Постанова

Іменем України

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 752/17638/13-ц

провадження № 61-21220св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - приватне акціонерне товариство «Луч АО»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Поліщук Н. В.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

26 вересня 2013 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Луч АО» (далі - ПрАТ «Луч АО»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк обґрунтовував вимоги тим, що 10 грудня 2004 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - АППБ «Аваль»), правонаступником якого він є, та акціонерним товариством закритого типу «Луч АО», правонаступником якого є ПрАТ «Луч АО», укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-01/138, відповідно до умов якої він зобов`язався надавати позичальнику гарантії, кредити, кредитні лінії, кредити в режимі овердрафт у порядку і на умовах, визначених в угоді, договорах про надання гарантій, кредитних договорах та договорах овердрафту, укладених в її рамках.

13 серпня 2009 року в рамках генеральної кредитної угоди укладено кредитний договір № 010/14/535 «Невідновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів», згідно з умовами якої позичальник отримав кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 6 592 000 грн строком до 30 липня 2010 року зі сплатою 22 % річних.

У подальшому, 14 вересня 2012 року, сторони уклали додаткову угоду № 010/14/535/10 про зміну графіка погашення кредиту, згідно з якою пункт 1.1 генеральної угоди викладено у новій редакції та зазначено, що розмір кредитного ліміту становить 2 200 000 грн; змінено кінцевий строк погашення кредиту - до 28 лютого 2013 року, при цьому вказано, що ця умова вступає в силу з 01 серпня 2012 року.

ОСОБА_1 є поручителем за зобов`язаннями ПрАТ «Луч АО» на підставі договору поруки від 10 грудня 2004 року.

13 серпня 2009 року між банком та відповідачем укладено додаткову угоду № 010/02-01/02/138/1 до договору поруки від 10 грудня 2004 року, у якій сторони домовились викласти текст договору поруки в новій редакції.

18 жовтня 2010 року він і поручитель підписали додаткову угоду № 010/02-01/02/138/2 до договору поруки від 10 грудня 2004 року, якою внесені зміни до пункту 1.2. договору поруки, а саме встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по борговим зобов`язаннях боржника, які виникають з умов генеральної кредитної угоди від 10 грудня 2004 року № 010/02-01/02/138, з додаткової угоди від 18 жовтня 2010 року № 010/02-01/02/138/15 і з додаткових угод до неї та кредитними договорами, договорами про надання гарантій, що укладені та будуть укладені в її рамках.

Позичальник належним чином своїх зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим виникла кредитна заборгованість, яку він добровільно не погасив.

Збільшивши 19 березня 2015 року позовні вимоги, банк просив стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість станом на 04 березня 2015 року у сумі 3 711 669,41 грн, із яких:

- заборгованість за кредитом у розмірі 2 200 000 грн,

- заборгованість за відсотками у розмірі 1 030 149,57 грн,

- пеня за кредитом у розмірі 305 399,46 грн,

- пеня за відсотками у розмірі 176150,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2 200 000 грн заборгованості за кредитом, 1 030 149,57 грн заборгованості за відсотками, 305 399,46 грн пені за кредитом та 176 150,38 грн пені за відсотками.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив із доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, забезпеченим договором поруки, наявності непогашеної заборгованості, яка підлягає стягненню на користь банку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні позову.

Рішення мотивоване тим, що порука за договором поруки від 10 грудня 2004 року та додатковими угодами до нього є припиненою. Вказана обставина встановлена судом у справі № 752/17638/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання поруки припиненою (рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року, зазначений позов задоволено) і є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Короткий зміст касаційної скарги

У квітні 2018 року до суду касаційної інстанції від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку з припиненням поруки.

Зазначає, що строк дії генеральної кредитної угоди встановлений до 28 лютого 2013 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки вона припиняється, якщо банк у межах трирічного строку з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заявило вимоги до ОСОБА_1 26 вересня 2013 року, тобто в межах трирічного строку.

Вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статті 367 ЦПК України.

Наголошує на тому, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року та постанова апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року у справі № 757/6407/14-ц за позовом поручителя до нього про визнання поруки припиненою, на які послався суд апеляційної інстанції, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції (12 жовтня 2015 року) не існували, тому не повинні були враховуватися.

Вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції.

Крім того, 14 грудня 2018 року (поза межами строку на касаційне оскарження) представник банку подав додаткові пояснення до касаційної скарги.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частини перша та друга статті 390 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).

З огляду на зазначене додаткові пояснення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягають залишенню без розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що 10 грудня 2004 року між АППБ «Аваль», яке перейменоване на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та АТЗТ «Луч», яке перейменоване на ПрАТ «Луч АО», укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-01/02/138, відповідно до умов якої банк зобов`язався надавати позичальнику гарантії, кредити, кредитні лінії, кредити в режимі овердрафт у порядку і на умовах, визначених в угоді, договорах про надання гарантій, кредитних договорах та договорах овердрафту, укладених в її рамках, а позичальник - забезпечити повернення одержаних кредитів та сплатити нараховані відсотки.

У подальшому до вказаної угоди підписано ряд додаткових угод.

13 серпня 2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПрАТ «Луч АО» укладено кредитний договір № 010/14/535 «Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів», згідно з умовами якого ПрАТ «Луч АО» надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 6 592 000 зі сплатою 22 % річних строком до 30липня 2010 року.

14 вересня 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПрАТ «Луч АО» уклали додаткову угоду № 010/02-01/02/138/19 до генеральної кредитної угоди № 010/02-01/02/138 від 10 грудня 2004 року, якою термін дії генеральної кредитної угоди продовжено до 28 лютого 2013 року.

Того ж дня, 14 вересня 2012 року, сторони підписали додаткову угоду № 010/14/535/10 до кредитного договору від 13 серпня 2009 року, відповідно до умов якої дійшли згоди про продовження кінцевого терміну погашення кредиту до 28 лютого 2013 року, а також про надання позичальнику кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 200 000 грн. З дати укладання цієї додаткової угоди подальша видача кредитних коштів за договором не здійснюється.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальником за генеральною кредитною угодою 10 грудня 2004 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки.

Відповідно до пункту 1.2. договору поруки сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за зобов`язаннями АТЗТ «Луч АО», які виникають з умов генеральної кредитної угоди від 10 грудня 2004 року № 010/02-01/02/138 в повному обсязі цих зобов`язань.

У пункті 4 договору поруки сторони дійшли згоди, що порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (частина четверта статті 559 ЦК України).

13 серпня 2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та поручителем підписано додаткову угоду № 010/02-01/02/138/1 до договору поруки від 10 грудня 2004 року, в якій вони домовились викласти текст договору поруки в новій редакції.

18 жовтня 2010 року банк і ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 010/02-01/02/138/2 до договору поруки від 10 грудня 2004року, якою внесено зміни до пункту 1.2 договору поруки, а саме встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по боргових зобов`язаннях боржника, які виникають з умов генеральної кредитної угоди від 10 грудня 2004 року № 010/02-01/02/138, з додаткової угоди від 18 жовтня 2010 року № 010/02-01/02/138/15 та з додаткових угод до неї та кредитними договорами, договорами про надання гарантій, що укладені та будуть укладені в її рамках.

Позичальник своїх зобов`язань не виконав, унаслідок чого виникла кредитна заборгованість, яку він добровільно не погасив.

Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 04 березня 2015 року сума заборгованості становить 3 711 669,41 грн, із яких:

- заборгованість за кредитом у розмірі 2 200 000 грн,

- заборгованість за відсотками у розмірі 1 030 149,57 грн,

- пеня за кредитом у розмірі 305 399,46 грн,

- пеня за відсотками у розмірі 176 150,38 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2013 року у справі № 910/14243/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2014 року, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПрАТ «Луч АО» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ПрАТ «Луч АО» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2 200 000 грн заборгованості за кредитом, 297 218,06 грн заборгованості за відсотками, 111 567,12 грн пені за кредитом за період із 01 березня 2013 року до 03 липня 2013 року та 9 726,69 грн пені за відсотками за період із 03 січня 2013 року до 03 липня 2013 року.

Також у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала справа № 757/6407/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання поруки припиненою. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні цього позову. Рішенням апеляційного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2015 року рішення апеляційного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року, визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 10 грудня 2004 року, що забезпечував зобов`язання позичальника за генеральною угодою.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

При відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що при розгляді справи № 757/6407/14-ц судом установлено обставину (визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 10 грудня 2004 року та додатковими угодами до нього), яка не підлягає доказуванню при розгляді даної справи (№ 752/17638/13-ц), у зв`язку з чим підстав для стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором немає. Суд указав, що даний позов поданий 26 вересня 2013 року, тобто поза межами шестимісячного строку, в межах якого кредитор мав право на стягнення заборгованості з поручителя.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

При відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що у березні 2014 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання поруки за договором поруки від 10 грудня 2004 року припиненою (справа № 757/6407/14-ц).

Справа № 757/6407/14-ц розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року, визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 10 грудня 2004 року, що забезпечував зобов`язання позичальника за генеральною угодою. Суди виходили з того, що порука ОСОБА_1 припинилась на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки після настання строку виконання зобов`язання 28 лютого 2013 року кредитор у межах шести місяців не пред`явив вимоги до поручителя.

Проте наведені апеляційним судом обставини не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції (Голосіївський районний суд ухвалив рішення 12 жовтня 2015 року), не впливали на оцінку законності та обґрунтованості його рішення судом апеляційної інстанції, тому не могли бути і підставами для скасування судового рішення в апеляційному порядку.

Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук