№ 752/2455/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 752/2455/21

провадження № 61-17914 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року у складі судді Ольшевської І. О.та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (ТОВ «ФК «Інвест-Кредо») звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 05 лютого 2007 року між закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (далі - ЗАТ «ТАС-Інвестбанк»), правонаступником якого було відкрите акціонерне товариство «Сведобанк», правонаступником якого було публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), правонаступником якого було публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 788-Ф, за умовами якого ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» надало позичальнику кредит у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у доларах США та гривнях з лімітом заборгованості 2 600 000 доларів США строком з 05 лютого 2007 року по 04 лютого 2010 року включно, зі сплатою 12 % річних у доларах США

та 18 % у гривнях.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року

у справі № 2605/18536/12 зустрічний позов ПАТ «Омега Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Омега Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, що станом на 12 грудня 2012 року становить заборгованість за кредитом в розмірі 3 182 391,79 грн, заборгованість за процентами в сумі 4 501 889,03 грн, пеню за прострочений кредит в сумі 404 972,40 грн, пеню за прострочені проценти по кредиту в сумі 606 885,40 грн, судовий збір у сумі 3 441 грн.

18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, відповідно до умов якого ПАТ «Омега Банк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, укладеним з ОСОБА_1 .

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року у справі

№ 2605/18536/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф у сумі 3 182 391,79 грн по тілу кредиту, 4 501 889,03 грн заборгованість по процентам, 404 972,40 грн пені за прострочений кредит, 606 885,40 грн пені за прострочені проценти по кредиту та судовий збір

у розмірі 3 441 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі

№ 2605/18536/12 апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року скасовано. Заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2/756/660/13, виданого

27 грудня 2017 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу за кредитним договором

від 05 лютого 2007 року № 788-Ф у розмірі 3 182 391,79 грн за тілом кредиту, 4 501 889,03 грн за процентами, 404 972,40 грн пені за прострочений кредит, 606 885,40 грн пені за прострочені проценти та судовий збір у розмірі 3 441 грн.

Постановою приватного виконавця Авторгова А. М. від 25 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року № 2/756/660/13.

15 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2227/К, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» права вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, укладеним з ОСОБА_1 .

Виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного судового рішення триває, заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 не погашена, тому з останнього на підставі положень статті 625 ЦК України на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» підлягає стягненню 3 проценти річних та інфляційні втрати.

З врахуванням викладеного ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 3 проценти річних у розмірі 782 681,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 640 093,59 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року позов ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» 692 216,86 грн 3 проценти річних, 1 449 256,98 грн інфляційних витрат, 32 122,11 грн судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушив грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, стягнуті відповідним судовим рішенням, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України.

Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що нарахування

3 процентів річних та інфляційних витрат на суму пені суперечить положенням частини другої статті 625 ЦК України.

Перерахувавши суму 3 процентів річних за період прострочення з 17 грудня

2017 року по 16 грудня 2020 року на визначену судовим рішенням заборгованість за тілом кредиту - 3 182 391,79 грн та заборгованість за відсотками -

4 501 889,03 грн, суд визначив її розмір - 692 216,86 грн. Перерахувавши інфляційні витрати за період з січень 2018 року по листопад 2020 року, районний суд встановив їх суму - 1 449 256,98 грн. Іншого розрахунку відповідачем надано не було.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року скасовано. Позов ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» 692 216,86 грн - 3 проценти річних, 1 449 256,98 грн інфляційних втрат

та 32 122,11 грн судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції належним чином не було повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи, оскільки судові повістки не були направлені ОСОБА_1 . Указані обставини є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 належним чином грошове зобов`язання перед кредитором не виконав, грошові кошти стягнуті з нього на підставі судового рішення не повернув, унаслідок чого обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України 3 процентів річних та інфляційних втрат.

Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав до нарахування відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, яке виникло у зв`язку з невиконанням основного зобов`язання, а саме за період з 17 грудня 2017 року по 16 грудня 2020 року у розмірі 692 216,86 грн - 3 проценти річних та з урахуванням індексу споживчих цін з 17 грудня 2017 року по 16 грудня 2020 року у розмірі 1 449 256,98 грн інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, апеляційний суд відхилив, остільки належними доказами підтверджено невиконання ОСОБА_1 рішення Оболонського районного суду м. Києва

від 16 жовтня 2013 року у справі № 2605/18536/12 з урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, та несплату кредитної заборгованості.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що боржником було частково виконано рішення суду, з посиланням на наявність постанов та актів приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторова А. М. від 28 січня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до яких у зв`язку з тим, що електронні торги з реалізації земельних ділянок не відбулися, а тому на виконання рішення суду земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480400:03:002:0021 та 3222480400:03:002:0416 передано у власність

ПАТ «Дельта банк». Проте відсутні належні та допустимі докази прийняття у власність колишнім кредитором, чи ТОВ «ФК «Інвест Кредо» зазначених земельних ділянок у рахунок погашення боргу.

Посилання апеляційної скарги на вину банків банківської групи «Дельта» перед ОСОБА_1 у зв`язку з невиплатою депозитних коштів, що унеможливлює наявність підстав до нарахування на суму боргу, як відповідальності, за невиконання грошового зобов`язання перед новим кредитором, є безпідставними, оскільки відповідними доказами не підтверджені, що також встановлено

у постанові Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі

№ 2605/18536/12 про поновлення ПАТ «Дельта Банк» строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності є помилковими, оскільки ТОВ «ФК «Інвест Кредо» подано оператору поштового зв`язку позовну заяву 18 грудня 2020 року, тому вимоги про стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат за період з 17 грудня 2017 року

по 16 грудня 2020 року заявлені у межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 752/2455/21 з Голосіївського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що його кредитні зобов`язання були забезпечені договорами депозиту та іпотекою. Оскільки банком не було повернуто йому у повному обсязі грошові кошти, які розміщені на депозитному рахунку, тому унаслідок протиправних дій банку він був позбавлений можливості у повному обсязі погасити кредитну заборгованість. Банк умисно не списав кошти з його депозиту у рахунок погашення кредитної заборгованості. Загальна суму боргу банку перед ним та його матір`ю становить 1 997 754,50 доларів США, що підтверджується у тому числі рішенням Голосіївського районного суду

м. Києва від 20 грудня 2012 року у справі № 2601/18560/12, яким позов його

матері - ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Сведбанк» на користь

ОСОБА_4 , грошові кошти за договором банківського вкладу від 05 лютого

2009 року у сумі 1 026 523,96 доларів США, а також 3 проценти річних

у сумі 80 321,98 доларів США. Банк грошові кошти стягнуті вказаним судовим рішенням йому не повернув.

ПАТ «Сведбанк» протиправно не виконало його розпорядження про спрямування коштів за банківським вкладом після закінчення строку його розміщення на виконання кредитних зобов`язань.

Таким чином, непогашення кредитної заборгованості відбулось унаслідок протиправних дій банку, а отже, нового кредитора - ТОВ «ФК «Інвест Кредо».

Між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено компенсаційну угоду, за умовами якої він та його мати отримали право вимоги за кредитними договорами

від ПАТ «Дельта Банк» на суму 1 750 000 доларів США та відмовилися від виконавчих проваджень з повернення ПАТ «Омега Банк» належних їм депозитів на суму 1 997 754,50 доларів США. Залишок суми, а саме 153 706 доларів США його матері та 83 142 доларів США його коштів було переказано ПАТ «Омега Банк» на відриті на їх ім`я на рахунки в ПАТ «Дельта Банк», які вони не отримали у зв`язку з ліквідацією ПАТ «Дельта Банк».

02 липня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за кредитним договором № 788-Ф та передав оригінал боргових документів фінансовій компанії «Актив-Гарант». 02 липня 2014 року фінансова компанія «Актив-Гарант» відступила право вимоги за кредитним договором № 788-Ф з усіма додатками та передала оригінал боргових документів ОСОБА_4 02 липня 2014 року ОСОБА_4 продала право вимоги за кредитним договором № 788-Ф з усіма додатками та передала оригінал боргових документів з додатками йому. За результатами цієї компенсаційної угоди його зобов`язання за кредитним договором № 788-Ф були припиненні з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Апеляційний суд не дослідив вищевказаних обставин та не врахував факт того, що у нього на депозитних рахунках були грошові кошти, за рахунок яких було можливо погасити заборгованість за спірним кредитним договором. Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про стягнення з нього коштів з 17 грудня

2017 року, оскільки виконавче провадження з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року у справі

№ 2605/18536/12 відкрито 25 квітня 2019 року, тобто саме з цієї дати мав здійснюватися відповідний розрахунок.

ОСОБА_5 було частково виконано рішення суду про стягнення з нього кредитної заборгованості, що підтверджується постановами та актами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторова А. М. від 28 січня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до яких у зв`язку з тим, що електронні торги з реалізації земельних ділянок не відбулися, а тому на виконання рішення суду земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480400:03:002:0021 та 3222480400:03:002:0416 передано у власність

ПАТ «Дельта банк».

Доводи особи, яка подала відзив

У лютому 2024 року ТОВ «ФК «Інвест-Кредо»подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною

і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Предметом цього позову є виключно стягнення з боржника на користь кредитора коштів на підставі положень частини другої

статті 625 ЦК України, проте ОСОБА_2 виходить за межі предмету спору, заявляючи про обставини та посилаючись на документи, які не мають правового значення при вирішенні цього спору.

ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» згідно з договором про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К належить право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 788-Ф. Інші договори відступлення права вимоги за компенсаційною угодою визнані недійсними у судовому порядку.

Таким чином, оскільки кредитна заборгованість ОСОБА_1 не була погашена,

а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року

у справі № 2605/18536/12 про стягнення цієї кредитної заборгованості не було виконано, тому апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» відповідно до положень

частини другої статті 625 ЦК України 3 процентів річних та інфляційних втрат.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 05 лютого 2007 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого було відкрите акціонерне товариство «Сведобанк», правонаступником якого було публічне акціонерне товариство «Сведбанк», правонаступником якого було ПАТ «Омега Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 788-Ф, за умовами якого ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» надало позичальнику кредит у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у доларах США та гривнях з лімітом заборгованості 2 600 000 доларів США строком з 05 лютого 2007 року по 04 лютого 2010 року включно, зі сплатою 12 % річних

у доларах США та 18 % у гривнях.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року у справі

у розмірі 3 441 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі

Постановою приватного виконавця Авторгова А. М. від 25 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконавчим листом Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року № 2/756/660/13.

15 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», новим кредитором, укладено договір про відступлення прав вимоги № 2227/К, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» права вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф укладеним з ОСОБА_1 .

Отже, згідно з положеннями статей 512-514 516 ЦК України ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження

№ 14-318цс18) в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року

у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591 цс 18), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79 гс 19) вказувала про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що аналіз змісту норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Оскільки рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня

2013 року у справі № 2605/18536/12 з урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, заборгованість за кредитним договором визначена у повному обсязі, то кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до положень

частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13

(провадження № 14-154 цс 18) та постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 760/13528/20 (провадження № 61-7326 св 22), від 20 вересня 2023 року у справі № 462/5025/20 (провадження № 61-11608 св 22).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що

ОСОБА_5 належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконано, кредитну заборгованості стягнуту рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року у справі № 2605/18536/12,

з урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, не повернуто ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», унаслідок чого з нього на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України стягнуто 3 проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та інфляційні втрати, розмір яких відповідає положенням закону.

Правомірність набуття ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» права вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, укладеним з ОСОБА_1 , підтверджується договором про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Посилання касаційної скарги на укладення відповідачем з банком компенсаційної угоди та те, що кредитна заборгованість не погашена унаслідок протиправних дій банку, на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують встановлені апеляційним судом обставини щодо стягнення з відповідача на користь кредитора рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року

у справі № 2605/18536/12, з урахування внесених змін рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року, відповідної кредитної заборгованості.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують обов`язку ОСОБА_1 щодо виконання відповідного судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, яке набрало законної сили, а відповідно до пункту 9

частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства

є обов`язковість судового рішення. Тобто, з огляду на існування вищевказаного рішення суду у кредитора наявне право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник