояснення третьої особи - Київської міської ради від 29 березня 2021 року, яка підтвердила, що ПрАТ «МАРС» є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, площею 0,1843 га, згідно з державного акту на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року, який на час розгляду судом цієї справи не скасований та є чинним. Крім того, зазначені обставини щодо права ПрАТ «МАРС» постійного користування спірною земельною ділянкою, площею 0,1843 га, а також щодо права власності ПрАТ «МАРС» на нежитлову будівлю літ. «Л» (гаражі НОМЕР_1) встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах: № 752/16038/19, № 752/5279/20 та № 752/24975/20. При цьому у вказаних справах судами також встановлено, що до нового власника нежитлового будинку, площею 843,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , відповідача у справі, не перейшло право користування спірною земельною ділянкою, площею 0,1843 га, або її частиною, так як попередній власник нежитлового будинку на момент укладення договору його купівлі-продажу не мав належного оформлення речового права на земельну ділянку. Посилання відповідача на рішення Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286, яким, зокрема, припинено право постійного користування ПрАТ «МАРС» частиною земельної ділянки, наданої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354, кадастровий номер 79:013:112, розташованої по АДРЕСА_2 , є безпідставними, так як судами у справах: № 752/16038/19, № 752/5279/20 встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказане рішення господарського суду було виконане в частині оформлення та передачі зазначеної земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» (попередньому власнику нежитлової будівлі, площею 843,3 кв. м), а також в частині внесення змін до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 003941 від 15 вересня 1998 року щодо припинення АТВТ «МАРС» права на постійне користування частиною земельної ділянки, орієнтовною площею 0,145 га, матеріали справив не містять. При цьому, у вказаному рішенні господарського суду не зазначено, щодо якої саме частини земельної ділянки ПрАТ «МАРС» втратило право постійного користування, оскільки на момент ухвалення зазначеного рішення господарського суду конкретна частина земельної ділянки не була виділена в натурі та несформована у порядку, встановленому законодавством України, як окрема земельна ділянка.

У травні 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання ПрАТ «МАРС» про закриття касаційного провадження у вказаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354, державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 003941 від 15 вересня 1998 року та відомостей з Державного земельного кадастру ПрАТ «МАРС» має право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 08 вересня 2016 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «РМ-ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «РМ-ІНВЕСТ») та ОСОБА_1 , останній набув у власність нежитловий будинок, загальною площею 843,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,145 га, код земельної ділянки 90:013:0028.

ОСОБА_1 вчиняв дії щодо державної реєстрації його права власності на нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 843,30 кв. м, з доданням нежитлової будівлі літ. «Б», площею 118,1 кв. м.

Наказом Міністерства юстиції України від 13 травня 2020 року № 1642/5 рішення про державну реєстрацію прав від 28 липня 2017 року № 36367797 та від 17 грудня 2019 року № 50270850 щодо нежитлового будинку, загальною площею 843,30 кв. м, та нежитлової будівлі літ. «Б», загальною площею 118,1 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , скасовані.

Також ПрАТ «МАРС» оскаржувало до Міністерства юстиції України рішення про державну реєстрацію прав від 08 вересня 2016 року № 31300549 щодо державної реєстрації права власності на нежитловий1 будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 . За результатами розгляду цієї скарги Міністерством юстиції України 13 лютого 2020 року видано наказ № 646/7 про відмову у задоволенні скарги ПрАТ «МАРС».

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки № 1-ДК/0066/АП/09/01/-2, складеним 22 січня 2021 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, виїздом на місцевість, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що на земельній ділянці знаходиться належна ОСОБА_1 нежитлова будівля літ. «А», загальною площею 843,30 кв. м, для експлуатації якої ОСОБА_1 огородив металевим парканом частину земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1460 га. Цим парканом загороджено капітальні гаражні бокси - нежитлові будівлі, що належать ПрАТ «МАРС», чим обмежено товариству доступ до нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286, що набрало законної сили, зокрема, припинено право постійного користування ПрАТ «МАРС» частиною земельної ділянки, наданої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1354, кадастровий номер 79:013:112, розташованої по АДРЕСА_2 , у межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» (попереднього власника будівлі) для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_2 . Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради внести зміни до бази даних земельного кадастру м. Києва та до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 003941 щодо припинення ПрАТ «МАРС» права постійного користування в частині земельної ділянки, кадастровий номер 79:013:112, площею орієнтовно 0,145 га, розташованої по АДРЕСА_2 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі № 752/16038/19 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «МАРС», треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання державного акта на право постійного користування землею недійсним задоволено. Визнано державний акт на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року № 79-4-00018 недійсним. Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року залишено без змін (провадження № 61-7905св21).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року у справі № 752/5279/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «МАРС», треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права користування та визнання права на оформлення у користування земельної ділянки відмовлено.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року у справі № 752/24975/20 у задоволенні позову ПрАТ «МАРС» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, з урахуванням ухвали від 21 червня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПрАТ «МАРС» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ПрАТ «МАРС» задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ «МАРС» права користування та розпорядження нежитловою будівлею літ. «Л» (гаражі АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 1722165980000, шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під`їзду) до неї (у тому числі огорож, парканів) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів та на в`їзних воротах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишено без задоволення. Касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року змінено, виключено з її мотивувальної частини такі абзаци: «В свою чергу, законодавцем визначено, що позовні вимоги немайнового характеру не підлягають примусовому виконанню, а носять зобов`язальний характер, адже виконавець у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» лише перевіряє виконання такого судового рішення та не здійснює дій щодо його примусового виконання. Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, якою задоволено позов Приватного акціонерного товариства «МАРС» та зобов`язано ОСОБА_1 вчинити певні дії, не підлягає примусовому виконанню». Постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення в незміненій частині залишено без змін (провадження № 61-9599св23).

Суди попередніх інстанцій надавали оцінку вказаним судовим рішенням у справах № 752/16038/19, № 752/5279/20, № 752/24975/20, обставини яких зазначені у цій постанові.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду вищевказаним вимогам не закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ПрАТ «МАРС» є постійним землекористувачем земельної ділянки, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, по АДРЕСА_1 з державним актом на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року серії І-КВ № 003941, який на час розгляду судом цієї справи не скасований та є чинним.

Зазначені обставини щодо права ПрАТ «МАРС» постійного користування спірною земельною ділянкою, площею 0,1843 га, встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах: № 752/16038/19, № 752/5279/20 та № 752/24975/20.

При цьому у вказаних справах судами також установлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомості - нежитлового будинку, загальною площею 843,30 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 08 вересня 2016 року, реєстровий номер 3251.

Цей об`єкт нерухомості, який зареєстрований за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 ( АДРЕСА_1 ).

У відомостях про право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, зазначено, що постійним користувачем є АТВТ «МАРС», підстава - рішення Київської міської ради від 01 березня 2001 року № 209/1186. Документом, що посвідчує право користування, є державний акт від 15 вересня 1998 року серії І-КВ № 003941.

Між попередніми власниками нежитлового будинку по АДРЕСА_2 (ТОВ «Атем», ТОВ «РМ-ІНВЕСТ»), право власності на який перейшло до ОСОБА_1 (директор ТОВ «РМ-ІНВЕСТ»), тривалий час існував спір щодо права користування земельною ділянкою, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

Спір існував у зв`язку з тим, що до попереднього власника, а саме ТОВ «Атем», не перейшло право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, чи частиною цієї земельної ділянки, оскільки попередній власник будинку на момент укладення договору купівлі-продажу не мав належного оформленого речового права на земельну ділянку.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року (провадження № 61-7905св21), рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі № 752/16038/19 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вказана постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не набув права власності чи користування земельною ділянкою під придбаною ним нежитловою будівлею, оскільки у попереднього власника цієї будівлі не було речового права на спірну земельну ділянку.

ПрАТ «МАРС» з 01 листопада 1993 року є власником нежитлової будівлі літ. «Л» (гаражі НОМЕР_1) (реєстровий № 1722165980000), яка розташована на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація якого здійснена в установленому законом порядку 14 грудня 2018 року.

На земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 за адресою: АДРЕСА_1 , окрім належного на праві власності ОСОБА_1 нежитлового будинку, загальною площею 843,3 кв. м, розташована й інша нежитлова будівля літ. «Б», право власності на яку ОСОБА_1 зареєстрував за собою.

Пославшись на вищевказані обставини, встановлені судовими рішеннями в інших справах між цими самими сторонами, апеляційний суд при новому розгляді справи в частині позовних вимог про зобов`язання відновити стан земельної ділянки, дійшов висновку, що ПрАТ «МАРС» доведено, що відповідачем порушується право товариства на користування земельною ділянкою внаслідок розміщення на ній паркану, який, у тому числі, перешкоджає доступу до гаражного боксу, який належить ПрАТ «МАРС», оскільки спірна нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі НОМЕР_1), загальною площею 128,1 кв. м, знаходяться на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, на якій також розташована нежитлова будівля, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Проте з такими висновками Верховний Суд частково не погоджується, оскільки апеляційний суд обов`язкові вимоги, передбачені у частині першій статті 417 ЦПК України, не виконав.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи постанову апеляційного суду і направляючи цю справу на новий розгляд в частині позовних вимог про зобов`язання відновити стан земельної ділянки, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при попередньому розгляді цієї справи (постанова від 27 листопада 2024 року, провадження № 61-10505св23) зазначив, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286, що набрало законної сили, припинено право постійного користування ПрАТ «МАРС» частиною земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України. Згідно з цим судовим рішенням, на земельній ділянці розташований будинок АДРЕСА_2 ), власник якої має право на отримання у користування земельної ділянки, орієнтовною площею 0,145 га, необхідної для експлуатації та обслуговування належного йому будинку. При цьому та обставина, що попередній власник будинку на виконання цього рішення суду не оформив належним чином своє право користування частиною земельної ділянки не свідчить про те, що право користування цією землею автоматично повернулося до попереднього землекористувача - ПрАТ «МАРС», оскільки таке його право вже припинено рішенням суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, оскільки ПрАТ «МАРС» ще в 2010 році втратило право користування частиною спірної земельної ділянки, а на якій саме частині земельної ділянки відповідач встановив паркан, суд апеляційної інстанції не встановив, тому передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.

Тобто, апеляційний суд, формально пославшись на вищевказані висновки Верховного Суду, проте у порушення вимог частини першої статті 417 ЦПК України його вказівки не виконав, не з`ясував, на якій саме частині земельної ділянки відповідач встановив паркан та чи наявне право користування на цю частину земельної ділянки у ПрАТ «МАРС», враховуючи наявність рішення Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286, що набрало законної сили.

Отже, апеляційний суд не оцінив докази, оцінка яких у сукупності з іншими дослідженими доказами може впливати на правильне вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81 89 264 367 382 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд порушив указані норми процесуального права щодо дотримання завдань цивільного судочинства, сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не перевірив належним чином доводів сторін, що призвело до передчасних висновків по суті вирішеного спору.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У задоволенні клопотання ПрАТ «МАРС» про закриття касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки для цього відсутні правові підстави.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець