Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 752/17750/14-ц

провадження № 61-14231св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 20 жовтня 2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладено 22 березня 2013 року між нею та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козоріз Л. М., зареєстрований в реєстрі за № 180, а також про визнання за нею права власності на зазначену квартиру.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги істотним порушенням умов договору купівлі-продажу зі сторони відповідача. Зазначала, що ОСОБА_2 , порушивши істотні умови договору щодо його оплати, завдала їй збитків та, не сплативши кошти за договором, позбавила можливості придбати інше житло. Стверджувала, що ОСОБА_2 не могла передати грошові кошти в оплату вартості квартири, оскільки у відповідача таких грошей не було. Заперечувала проти передачі ОСОБА_2 ключів від квартири та технічної документації.

Стислий виклад заперечень сторони відповідача

ОСОБА_2 заперечувала проти позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив задовольнити.

ОСОБА_4 пояснив, що твердження позивача про невиконання умов договору ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки позивач отримала грошові кошти за квартиру у нотаріуса до підписання договору.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що зазначені позивачем підстави для розірвання договору купівлі-продажу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги, що наявність підпису заявника у договорі має лише формальний характер та не свідчать про укладення такого договору, оскільки, звернувшись до суду з позовом про розірвання договору з підстав, визначених частиною другою статті 651 ЦК України, якою передбачено можливість розірвання за рішенням суду саме укладеного договору, позивачем визнано факт укладення договору. Доводи апеляційної скарги, що позивач продовжує проживати у спірній квартирі, зареєстрована в ній, не має іншого житла, апеляційний суд відхилив як підставу для розірвання договору.

Судами відхилені доводи позивача, що відповідач не мала грошових коштів для оплати вартості квартири за договором, оскільки такі доводи спростовані матеріалами справи.

Відхилено також доводи апеляційної скарги, що у договорі не зазначені умови про звільнення квартири продавцем та передача квартири покупцю, оскільки у підпункті 3.1.2 договору сторони погодили, що в присутності нотаріуса продавець передав покупцю ключі та технічну документацію від квартири. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу квартири покупцю.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що суди:

- не надали оцінки зібраним у справі доказам, неповно з`ясували обставини справи;

- не врахували обставини укладення договору купівлі-продажу, зокрема, перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, похилий вік, потреба у сторонній допомозі і догляді;

- не врахували формальний характер договору купівлі-продажу, оскільки після його укладення ОСОБА_1 продовжує проживати у квартирі, яка є предметом договору, а отже, не передала товар покупцю;

- необґрунтовано відхилили клопотання про допит нотаріуса; заявник стверджує, що суд першої інстанції, перебуваючи у нарадчій кімнаті, поновив розгляд справи для допиту приватного нотаріуса, який не з`явився до суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_5 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення законними та вмотивованими. Зазначає, що у касаційній скарзі не наведено норми матеріального права, які неправильно застосовано судами під час розгляду справи.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 березня 2013 року ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козоріз Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 180.

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козоріз Л. М. вчинено запис за № 421769 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2013 року.

У пункті 2.1 договору передбачено, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 404 123, 00 грн, які отримані продавцем від покупця під час оформлення цього договору.

Позивач не заперечувала, що підписала договір 22 березня 2013 року, який було нотаріально посвідчено, що свідчить про укладання між сторонами договору купівлі-продажу.

Твердження ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 не мала грошових коштів на придбання квартири, а тому не передала позивачу грошових коштів за придбану квартиру під час укладання договору, з приводу якого виник спір, спростовані ОСОБА_2 .

За наданими суду першої інстанції доказами встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з 11 квітня 2001 року та мала доходи від здійснення підприємницької діяльності, а також мала грошові кошти, що були розміщені на банківських рахунках.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини та умови договору, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, встановивши факт проведення покупцями розрахунку з продавцями за придбану квартиру, що підтверджується умовами оспорюваного договору купівлі-продажу, а саме факт розрахунку за майно під час оформлення цього договору, що сторони підтвердили своїми підписами у договорі, відповідність договору вимогам закону, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або невчиненняпроцесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 11 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами щодо невиконання відповідачем умов договору та введення позивачів в оману, які, на думку заявників, встановлені судами неповно і неправильно, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що судами необґрунтовано відхилено клопотання заявника про виклик у судове засідання для допиту нотаріуса як свідка, відхилені Верховним Судом, оскільки судом першої інстанції вживалися заходи для виклику приватного нотаріуса до суду для допиту, також у матеріалах справи є письмові пояснення нотаріуса, що оцінено відповідним чином як письмові докази. Доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції 18 травня 2017 року повернувся з нарадчої кімнати для допиту нотаріуса, також спростовані матеріалами справи, зокрема не підтверджені журналом судового засідання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко