Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 752/13958/19

провадження № 61-18149св19

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Шевченківський районний суд міста Києва,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі судді Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив із того, що у позові не зазначено реєстраційний номер його облікової картки платника податків, номер і серія паспорту, відсутні зазначення про відомі номери засобів зв`язку, офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти всіх сторін. Позивачем також не вказаний зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини. Крім того, позовна заява не містить ціни позову та не сплачено судовий збір.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Ухвала суду мотивована тим, що недоліки, наведені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуті не були, а тому на підставі положень статті 185 ЦПК України суд вважав за необхідне позовну заяву визнати неподаною та повернути позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва

від 27 серпня 2019 року повернуто без розгляду.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто з порушенням порядку її подання, а тому відповідно до вимог положення підпункту 15.5 пункту

15 частини першої Перехідних положень ЦПК України, відповідно до якого до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційної скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, скарга підлягає поверненню без розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 18 квітня

2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), відповідно до якого до дня початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, апеляційна скарга має подаватися через відповідний суд, яким є суд першої інстанції, а не безпосередньо до апеляційного суду. У разі ж недотримання наведеної процедури апеляційні скарги підлягають поверненню без розгляду, що не є порушенням права на справедливий судовий захист і не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року про повернення апеляційної скарги без розгляду та направити справу для розгляду по суті до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року справу № 752/13958/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого та помилкового висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду, чим порушив право особи на апеляційний перегляд судового рішення та доступ до суду.

Судом апеляційної інстанції не було враховано положень процесуального законодавства та постановлено ухвалу, що суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної палати касаційного цивільного суду

від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17, якою передбачено право особи як безпосереднього подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, так і її подання через місцевий суд.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві у зв`язку з не усуненням недоліків, визначених в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.

11 вересня 2019 року, не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року повернуто без розгляду.

Судом роз`яснено заявнику, що повернення апеляційної скарги без розгляду у зв`язку з порушенням процедури її подання не перешкоджає повторній подачі такої скарги за умови дотримання встановленого законом порядку - через суд першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Разом з цим згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, у розділі «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у статті 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Аналогічні висновки щодо подання апеляційної скарги до апеляційного суду викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі

№ 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18), а також у постановах судових палат Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду, зокрема, в постановах від 05 червня 2019 року у справі № 760/10908/13-ц (провадження № 61-6св19), від 22 травня 2019 року у справі № 755/8517/18 (провадження № 61-156св19), від 17 квітня 2019 року у справі № 752/4619/18 (провадження № 61-2152св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 152/355/17 (провадження № 61-11439св18).

Такі ж висновки зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 лютого 2019 року у справі

№ 335/13534/16-а (провадження № К/9901/65410/18), від 02 жовтня

2019 року у справі № 185/1706/18 (провадження № К/9901/57032/18),

від 22 листопада 2019 року у справі № 520/178/19(провадження № К/9901/5063/19).

Таким чином, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».

Відсутність на час звернення до суду із апеляційною скаргою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Отже, висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги без розгляду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України. При поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), про те, що апеляційна скарга має подаватися через відповідний суд, яким є суд першої інстанції, а не безпосередньо до апеляційного суду, є помилковим з огляду на наступне.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження

№ 14-549цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від указаних висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18 та вважала, що згідно з частиною першою статті 186 КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року апеляційні скарги подавалися до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Відтак за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, суди першої інстанції надсилали матеріали справи, тому положення підпункту 15.5 пункту 15 «Перехідні положення» КАС України фактично пролонгують дію порядку подання апеляційної скарги, передбаченого положеннями цього Кодексу в попередній редакції.

З огляду на вказане висновок апеляційного суду про повернення без розгляду апеляційної скарги внаслідок порушення, на думку суду, порядку її подання (подана до апеляційного суду, а не до суду першої інстанції) заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, за змістом якого апеляційні скарги подаються до або через відповідні суди (апеляційні суди).

Апеляційний суд зазначеного не врахував та, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду без належних правових підстав, порушив права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частинах третій, четвертій статті 406 ЦПК України зазначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик