Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 752/13999/18
провадження № 61-14697св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Таргоній Д. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором купівлі-продажу від 28 лютого 2017 року в розмірі 409 500 грн та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 721 350 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 28 лютого 2017 року уклав з позивачем договір купівлі-продажу з умовою оплати у розстрочку № 1, на виконання якого між сторонами було укладено акт приймання-передачі обладнання цеху прання килимів, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв майно згідно переліку.
Відповідно до договору та акту вартість обладнання, переданого відповідачу, становить 409 500 грн.
Позивач, передавши майно, виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу перед відповідачем належним чином.
Пунктом 3. 4. зазначеного договору сторони визначили порядок оплати вартості майна, згідно з яким відповідач мала здійснити перший платіж в сумі 135 000 грн в строк до 30 червня 2017 року, другий платіж в розмірі 135 000 грн в строк до 30 вересня 2017 року, третій платіж в розмірі 67 500 грн в строк до 31 грудня 2017 року, четвертий платіж в розмірі 67 500 грн в строк до 01 березня 2018 року.
Однак, всупереч умовам договору та вимогам ЦК України відповідач станом на 09 липня 2018 року не виконала умови договору та не оплатила вартість обладнання, яке було їй передано на підставі акту приймання-передачі.
Крім того, пунктом 4.2 договору визначено, що в разі прострочення чергового платежу покупець виплачує продавцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу № 1 від 28 лютого 2017 року в розмірі 405 000 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не надала докази належного виконання нею зобов`язань за договором купівлі-продажу обладнання в частині сплати у визначені періоди коштів за придбане майно. Надана ОСОБА_2 копія розписки про отримання ОСОБА_1 від неї коштів не свідчить про те, що позивач їх отримав у рахунок виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором купівлі-продажу.
Враховуючи те, що у договорі купівлі-продажу визначена ціна товару у розмірі 405 000 грн, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки сторони у договорі не визначили відповідальність покупця у виді сплати штрафної неустойки (пені) за прострочення платежів за пунктом 3. 4 договору купівлі-продажу, позовна вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що договір купівлі-продажу обладнання з умовою оплати у розстрочку (яким насправді сторони оформили купівлю-продаж бізнесу на конкретних умовах) є таким, що вчинений під впливом обману.
Вона звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою, оскільки наявні всі підстави вважати, що ОСОБА_1 змусив її шляхом обману віддати йому грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США та укласти договір купівлі-продажу.
Києво-Святошинським районним судом Київської області відкрито провадження у справі за її позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання від 28 лютого 2017 року.
Основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору купівлі-продажу обладнання та з`ясування питання про те, чи не укладений цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Суд першої інстанції не надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному нею у своїх запереченнях і поясненнях.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
27 серпня 2019 року справа № 752/13999/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 28 лютого 2017 року ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу обладнання з умовами оплати в розстрочку № 1, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язалась прийняти та оплатити обладнання для цеху прання килимів згідно зі специфікацією, яка додається до договору.
Згідно з пунктом 3.1.1 договору в разі оплати вартості обладнання до 01 березня 2018 року загальна вартість обладнання становить 405 000 грн, а відповідно до пункту 3.1.2 договору в разі оплати вартості обладнання до 30 листопада 2017 року загальна вартість обладнання становить 351 000 грн.
У пункті 3.4 договору сторони визначили порядок оплати вартості майна в розмірі 405 000 грн, а саме: оплата обладнання відповідно до пункту 3.1.1 мала відбутись в наступному порядку: перший платіж в сумі 135 000 грн у строк до 30 червня 2017 року, другий платіж в розмірі 135 000 грн у строк до 30 вересня 2017 року, третій платіж в розмірі 67 500 грн у строк до 31 грудня 2017 року, четвертий платіж в розмірі 67 500 грн у строк до 01 березня 2017 року.
Пунктом 3.5 зазначеного договору сторони визначили порядок оплати вартості майна в розмірі 351 000 грн, а саме: оплата обладнання відповідно до пункту 3.1.2 мала відбутись в наступному порядку: перший платіж в сумі 135 000 грн у строк до 30 червня 2017 року, другий платіж у розмірі 135 000 грн в строк до 30 вересня 2017 року, третій платіж у розмірі 67 500 грн в строк до 31 грудня 2017 року.
Згідно з пунктом 4.2 договору купівлі-продажу обладнання з умовами оплати в розстрочку № 1 у випадку прострочення платежу (пункт 3.5 договору) покупець сплачує продавцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Відповідно до акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 28 лютого 2017 року позивач передав, а відповідач прийняла обладнання на загальну суму 409 500 грн.
Встановлено, що договір купівлі-продажу обладнання з умовами оплати в розстрочку № 1 від 28 лютого 2017 року в установленому законом порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу та відповідно до акту прийому-передачі передав відповідачу обладнання, яке є предметом договору купівлі-продажу обладнання з умовами оплати в розстрочку № 1 від 28 лютого 2017 року. Однак ОСОБА_2 свої зобов`язання з оплати вартості товару у визначеному договором розмірі 405 000 грн не виконала.
Як встановлено судами, надана відповідачем розписка про отримання ОСОБА_1 від неї 2 000 доларів США не є доказом на підтвердження виконання нею зобов`язань за договором купівлі-продажу, оскільки з її змісту вбачається, що вказані кошти позивач отримав як аванс від суми 5 000 доларів США за переукладення договору оренди приміщення.
Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Встановивши, що ОСОБА_2 належним чином не виконала свої зобов`язання з оплати товару за договором купівлі-продажу з умовою оплати у розстрочку № 1 від 28 лютого 2017 року, вартість якого відповідно до пункту 3.1.1 договору складає 405 000 грн, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми боргу.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання у касаційній скарзі на вчинення договору купівлі-продажу під впливом обману не беруться судом до уваги, оскільки питання дійсності вказаного правочину не є предметом дослідження у цій справі.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в оскарженій частині залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 405 000 грн залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков