№ 752/21840/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року

м. Київ

справа № 752/21840/19

провадження № 61-6867св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року в складі судді Головчака М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про захист прав споживача, стягнення вкладу та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, у якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») 1 806 416,11 грн вкладу.

Зазначав, що він єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .Спадкове майно складається з залишку коштів з відповідними відсотками, які знаходяться на рахунках, відкритих ОСОБА_2 в ПАТ «Банк «Київська Русь», в розмірі 1 806 416,11 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 19 березня 15 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь», яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Згідно з листом Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкової І. О. кошти в розмірі 1 806 416, 11 грн, що перевищують гарантованусуму відшкодування, було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів та віднесено до 4 (четвертої) черги погашення.

На час пред`явлення позову він не отримав суму вкладу в повному обсязі, залишок складає 1 806 416, 11 грн.

Зазначав, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в справі № 826/22323/15 визнано протиправними та скасовано: постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», зобов`язано Національний банк України надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в справі № 826/22323/15 змінено, рішення в частині зобов`язання Національного банку України надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку довести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено; в іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в справі № 826/22323/15 залишено без змін.

02 листопада 2018 року Верховний Суд прийняв постанову в справі № 826/22323/15 щодо правомірності прийняття рішення про виведення з ринку ПАТ «Банк «Київська Русь», якою частково задовольнив заяву Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року. Верховний Суд скасував постанови Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року, якими на вимогу мажоритарного акціонера банку були визнані протиправними постанови Національного банку України про визнання неплатоспроможним та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь». Адміністративну справу було передано на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (справа № 826/22323/15) визнано протиправними та скасовано: постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».

Вказані судові рішення підтверджують протиправність рішень Національного банку України про неплатоспроможність ПАТ «Банк «Київська Русь» і відкликання його ліцензії, внаслідок чого останні і були скасовані судом.

Рішення Фонду від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженою особи Фонду на ліквідацію банку» та від 23 червня 2016 року № 1085 прийняті на підставі скасованих у судовому порядку постанов Правління Національного банку України, а тому не створюють жодних правових наслідків.

Короткий зміст судових рішень

16 серпня 2023 року рішенням Подільського районного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.

08 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Подільського районного суду від 16 серпня 2023 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що в ПАТ «Банк «Київська Русь» розпочато процедуру ліквідації, що це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маринушкін А. Г. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 520/12022/17, від 12 березня 2020 року в справі № 9901/777/18, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2018 року в справі № 822/1815/16,в яких визначається момент втрати чинності індивідуального акта в разі визнання його незаконним (протиправним). Судовими рішеннями в справі 826/22323/15 визнано протиправними та скасовано: постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», тому вони втрачають силу з моменту прийняття.

Фонд не здійснює ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», адже не має повноважень діяти від імені банку з моменту скасування постанов Правління Національного банку України, тому Закон № 4452-VI не регулює спірні правовідносини. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 761/24136/15-ц.

Позиція банку

У поясненнях на касаційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» зазначає, що під час дії тимчасової адміністрації вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку виплачуються в межах граничної суми відшкодування (200 тис грн.) Фондом у визначений законом спосіб за певною процедурою. У ПАТ «Банк «Київська Русь» було розпочато процедуру ліквідації, що це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4452-VI. Щодо ПАТ «Банк «Київська Русь» триває процедура виведення банку з ринку шляхом ліквідації.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .Спадкове майно складається з залишку коштів з відповідними відсотками, які знаходяться на рахунках, відкритих ОСОБА_2 в ПАТ «Банк «Київська Русь», в розмірі 1 806 416,11 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 березня 15 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь», яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в справі № 826/22323/15 визнано протиправними та скасовано: постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», зобов`язано Національний банк України надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку.

Постановою Верховного Суду в складі колегії судів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року в справі № 826/22323/15 частково задоволено касаційні скарги Національного банку України та Фонду, застосовано до правовідносин положення Закону України від 13 травня 2020 року № 590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (далі - Закон № 590-ІХ), закрито провадження в частині позовних вимог, спрямованих на відновлення діяльності банку. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року скасовано в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надати можливість ПАТ «Банк Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації та закрити провадження в справі в цій частині вимог. В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, пояснень на неї та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Положеннями статті 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III«Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III) передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 4452-VIцим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктами 2, 6, 8, 15, 16 частини першої статті 2Закону № 4452-VIпередбачено, що виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону. Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом № 2121-III. Система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники. Тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 12Закону № 4452-VIв редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку: 1) визначає умови та порядок здійснення виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків відповідно до цього Закону; 1-1) утворює колегіальні органи з питань консолідації та продажу активів різних банків та затверджує положення про них; 2) делегує та відкликає всі або частину своїх повноважень колегіальним органам та/або уповноваженій особі (кільком уповноваженим особам) Фонду в обсягах, визначеним цим Законом; 3) визначає додаткові вимоги до уповноваженої особи Фонду, правила контролю за уникненням конфлікту інтересів; 4) затверджує кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 5) затверджує кошторис витрат банку, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку; 7) затверджує план врегулювання та зміни до нього; 8) погоджує умови відчуження всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов`язань з урахуванням черговості, визначеної статтею 52 цього Закону, приймаючому банку, умови продажу неплатоспроможного банку інвестору або утворення перехідного банку, передачу йому всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов`язань з урахуванням черговості, визначеної статтею 52 цього Закону, і його продажу інвестору; 8-1) приймає рішення про створення спеціалізованої установи; 9) ухвалює рішення про надання фінансової підтримки приймаючому банку; 9-1) ухвалює рішення про надання кредиту перехідному банку відповідно до частини дванадцятої статті 41-1 цього Закону; 10) затверджує звіт уповноваженої особи Фонду про виконання плану врегулювання і приймає рішення про припинення тимчасової адміністрації банку; 11) звертається до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 12) визначає порядок складання та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів; 13) затверджує результати інвентаризації майна банку та формування його ліквідаційної маси; 14) визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується; 15) затверджує ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури; 17) за умови недостатності коштів у банку для оплати витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, проведенням заходів та залученням до роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону, виконавча дирекція Фонду приймає рішення про надання цільової позики на покриття таких витрат банку за рахунок коштів Фонду. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення з інших питань, що випливають із цього Закону, мети діяльності Фонду, які не належать до компетенції адміністративної ради Фонду.

Відповідно до частин першої, четвертої п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 цього Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 цього Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п`ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 36 Закону № 4452-VIврегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої цієї статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VIобмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

На час звернення ОСОБА_1 у жовтні 2019 року до суду з цим позовом та на час вирішення судами справи вже було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі нескасованого рішення виконавчої дирекції Фонду від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» і призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Відповідно до частин першої, четвертої статті 39 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов`язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. Після затвердження плану врегулювання тимчасова адміністрація та/або ліквідація банку здійснюються на підставі і на виконання плану врегулювання. Виконавча дирекція Фонду у будь-який час має право вносити зміни та доповнення до плану врегулювання. Виконавча дирекція Фонду зобов`язана внести зміни до плану врегулювання в частині зміни способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, якщо реалізація обраного способу виведення банку з ринку виявилася неможливою протягом строків, визначених планом врегулювання.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 44 Закону № 4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Пунктами 1-3 частини другої та абзацом першим частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI, якою врегульовано наслідки початку процедури ліквідації банку, визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 4452-VIкошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості, зокрема до четвертої черги віднесені грошові вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Встановивши, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом вже було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі нескасованого рішення виконавчої дирекції Фонду від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» і призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, правильно виснував про відмову в задоволенні позову, адже після початку процедури ліквідації банку стягнення коштів в будь-який інший спосіб, ніж це визначено Законом № 4452-VI, є неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 757/2216/15-ц (№ 14-107цс18),від 09 лютого 2021 року в справі № 381/622/17 (№ 14-98цс20) та від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц (№ 14-184цс20), в яких зазначено, що в спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону № 4452-VIє спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом № 4452-VI. При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов`язаннями за договорами банківського вкладу.

У постанові від 11 жовтня 2023 року в справі № 757/3572/17-ц (провадження № 14-37цс22) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновки щодо застосування Закону № 4452-VI, сформульовані в постановах від 09 лютого 2021 року в справі № 381/622/17 (№ 14-98цс20) і від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц (№ 14-184цс20), про те, що якщо на момент ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення з банку відсотків за депозитом у банку вже введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює таке стягнення в будь-який інший спосіб, аніж передбачений Законом № 4452-VI. Зазначила, що вкладник, у якого виник спір із банком стосовно повернення коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження в банку тимчасової адміністрації, може звернутися до суду з позовом про стягнення з банку заборгованості за договором банківського вкладу та за порушення його умов. Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не перешкоджають можливості задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього боргу за договором банківського вкладу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих до моменту запровадження такої адміністрації за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до її запровадження. Таке рішення суду є підставою для звернення вкладника за Законом № 4452-VI до Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог кредитора банку в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом до реєстру вкладників, а вимог на суму, що перевищують гарантоване Фондом відшкодування, - до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, які задовольняються з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 Закону № 4452-VI. Зазначене рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку коштів на таку черговість не впливає і не змінює її.

Оскільки в цій справі не встановлено, що строк банківського вкладу закінчився до запровадження в банку тимчасової адміністрації, правові висновки про те, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом № 4452-VI, а банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом № 4452-VI, відповідати за зобов`язаннями за договорами банківських вкладів, є релевантними до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та Фондом після запровадження в ПАТ «Банк «Київська Русь» тимчасової адміністрації й початку процедури його ліквідації.

Такі висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року в справі № 761/47043/17(провадження № 61-9088св22), від 19 вересня 2023 рокув справі № 758/17520/21(провадження № 61-5737св23), від 06 липня 2023 рокув справі № 358/1231/19(провадження № 61-5740св23), що стосуються стягнення складу з ПАТ «Банк «Київська Русь» після запровадження тимчасової адміністрації та початку процедури його ліквідації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням встановлених в цій справі обставин не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Заявник у касаційній скарзі вказує, що Фонд не здійснює ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», адже не має повноважень діяти від імені банку з моменту скасування постанов Правління Національного банку України, тому Закон № 4452-VI не регулює спірні правовідносини. Зазначає, що такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 761/24136/15-ц (провадження № 61-35120св18).

Наведені доводи є безпідставними, адже в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 761/24136/15-ц (провадження № 61-35120св18) вирішувалося питання щодо наявності правових підстав звернення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації банку на звернення до суду із заявою про роз`яснення ухвали суду щодо зміни порядку та способу виконання судового рішення. Тобто наведена справа не пов`язана із стягненням вкладу з банку, що перебуває в ліквідації.

Доводи касаційної скарги про те, що судовими рішеннями в справі № 826/22323/15 визнано протиправними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

23 травня 2020 року набув чинності Закон № 590-IX.

Цим Законом, серед іншого, доповнено Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України статтею 266-1, якою встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.

Частиною першою статті 266-1 КАС України передбачено адміністративні справи, на розгляд яких поширюються правила цієї статті, до яких віднесені справи щодо: 1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень; 3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Згідно з частиною сьомою статті 266-1 КАС України суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень; 2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення; 3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).

Відповідно до частини десятої статті 266-1 КАС України суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.

Згідно із частиною сьомою статті 77 Закону № 2121-III розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду, що були підставою для її початку.

Стаття 79 Закону № 2121-III також визначає, що визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що чинне законодавства України чітко визначає, що: (1) визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України, якими в цьому випадку є постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття таких актів/рішень, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття таких актів/рішень; (2) розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, в тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 січня 2024 року в cправі № 910/7660/23.

У зв`язку з наведеним безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 520/12022/17, від 12 березня 2020 року в справі № 9901/777/18, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2018 року в справі № 822/1815/16, в яких визначається момент втрати чинності індивідуального акта в разі визнання його незаконним (протиправним), адже ліквідаційна процедура в ПАТ «Банк «Київська Русь» продовжується, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4452-VI.

Верховний Суд зауважує, що застосування судами частини сьомої статті 77, статті 79 Закону № 2121-III, яка кореспондується із частиною дев`ятою статті 266-1 КАС України не суперечить принципу обов`язковості судового рішенняв справі № 826/22323/15. Застосування наведених норм є очевидним та не суперечить одне одному, адже норми стосовно того, що визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, жодним чином не нівелюють норми щодо обов`язковості судового рішення, яким такий акт Національного банку України визнано протиправним та скасовано. Таке скасування може бути підставою для відшкодування завданої протиправним актом індивідуальної дії Національного банку України шкоди.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. І. Грушицький

Є. В. Петров