Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 752/3410/20

провадження № 61-9243св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ),

відповідачі: ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дульська Тетяна Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_3 ) до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дульської Тетяни Володимирівни про визнання правочину недійсним та скасування записів про право власності

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати недійсним договір від 02 жовтня 2012 року № 162-інв12 про інвестування будівництва житла, укладений між Приватним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (далі - ПрАТ «АК «Укртранс») та ОСОБА_4 ;

скасувати запис про право власності 34907802 (підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50509273 від 27 грудня 2019 року, 12:03:15, приватний нотаріус Дульська Т. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000594480000);

скасувати запис про право власності: 34906886 (підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 505077683 від 27 грудня 2019 року, 11:38:01, приватний нотаріус Дульська Т. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000539580000).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що 15 грудня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством Автомобільна компанія «Укртранс» (далі - ВАТ АК «Укртранс») і Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвестбуд-2000» (далі - ТОВ «Центрінвестбуд-2000») був укладений договір № 31 про інвестування будівництва житла, за умовами якого ТОВ «Центрінвестбуд-2000» зобов`язується здійснити інвестування будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями паркування машин) на земельній ділянці, що розташована на АДРЕСА_1 (з урахуванням всіх додаткових угод до договору № 31) (далі - будинок), а ВАТ АК «Укртранс» зобов`язується здійснити капітальне будівництво будинку своїми або залученими силами за власні або залучені кошти і надати ТОВ «Центрінвестбуд-2000» всі необхідні документи для оформлення у власність об`єкта інвестування, визначеного пунктом 1.2 цього договору, за умови виконання інвестором інвестиційних зобов`язань за цим договором у повному обсязі. Пунктом 1.2 договору № 31 визначено, що об`єктом інвестування за цим договором є квартири, зокрема, і квартира АДРЕСА_2 (з урахуванням всіх додаткових угод до договору № 31).

15 листопада 2005 року між ВАТ АК «Укртранс» і ТОВ «Центрінвестбуд-2000» було укладено додаткову угода № 1 до договору № 31, за умовами якої до договору № 31 додано пункт 3.3 в такій редакції: «ТОВ «Центрінвестбуд-2000» має право здійснювати передачу своїх майнових прав і зобов`язань окремим договором третім особам відповідно до чинного законодавства».

27 грудня 2005 року між ТОВ «Центрінвестбуд-2000», Акціонерним комерційним банком «Київ» (далі - АКБ «Київ») та ОСОБА_1 був укладений інвестиційний договір № 157, за умовами якого ОСОБА_1 за рахунок власних та/або залучених грошових коштів здійснює інвестування будівництва квартири АДРЕСА_2 (з урахуванням всіх додаткових угод до інвестиційного договору № 157) з метою отримання права власності на квартиру після введення будинку в експлуатацію.

Свої зобов`язання перед ТОВ «Центрінвестбуд-2000» ОСОБА_1 виконав у повному обсязі. 15 квітня 2013 року після остаточних перемірів квартиру АДРЕСА_3 ТОВ «Центрінвестбуд-2000» передало ОСОБА_1 згідно з актом прийому-передачі та видало довідку № 145 про виконання умов інвестиційного договору.

Крім того, 27 грудня 2005 року між ТОВ «Центрінвестбуд-2000», АКБ «Київ» та ОСОБА_5 був укладений інвестиційний договір № 143, за умовами якого ОСОБА_5 за рахунок власних та/або залучених грошових коштів здійснює інвестування будівництва квартири АДРЕСА_4 (з урахуванням всіх додаткових угод до інвестиційного договору № 143) з метою отримання права власності на квартиру після введення будинку в експлуатацію.

Свої зобов`язання перед ТОВ «Центрінвестбуд-2000» ОСОБА_5 виконала у повному обсязі. 19 листопада 2017 року ВАТ АК «Укртранс» на підставі акта передало ОСОБА_5 майнові права на квартиру АДРЕСА_5 .

ОСОБА_5 на підставі договору від 09 вересня 2009 року № 143-В/МП відступила право вимоги за інвестиційним договором № 143 своєму синові ОСОБА_1 , а той у подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 грудня 2009 року № 143-В/МП-1 відступив право вимоги за вказаним договором ОСОБА_3

04 квітня 2013 року після остаточних перемірів квартиру АДРЕСА_5 ТОВ «Центрінвестбуд-2000» передало ОСОБА_3 згідно з актом прийому-передачі та видало довідку № 131 про виконання умов інвестиційного договору.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачам стало відомо, що квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_4 . У реєстрі зазначено, що підставою виникнення права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 став, зокрема, договір № 162-інв12 про інвестування будівництва житла від 02 жовтня 2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є ПрАТ «АК «Укртранс», та ОСОБА_4 .

Позивачі виконали свої зобов`язання за інвестиційним договором та сплатили кошти, а забудовник, відповідно, втратив право розпоряджатись об`єктами інвестування - квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , а тому не мав права укладати договір № 162-інв12 про інвестування будівництва житла від 02 жовтня 2012 року. Таким чином, оскільки договір № 162-інв12 про інвестування будівництва житла від 02 жовтня 2012 року укладений з порушенням законодавства, він має бути визнаний судом недійсним. Позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними від первісної вимоги про визнання правочину недійсним. У зв`язку з цим просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд міста Києва рішенням від 03 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПрАТ «Укртранс» про визнання правочину недійсним та скасування записів про право власності задовольнив. Визнав недійсним договір від 02 жовтня 2012 року № 162-інв12 про інвестування будівництва житла, укладений між ПрАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_4 . Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50509273 від 27 грудня 2019 року, 12:03:15, приватний нотаріус Дульська Т. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000594480000. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 505077683 від 27 грудня 2019 року, 11:38:01, приватний нотаріус Дульська Т. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000539580000. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дульської Т. В. про скасування записів про право власності відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що під час укладення договору від 02 жовтня 2012 року № 162-інв12 про інвестування будівництва житла у ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» не було необхідного обсягу цивільних прав та обов`язків, оскільки позивачі у повному обсязі виконали свої зобов`язання перед ТОВ «Центрінвестбуд-2000» за інвестиційними договорами, укладеними раніше щодо цих самих об`єктів інвестиційної діяльності, та, відповідно, набули право власності на ці майнові права.

У свою чергу, ТОВ «Центрінвестбуд-2000» мало договірні правовідносини з ВАТ АК «Укртранс» за договором від 15 грудня 2003 року № 31 та мало право здійснювати передачу своїх майнових прав і зобов`язань окремим договором третім особам згідно з додатковою угодою від 15 листопада 2005 року № 1. До складу майнових прав ТОВ «Центрінвестбуд-2000» за договором від 15 грудня 2003 року № 31, зокрема, входили квартира АДРЕСА_5 та квартира АДРЕСА_3 . Таким чином, зміст договору від 02 жовтня 2012 року № 162-інв12 про інвестування будівництва житла суперечить ЦК України та Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», оскільки за одним об`єктом будівництва забудовник не має права укладати договори з різними управителями ФФБ, а позивачі є такими, що набули майнові права на квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 у встановленому законом порядку і до укладення оспорюваного правочину особою (ВАТ АК «Укртранс»), яка не мала для цього необхідного обсягу цивільних прав та обов`язків. У зв`язку з цим суд визнав недійсним договір від 02 жовтня 2012 року № 162-інв12 і, відповідно, вважав, що підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єктів нерухомості, які були предметом цього договору. При цьому суд відмовив у задоволенні позову, пред`явленого до приватного нотаріуса, оскільки він є неналежним відповідачем у цій справі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд ухвалою від 31 серпня 2022 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Боримської І. О., ПрАТ «АК «Укртранс» та представника ОСОБА_6 - адвоката Кравченка Р. М. задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року скасував, провадження у справі закрив. Роз`яснив, що справа підлягає розгляду у межах справи № 910/2116/21 про банкрутство ПрАТ «АК «Укртранс» у Господарському суді міста Києва. Роз`яснив про наявність у позивачів права протягом десяти днів з дня отримання ними ухвали про закриття провадження у цій справі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 червня 2021 року № 910/2116/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ АК «Укртранс». У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, тому спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просивскасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що рішення місцевого суду було ухвалене 03 березня 2021 рок, а ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ АК «Укртранс» постановлена 09 червня 2021 року, тобто після ухвалення місцевим судом рішення по суті спору. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження.

У жовтні 2022 року ОСОБА_6 (оскаржувала рішення місцевого суду як особа, яка не брала участі у розгляді справи) подала відзив на касаційну скаргу. При цьому посилалася на те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому зазначила, що незалежно від того чи було прийнято рішення у справі справа має розглядатися господарським судом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 червня 2021 року № 910/2116/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ АК «Укртранс». Уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПрАТ АК «Укртранс». Уведено процедуру розпорядження майном ПрАТ АК «Укртранс». Призначено розпорядником майна ПрАТ АК «Укртранс» арбітражного керуючого Беркута М.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року № 910/2116/21 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 04 липня 2022 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Закриваючи провадження у цій справі, апеляційний суд виходив з того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 червня 2021 року № 910/2116/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ АК «Укртранс», а тому розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Зазначені висновки апеляційного суду є помилковим з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, окрім випадків, наведених у вказаному пункті.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 904/7234/15 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на нормизаконодавства України, чинного на момент розгляду справи Верховним Судом, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17.

У цій же постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 904/7234/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність порушеного провадження у справі про банкрутство відповідача на момент звернення з позовом (13 серпня 2015 року), судового розгляду справи по суті в суді першої інстанції, який закінчився ухваленням рішення від 29 вересня 2015 року, звернення з апеляційною скаргою, свідчить про об`єктивну неможливість направлення такої справи до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство, провадження у якій порушено 03 грудня 2015 року.

На момент звернення позивачів з позовом у цій справі у лютому 2020 року, ухвалення судом першої інстанції рішення 03 березня 2021 року та звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_4 і відкриття апеляційного провадження 25 травня 2021 року провадження у справі про банкрутство не було порушене, а тому підстав для скасування рішення та направлення справи до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ у апеляційного суду не було.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 465/5402/16-ц (провадження № 61-17041св20).

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов