№ 752/4045/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 752/4045/16-ц

провадження 61-14346св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2017 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна вимога мотивована тим, що 12 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості до 140 000 дол. США з графіком зменшення максимального ліміту заборгованості на кожне 25 число місяця зі сплатою 13 % річних, з кінцевим терміном повернення коштів до 11 грудня 2021 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12 грудня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до додаткової угоди від 20 квітня 2007 року про внесення змін до кредитного договору від 12 грудня 2006 року збільшено суму максимального ліміту заборгованості до 196 000 дол. США.

Іпотекодавець погодився на вищевказані зміни, про що між нею та банком 20 квітня 2007 року укладено додаткову угоду до іпотечного договору.

Крім того, 25 лютого 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості до 24 000 дол. США з графіком зменшення максимального ліміту заборгованості на кожне 10 число місяця зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном повернення коштів до 24 лютого 2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 25 лютого 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

30 липня 2009 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії від 25 лютого 2008 року, відповідно до якої збільшено суму максимального ліміту заборгованості до 25 646,53 дол. США., з кінцевим терміном повернення коштів до 24 лютого 2023 року.

Позичальник ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту від 12 грудня 2006 року належним чином не виконала, тому станом на 11 листопада 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 401 724,18 дол. США, що еквівалентно 9 140 740,99 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 176 153,21 дол. США, що еквівалентно 4 009 482,22 грн; заборгованості за відсотками - 137 691,35 дол. США, що еквівалентно - 3 134 038,91 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 43 003,35 дол. США, що еквівалентно - 978 813,64 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 44 742,82 дол. США, що еквівалентно - 1 018 406,22 грн.

Крім того, станом на 03 листопада 2015 року заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року складає 51 973,63 дол. США, що еквівалентно - 1 196 184,40 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 24 129,53 дол. США, що еквівалентно - 555 346,37 грн; заборгованості за відсотками - 17 761,66 дол. США, що еквівалентно - 408 788,53 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 503,65 дол. США, що еквівалентно - 103 652,56 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 5 578,78 дол. США, що еквівалентно - 128 396,95 грн.

На підставі викладеного ПАТ «Укрсоцбанк», з урахуванням уточнених позовних вимог, просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2006 року, яка складає 401 724,18 дол. США, що еквівалентно 9 140 740,99 грн, та за кредитним договором від 25 лютого 2008 року, яка складає 51 973,63 дол. США, що еквівалентно 1 196 184,40 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого 10 лютого 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 348, право власності на яку зареєстровано згідно з реєстраційним посвідченням, що видане 22 лютого 2006 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» за реєстровим номером 4715, та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки в розмірі 3 241 000 грн.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 12 грудня 2006 року та за кредитним договором від 25 лютого 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру № 28, загальною площею 70,2 кв. м, житловою площею 40,7 кв. м, на АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого 10 лютого 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим С. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 348 право власності на яку зареєстровано згідно з реєстраційним посвідченням, що видане 22 лютого 2006 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» за реєстровим номером 4715, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» встановивши початкову ціну продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна.

Стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк сплачений ним при зверненні до суду судовий збір, з ОСОБА_1 у розмірі 155 099,45 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальники за кредитними договорами від 12 грудня 2006 року та від 25 лютого 2008 року, забезпеченими договорами іпотеки, порушили свої зобов`язання перед кредитором, тому виникла заборгованість, відповідно іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішення від 10 серпня 2016 року скасовано і справу призначено до розгляду.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що відповідач не з`явився у судове засідання з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2017 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором від 12 грудня 2006 року, яка складає 401 724,18 дол. США що еквівалентно 9 140 740,99 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 176 153,21 дол. США, що еквівалентно 4 009 482,22 грн; заборгованості за відсотками - 137 691,35 дол. США, що еквівалентно - 3 134 038,91 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 43 003,35 дол. США, що еквівалентно - 978 813,64 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 44 742,82 дол. США, що еквівалентно - 1 018 406,22 грн, та за кредитним договором від 25 лютого 2008 року, заборгованість за яким складає 51 973,63 дол. США, що еквівалентно - 1 196 184,40 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 24 129,53 дол. США, що еквівалентно - 555 346,37 грн; заборгованості за відсотками - 17 761,66 дол. США, що еквівалентно - 408 788,53 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4 503,65 дол. США, що еквівалентно - 103 652,56 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 5 578,78 дол. США, що еквівалентно - 128 396,95 грн звернено стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру № 28, загальною площею 70,2 кв.м, житловою площею 40,7 кв.м, на АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого 10 лютого 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим С. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 348, право власності на яку зареєстровано згідно з реєстраційним посвідченням, що видане 22 лютого 2006 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» за реєстровим номером 4715, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума заборгованості за договорами кредиту (453 697,81 дол. США, що еквівалентно 10 339 963 грн) перевищує заставну вартість предмету іпотеки, визначену сторонами в іпотечному договорі у розмірі 300 000 дол. США, що еквівалентно 1 515 000 грн, тому згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що невиконання позичальниками своїх зобов`язань за кредитним договором та невиконання вимог банку про дострокове повернення всієї суми заборгованості є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом продажу предмета іпотеки чи відповідної його частини іпотекодержаталем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, й справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не встановлено правомірність проведення АКБСР «Укрсоцбанк» операцій з валютними цінностями на момент укладення спірного кредитного договору.

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції право власності на спірну квартиру вже було зареєстроване за позивачем, що вказує на відсутність предмета спору.

Під час розгляду справи в загальному порядку в суді першої інстанції були порушені права останньої та її представника на участь у судовому засіданні.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме - сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 310 107,76 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

16 січня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості до 140 000 дол. США з графіком зменшення максимального ліміту заборгованості на кожне 25 число місяця зі сплатою 13 % річних, з кінцевим терміном повернення коштів до 11 грудня 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Встановивши, що ПАТ «Укрсоцбанк» виконав свій обов`язок за договорами про надання відновлювальної кредитної лінії від 12 грудня 2006 року та від 25 лютого 2008 року, надавши позичальникам кошти у кредит, а останні не виконують належно свої зобов`язання з повернення кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що є наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення цієї заборгованості.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо відмови апеляційним судом у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду на момент його ухвалення.

Як вбачається з державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ПАТ «Укрсоцбанк» 06 листопада 2017 року.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Таким чином, на час ухвалення рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2017 року у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, предмет спору між сторонами не припинив існувати, тому вказане рішення було законним.

Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 та її представника на участь у судовому засіданні не заслуговують на увагу, оскільки у матеріалах справи є розписки про повідомлення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи від 27 лютого 2017 року, від 11 травня 2017 року.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій положення статті 39 Закону України «Про іпотеку», зокрема, що у резолютивній частині рішення не визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

У спорах цієї категорії лише незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Відтак сама по собі відсутність вказівки на початкову ціну продажу предмета іпотеки в рішенні суду першої інстанції не є підставою для скасування судового рішення у цій справі.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 235/3619/15-ц в постанові від 21 березня 2018 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною першою статті 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення (частина друга статті 136 ЦПК України).

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 при поданні касаційної скарги відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, то з останньої в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 310 107,76 грн.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 310 107,76 грн (триста десять тисяч сто сім гривень сімдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко