Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 752/12685/15-ц
провадження № 61-18929св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року у складі судді Ладиченка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гуля В. В., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), який є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ФК «Вектор Плюс»), і договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», відбулась заміна кредитора у кредитних зобов`язаннях й ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Сведбанк» та боржниками, в тому числі і за кредитним договором від 16 вересня 2008 року, згідно з умовами якого позичальником є ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2015 року складає 6 350 541,89 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 122 316 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату розрахунку складає 2 569 274,37 грн, заборгованість зі сплати відсотків 98 005,29 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 058 622,58 грн, та пеня 1 722 644,94 грн.
У рахунок забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 16 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки, на підставі якого остання взяла на себе зобов`язання перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником умов кредитного договору.
На підставі викладеного ТОВ «Кредитні ініціативи» просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 6 350 541,89 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 122 316 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату розрахунку складає 2 569 274,37 грн, заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 98 005,29 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 058 622,58 грн, та пені у розмірі 1 722 644,94 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість 6 350 541,89 грн, а саме: за тілом кредиту - 2 569 274,37 грн, зі сплати відсотків - 2 058 622,58 грн, пеня - 1 722 644,94 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачами не доведено належного виконання своїх обов`язків за кредитним договором та відсутності заборгованості, тому позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення такої заборгованості є обґрунтованими. При цьому в основу судового рішення покладено розрахунок заборгованості, здійснений позивачем.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року в частині стягнення суми заборгованості та судових витрат з ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ТОВ «Кредитні ініціативи» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В іншій частині заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що пред`явивши вимогу до боржника та поручителя про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом ПАТ «Сведбанк» змінило строк виконання зобов`язання, унаслідок чого строк його виконання у повному обсязі настав 21 листопада 2011 року.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом до поручителя після закінчення строків, установлених частиною четвертою статті 559 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), то порука є припиненою.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ «Кредитні ініціативи» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема ним не надано оригінал кредитної справи за кредитним договором, на підставі якого ОСОБА_1 є боржником; розрахунок заборгованості не містить даних про внесення платежів на погашення такої заборгованості, що унеможливлює встановити дійсну суму кредитної заборгованості.
Короткий зміст постанови Верховного Суду
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначив, що відмовляючи ТОВ «Кредитні ініціативи» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором апеляційний суд не вирішив спір по суті та звільнив боржника від виконання ним обов`язку щодо повернення кредитної заборгованості.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором. При цьому суд зазначив про те, що договори факторингу, на підставі яких до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги до боржників у кредитних зобов`язаннях, є чинними, в судовому порядку недійсними або нікчемними не визнавалися.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів про отримання вимоги кредитора про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, тому відносно нього відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин загальної позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Остащенко О. М., просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не доведено обставини набуття ним права вимоги за кредитним договором та договором поруки, а також розмір заборгованості, порядок і підстави його нарахування.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що строк виконання за кредитним договором для ОСОБА_1 не настав, оскільки ним, як і відповідачем ОСОБА_2 , у листопаді 2011 року отримано вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором унаслідок чого змінено строк виконання зобов`язання та зумовлено перебіг позовної давності. ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду із позовом у липні 2015 року, тобто після спливу загальної позовної давності встановленої тривалістю у три роки.
Залишено поза увагою суду також те, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором однаковий як для боржника так і поручителя; наявність доказів отримання поручителем вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, яка направлялась і боржнику і поручителю, не можна розцінювати як настання строку виконання зобов`язання лише для поручителя.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
23 грудня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 123 000 доларів США на строк до 16 вересня 2038 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних за весь строк фактичного користування кредитом на умовах, передбачених цим договором.
У рахунок повернення кредиту за вищевказаним договором 16 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення позичальником зобов`язань.
10 жовтня 2011 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», направило на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про зміну умов кредитного договору від 16 вересня 2008 року, яким пред`явлено вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та надано тридцятиденний строк для повернення кредитних коштів з нарахованими на них відсотками. Також банк повідомив боржника та поручителя про те, що у разі невиконання цієї вимоги буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір факторингу, на підставі якого банк відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладеним з боржниками й зазначеним у Реєстрі заборгованості боржників.
На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», останнє набуло права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
Станом на 01 липня 2015 року ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 350 541,89 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 122 316 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 569 274,37 грн, заборгованість зі сплати відсотків 98 005,29 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 058 622,58 грн, та пеня 1 722 644,94 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Остащенко О. М., підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника.
На підтвердження права звернення з даним позовом, ТОВ «Кредитні ініціативи» надало суду копії: кредитного договору від 16 вересня 2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 , графіка щомісячного погашення кредиту та процентів, датованого 16 вересня 2008 року, заяви - анкети позичальника на отримання кредиту від 15 вересня 2008 року, договору поруки від 16 вересня 2008 року, виписки № 1 з протоколу № 19 Спостережної Ради ПАТ «Сведбанк», договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, акта прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників за договором факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, акта прийому - передачі персональних даних в електронному вигляді за договором факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, акта прийому - передачі інформації згідно з реєстром заборгованості боржників в електронному вигляді за договором факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, договору факторингу від 28 листопада 2012 року, розрахунку заборгованості станом на 01 липня 2015 року, повідомлення про здійснення розрахунків з ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Кредитні ініціативи», свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Кредитні ініціативи» та додаток до нього, статуту ТОВ «Кредитні ініціативи», витягу з реєстру заборгованостей боржників та купівельна ціна від 28 листопада 2012 року ( а. с. 6 - 65 т. 1).
Оскільки представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , не заперечує факт укладення кредитного договору від 16 вересня 2008 року та отримання ОСОБА_1 кредиту; рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року, яке є чинним, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з припиненням поруки, укладеного в рахунок належного виконання кредитного договору від 16 вересня 2008 року; ОСОБА_1 не доведено, що договори факторингу від 28 листопада 2012 року в судовому порядку визнані недійсними або нікчемними, тому відсутні підстави вважати, що у ТОВ «Кредитні ініціативи» відсутнє право вимоги у даній справі.
Статтями 525 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті чинне законодавство не містить.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №305/2206/14-ц (провадження № 61-46371св18).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 (провадження № 12-286гс18) та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц (провадження № 61-14905св18), від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц (провадження № 61-18172св19).
Пунктом 1.1 кредитного договору від 16 вересня 2008 року, у справі, яка переглядається, визначено строк його дії по 16 вересня 2038 року включно.
Також умовами кредитного договору встановлено щомісячну сплату.
Дата погашення щомісячних платежів боржником погоджена з 01 по 20 число кожного місяця (додаток № 1 до кредитного договору від 16 вересня 2008 року).
10 жовтня 2011 року ПАТ «Сведбанк» направило на адресу ОСОБА_1 (боржник) та ОСОБА_2 (поручитель) повідомлення про зміну умов кредитного договору від 16 вересня 2008 року (вимогу).
За змістом вищезазначеної вимоги кредитор повідомив, що станом на 06 жовтня 2011 року заборгованість за кредитним договором складає 153 057 доларів США, із яких: 11 628 доларів США прострочена заборгованість за кредитом; 100 688 доларів США строкова сума заборгованості за кредитом; 40 741 доларів США проценти, нараховані за користування кредитними коштами. Крім того за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором нараховано пеню в розмірі 101 466,80 грн.
У вимозі банк ставив питання про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, та штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань.
Кредитор також роз`яснив, що у разі невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на десятий календарний день з дня направлення вимоги.
Оскільки вимога банку не виконана, то згідно її змісту кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Отже, строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі настав 21 листопада 2011 року.
Зазначене встановлено і рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року, яке набрало законної сили.
Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено на 21 листопада 2011 року, тому днем настання строку виконання основного зобов`язання, з якого починається відлік строку для пред`явлення кредитором вимоги до боржника і поручителя, буде - 22 листопада 2011 року.
Після 21 листопада 2011 року припинилося й право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором у розмірі 153 057 доларів США, із яких: 11 628 доларів США прострочена заборгованість за кредитом, 100 688 доларів США строкова сума заборгованості за кредитом, 40 741 доларів США проценти, нараховані за користування кредитними коштами до зміни строку кредитування.
Оскільки умовами кредитного договору від 18 вересня 2008 року сума коштів, отриманих ОСОБА_1 у позику, визначена в іноземній валюті, тому поверненню підлягає така ж сума коштів у іноземній валюті без визначення грошового еквівалента у гривнях.
Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Оскільки у справі, яка переглядається, строк кредитування на момент звернення до суду сплив, у зв`язку з чим припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом після спливу цього строку, зокрема з 21 листопада 2011 року, тому припинилося і його право нараховувати пеню на підставі кредитного договору, а вимоги банку про стягнення неустойки є необґрунтованими.
Пунктом 10.11 кредитного договору від 16 вересня 2008 року визначено, що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю десять років (а.с. 9 т. 1).
Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» має право пред'явити позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах збільшеного строку позовної давності, а саме в межах десяти років з дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Як встановлено вище, строк виконання зобов`язання у повному обсязі настав 21 листопада 2011 року (а. с. 12 цієї постанови).
ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом 31 липня 2015 року, тобто в межах збільшеного строку позовної давності, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, про які заявив ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).
Частиною третьою статті 400 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2008 року в розмірі 153 057 доларів США, із яких: 11 628 доларів США прострочена заборгованість за кредитом, 100 688 доларів США строкова сума заборгованості за кредитом, 40 741 доларів США проценти, нараховані за користування кредитними коштами. У решті позовних вимог до ОСОБА_1 слід відмовити.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року про відмову в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , як солідарного боржника, про стягнення заборгованості за кредитним договором є чинним, в касаційному порядку не переглядалося і не скасовувалося.
Тому в цій частині судові рішення не переглядаються.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судом касаційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи», то стягненню підлягають судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» слід стягнути судовий збір у розмірі 701,93 грн за подання позовної заяви та у розмірі 1 403,87 грн за подання касаційної скарги, а всього 2 105,80 грн, з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 - у розмірі 772,13 грн за подання апеляційної скарги та у розмірі 1 403,87 грн за подання касаційної скарги, а всього 2 176 грн.
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, за результатом касаційного перегляду з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 70,20 грн судових витрат.
Керуючись статтями 141 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2008 року в розмірі 153 057 доларів США, із яких: 11 628 доларів США прострочена заборгованість за кредитом, 100 688 доларів США строкова сума заборгованості за кредитом та 40 741 доларів США проценти, нараховані за користування кредитними коштами.
В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 70, 20 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
І. М. Фаловська