Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 752/2238/21

провадження № 61-13408св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

суб`єкт оскарження - виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим Вячеславович,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у складі судді Слободянюк А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог скарги

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду зі скаргою на рішення приватного виконавцявиконавчого округу міста Києва Корольова В. В.,

заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Свої вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» обґрунтовувало тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 квітня 2010 року у справі

№ 2-4098/10 за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 441 772,95 грн, пеню в розмірі 71 394,21 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120,00 грн.

22 березня 2011 року на підставі вказаного рішення АТ «ОТП Банк» отримало виконавчий лист.

15 липня 2014 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва замінено стягувача ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Постановою приватного виконавця Корольова В. В. від 01 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження за № 60192471, а постановою від 04 грудня 2019 року про опис та арешт майна боржника - накладено арешт на домоволодіння - житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями на АДРЕСА_1 .

18 грудня 2020 року стягувача було повідомлено про те, що приватний виконавець позбавлений права передавати на реалізацію нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 02 листопада 2007 року № PML 008/405/2007, оскільки у вказаному домоволодінні зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Товариство посилалося на те, що вимоги Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження» не містять права та обов`язку виконавця у випадку з`ясування реєстрації місця проживання малолітньої дитини за адресою нерухомого майна, що є предметом іпотеки, отримувати згоду органу опіки та піклування на відчуження нерухомого майна в примусовому порядку.

Додатково ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначало, що на момент укладення договору іпотеки неповнолітня дитина не була зареєстрована у житловому будинку, реєстрація відбулась вже після укладення договору без повідомлення та згоди іпотекодержателя з метою подальшого уникнення від примусової реалізації предмета іпотеки.

У зв`язку з наведеним ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило прийняти скаргу на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В. В., прийнятого у виконавчому провадженні № 60192471, за результатами розгляду якої зобов`язати приватного виконавця провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - домоволодіння, житлового будинку з господарськими та побутовими надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання згоди органів опіки та піклування для реалізації нерухомого майна.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, у задоволенні скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Відмова у задоволенні скарги мотивована тим, що:

- враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна;

- у зв`язку з тим, що приватним виконавцем припинено процедуру щодо реалізації предмета іпотеки, у якому зареєстрована неповнолітня дитина, без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування, дії приватного виконавця є правомірними.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У червні 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

У касаційній скарзі представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначає, що:

- реєстрація місця проживання є одностороннім правочином. Суди попередніх інстанцій не врахували, що мала місце нікчемність правочину - реєстрація в іпотечному майні неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зареєстровано без згоди іпотекодержателя в іпотечному майні 24 січня 2009 року після укладення договору іпотеки від 02 листопада 2007 року № PML 008/405/2007. За змістом підпункту «е» пункту 5.1 статті 5 «Інші домовленості сторін» договору іпотеки іпотекодавець заявив, гарантував і зобов`язався на користь іпотекодержателя, що відсутні права будь-яких третіх осіб щодо предмету іпотеки (будь-якої його частини);

- на момент укладення договору іпотеки неповнолітня дитина не була зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 02 листопада 2007 року № PML 008/405/2007, оскільки її було зареєстровано після укладення договору іпотеки без повідомлення і згоди іпотекодержателя внаслідок недобросовісних та протиправних дій батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з метою подальшого уникнення від примусової реалізації предмета іпотеки. Факт реєстрації місця проживання не може використовуватися для позбавлення кредитора права отримати задоволення своїх вимог за рахунок конкретного переданого в іпотеку нерухомого майна, що в свою чергу перешкоджає виконанню законного і справедливого судового рішення;

- звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якому право користування належить малолітній дитині, не потрібен. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду та проведенні прилюдних торгів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

17 червня 2010 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення у справі № 2-4098/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-008/405/2007 від 02.11.2007 року у розмірі 1 441 772,95 гривень, 71 394,21 гривень пені, 1700,00 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

22 березня 2011 року на підставі вищезазначеного рішення ПАТ «ОТП Банк» отримав виконавчий лист.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2014 року стягувача ПАТ «ОТП Банк» у справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором замінено на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В., який постановою від 01.10.2019 року відкрив виконавче провадження №60192471.

04 грудня 2019 року постановою приватного виконавця Корольова В.В. описано та накладено арешт на домоволодіння, житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа: 302,3 кв.м., жила площа 86,9 кв.м.).

Відповідно до Висновку про вартість нерухомого майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП» від 02.01.2020 року на підставі постанови приватного виконавця Корольова В.В. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.12.2019 року, вартість домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 становить 563 060,00 гривень.

Листом Здорівської сільської ради Васильківського району Київської області від 28 січня 2020 року № 34/02-12 проінформовано, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На запит приватного виконавця Корольова В.В. від 21.07.2020 року № 1262 Здоровіська сільська рада Васильківського району Київської області листом від 10.08.2020 року № 216/02-12 відмовила у видачі дозволу на реалізацію нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки № PML 008/405/2007 від 02.11.2007 року, посилаючись на порушення прав у випадку реалізації майна прописаної неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом приватного виконавця Корольова В.В. від 28.12.2020 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомлено, що приватний виконавець позбавлений права передавати на реалізацію нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № PML 008/405/2007 від 02.11.2007 року.

Позиція Верховного Суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 42-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) зазначено, що:

«кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї (далі також - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (частина друга статті 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України).

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання (частина третя статті 17 Закону про охорону дитинства).

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частини перша та третя статті 18 Закону про охорону дитинства).

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону про основи соцзахисту)».

У пунктах 50-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що:

«оскільки в цій конкретній справі, що розглядається, спірна квартира не є об`єктом іпотеки, а реалізовується в рахунок погашення солідарного зобов`язання заявниці, яке виникло відповідно до умов статей 553-554 ЦК України, сформована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду виключна правова проблема в частині звернення стягнення на предмет іпотеки виходить за межі розгляду даної справи. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути виключну правову проблему в контексті необхідності отримання державним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, оскільки загальне вирішення поставленого питання має значення як і для цієї справи, так і для формування єдиної правозастосовчої практики.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина шоста цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом про іпотеку.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про існування неоднорідної судової практики з приводу того чи є відсутність згоди органу опіки та піклування при примусовому виконанні судового рішення шляхом продажу нерухомого майна у вигляді житла, право на користування яким мають діти, з прилюдних торгів підставою для висновку про неможливість державного або приватного виконавця вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна.

ЄСПЛ неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.

Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов`язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов`язані з можливими об`єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.

Разом з тим повноваження Держвиконавця на мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.

Тому Держвиконавець не може самотужки забезпечити той самий рівень захисту відповідних прав неповнолітніх дітей, який може забезпечити суд реалізуючи, наприклад, статтю 39 Закону про іпотеку.

В зв`язку з цим, враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

Отже, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти».

У пункті 3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) зазначено, що «розглянувши справу Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність отримання держаним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, однак саме у цій справі не погодилася з доводами скаржниці, оскільки дійшла висновку, що у її онуків житлові права на її нерухомість не виникли з огляду на недобросовісні дії скаржниці щодо реєстрації місця проживання власних онуків саме з метою перешкоджання виконавчому провадженню».

У справі, що переглядається:

17 червня 2010 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення у справі № 2-4098/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-008/405/2007 від 02 листопада 2007 року у розмірі 1 441 772,95 гривень, 71 394,21 гривень пені, 1700,00 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи;

04 грудня 2019 року постановою приватного виконавця Корольова В. В. описано та накладено арешт на домоволодіння, житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа: 302,3 кв.м., жила площа 86,9 кв.м.);

на запит приватного виконавця Корольова В. В. від 21 липня 2020 року № 1262 Здорівська сільська рада Васильківського району Київської області листом від 10.08.2020 року № 216/02-12 відмовила у видачі дозволу на реалізацію нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки № PML 008/405/2007 від 02.11.2007 року, посилаючись на порушення прав у випадку реалізації майна прописаної неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

суди встановили, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02 листопада 2007 року № PML 008/405/2007 не ухвалювалося;

суди врахували, що у випадку, якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов`язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов`язані з можливими об`єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. Тому проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону. На відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. М. Коротун

М. М. Русинчук