Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 752/15905/16-ц

провадження № 61-13972св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ломоносова 75»,

відповідач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ліквідаційна комісія Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ломоносова 75» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2016 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ломоносова 75» (далі - ОСББ «Ломоносова 75») звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ліквідаційна комісія Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» не вживає всіх необхідних заходів щодо передачі будинку № 75 на вул. Ломоносова у м. Києві на баланс ОСББ «Ломоносова 75», не проводить обстеження технічного стану будинку зі складенням відповідного акта та не передає позивачу документацію відповідно до Правил управління будинком. Відповідачем не виготовлені (відновлені) за власний рахунок документи, які підлягають передачі позивачу відповідно до встановлених правил.

У зв'язку з викладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 56 285 грн та зобов'язати відповідача передати позивачу кошториси і описи робіт з капітального і поточного ремонтів будинку.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст і узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У липні 2019 року ОСББ «Ломоносова 75» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем виконані не всі вимоги позивача та передано не всю документацію щодо будинку № 75 на вул. Ломоносова у м. Києві. Відповідача звільнено від обов'язку відновлення документів та відповідальності за їх втрату, незважаючи на те, що він був користувачем земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок, яка була передана на баланс відповідачу. Оскільки ОСББ «Ломоносова 75» замовляло розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ОСББ та відновлювало проектно-технічну документацію, тому відповідач зобов'язаний відшкодувати грошові кошти за розробку втраченої відповідачем документації.

У вересні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що у 2010 році власниками квартир багатоквартирного будинку № 75 на вул. Ломоносова у м. Києві відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено ОСББ «Ломоносова 75» (т. 1, а. с. 6-8).

Згідно із розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 вересня 2016 року № 518 «Про забезпечення передачі житлового комплексу на вул. Ломоносова, 75 у Голосіївському районі м. Києва на баланс ОСББ «Ломоносова 75»» вирішено забезпечити передачу житлового комплексу на вул. Ломоносова, 75, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, з балансу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на баланс ОСББ «Ломоносова 75» (т. 1, а. с. 40).

Відповідно до наказу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» від 22 грудня 2016 року № 270/04 «Про передачу житлового будинку по вул. Ломоносова, 75 на баланс ОСББ «Ломоносова 75» на виконання розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 вересня 2016 року № 518 для приймання-передачі житлового комплексу на вул. Ломоносова, 75 у м. Києві створено відповідну комісію для визначення технічного стану будинку та складення акта прийому-передачі житлового будинку згідно із затвердженим зразком (т. 1, а. с. 82, 83).

04 січня 2017 року між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлофонду Голосіївського району м. Києва» та ОСББ «Ломоносова 75» складено та затверджено акт технічного огляду житлового комплексу на вул. Ломоносова, 75 у м. Києві. Акт містить додатки на 19 аркушах (т. 1, а. с. 41-43).

31 березня 2017 року складено та затверджено акт приймання-передачі житлового комплексу на вул. Ломоносова, 75 з балансу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлофонду Голосіївського району м. Києва» на баланс ОСББ «Ломоносова 75», який передається на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 вересня 2016 року № 518 «Про забезпечення передачі житлового комплексу на вул. Ломоносова, 75 в Голосіївському районі м. Києва на баланс ОСББ «Ломоносва 75».

У цьому акті зазначено, що разом із житловим комплексом передається відповідна наявна документація (т. 1, а. с. 59-63).

Згідно з актом № 6 приймання-передачі основних засобів від 31 березня 2017 року, житловий комплекс на вул. Ломоносова, 75 у м. Києві передано на баланс ОСББ «Ломоносова 75» (т. 1, а. с. 81).

Відповідно до протоколу розбіжностей до акта технічного огляду житлового будинку на вул. Ломоносова, 75 у м. Києві від 04 січня 2017 року були зафіксовані відомості щодо обох сторін - як ОСББ «Ломоносва 75», так і КП «Керуюча компанія з обслуговування житлофонду Голосіївського району м. Києва», - щодо стану комплексу, недоліки та терміни їх виконання.

У зазначеному протоколі розбіжностей КП «Керуюча компанія з обслуговування житлофонду Голосіївського району м. Києва» зазначено, що при прийнятті житлового будинку на обслуговування проектна та технічна документація на інженерні мережі передана не була (т. 1, а. с. 133-135).

Відповідно до акта приймання-передачі на послуги по відновленню проектно-технічної документації від 08 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Київпроект» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлофонду Голосіївського району м. Києва» було встановлено, що послуги з відновлення проектно-технічної документації житлового будинку № 75 на вул. Ломоносова у м. Києві виконано. Сторони одна до одної претензій не мають (т. 1, а. с. 220).

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій вважали, що він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 Закону № 2866-III встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Отже, Закон № 2866-III визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їхнього власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Частина перша статті 80 ЦК України визначає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 81, частин першої, другої статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (частини перша, друга статті 85 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (код ЄДРПОУ: 37165353) за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.

Оскільки норми статей 80 81 83 85 ЦК України щодо діяльності та внутрішньоорганізаційних відносин окремих видів юридичних осіб відсилають до спеціального законодавства, тому до відносин, що склались у сторін, необхідно застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України «Про кооперацію».

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України). Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83 85 86 ЦК України.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію». За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

У цій справі сторони є юридичними особами, а тому необхідно визначити, чи розглянули суди спір із додержанням предметної та суб'єктної юрисдикції.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час пред'явлення позову, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналогічні положення містить частина друга статті 4 ГПК (у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), згідно з якою юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, з урахуванням складу сторін та суті спірних правовідносин спір у цій справі має розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 916/4625/15 (провадження № 12-149гс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Тому є підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги, які в основному стосуються розгляду справи по суті, не заслуговують на увагу.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Верховний Суд бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом

№ 460-IX, пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладено у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частиною першою статті 256, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414, статтями 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ломоносова 75» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ломоносова 75» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ліквідаційна комісія Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко