Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 752/8869/19
провадження № 61-16596св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої доньки ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
треті особи: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої доньки ОСОБА_3 ,
на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2019 року
у складі судді Дяченка В. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від
10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року представник ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів спілкування неповнорідних брата і сестри.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 03 вересня 2019 року до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради як орган опіки та піклування.
Позов мотивований тим, що малолітні неповнорідні брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_3 не проживають разом, проте вони мають право на спілкування відповідно до статті 259 СК України. Сторони у справі зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню між собою.
Позивач виконує всі свої обов`язки щодо налагодження спілкування дітей. Водночас відповідач навмисно руйнує сімейні зв`язки брата і сестри, зокрема не надає дочці інформацію про брата, а брату - про сестру, не забезпечує сестрі можливість бачитись з братом, а брату - із сестрою та спілкуватись між собою як очно, так і іншими засобами комунікації (телефонний чи інтернет-зв`язок).
З огляду на викладене, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_3 , просив:
зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в спілкуванні, зустрічах (побаченнях) малолітнього ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_3 ;
визначити ОСОБА_3 такий спосіб спілкування, зустрічі (побачень)
з малолітньою ОСОБА_3 , а саме: особисті зустрічі (побачення) кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв, кожної першої
і третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв, кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля
ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_1 без присутності матері - ОСОБА_4 та/або інших представників, членів сім`ї дитини зі сторони матері дитини, до досягнення малолітньою ОСОБА_3 десятирічного віку;
визначити такий порядок виконання рішення суду, а саме: зобов`язати ОСОБА_4 забезпечувати побачення ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_3 кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до
19 год 00 хв, кожної першої і третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв та кожного другого і четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання дитини в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля за адресою: АДРЕСА_1 до досягнення дитиною десятирічного віку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини, які не стосуються предмета доказування - найбільш прийнятного для інтересів дітей способу їх спілкування. Водночас зазначені докази вказують на неможливість на теперішній час участі батьків при спілкуванні дітей через нерозв`язані між ними інші спори. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги відповідь Генеральної прокуратури України від 02 вересня 2019 року, оскільки інформація, яка викладена у ній, не стосується позивача.
Суди вказали, що позивач запропонував порядок спілкування дітей через особисті зустрічі (побачення) кожного першого та третього вівторка місяця
з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв, кожної першої і третьої суботи місяця з 12 год
00 хв до 15 год 00 хв та кожного другого і четвертого понеділка місяця
з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_1 без присутності матері - ОСОБА_4 та/або інших представників, членів сім`ї дитини зі сторони матері дитини, до досягнення малолітньою ОСОБА_3 десятирічного віку. При цьому позивач наполягав, що запропонований ним порядок спілкування є єдиним прийнятним способом.
Суди попередніх інстанцій вважали запропонований спосіб неприйнятним через незручне місце побачень дітей, яке віддалене від місць їх проживання, та присутність однієї сторони спору без іншої, що унеможливлює виконання норми статті 141 СК України. Іншого порядку сторони не запропонували, зустрічного позову з визначенням порядку спілкування брата та сестри не подано, клопотань щодо експертного дослідження прийнятності зазначеного способу спілкування дітей не надано.
Щодо зобов`язання відповідача усунути перешкоди в спілкуванні дітей, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких перешкод.
Таким чином, суди вважали, що запропонований спосіб спілкування малолітніх брата і сестри не буде відповідати їх інтересам.
Крім того, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Зокрема, він не спростував надані відповідачем психоконсультаційні дослідження малолітньої ОСОБА_3 та висновок експертів, відповідно до яких у дитини наявна сепараційна тривога у разі відсутності матері, для забезпечення найліпших інтересів дитини слід припинити зустрічі з батьком.
Посилання ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи щодо встановлення судом іншого порядку та місця виконання рішення суду не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом згідно з частиною шостою статті
367 ЦПК України, оскільки позивач фактично заявив про зміну позовних вимог.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина
ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_3 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким:
зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в спілкуванні (побаченнях) малолітнього ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_3
визначити ОСОБА_3 , якого представляє батько ОСОБА_1 , такий спосіб спілкування, зустрічі (побачень) з малолітньою ОСОБА_3 , а саме: особисті зустрічі (побачення) кожного першого і третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв, кожної першої і третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до
15 год 00 хв та кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля ОСОБА_3 за адресою проживання та/або реєстрації матері дитини, у присутності ОСОБА_1 та без присутності матері ОСОБА_4 та/або інших представників, членів сім`ї дитини зі сторони матері дитини, до досягнення малолітньою ОСОБА_3 десятирічного віку;
визначити такий порядок виконання рішення суду: зобов`язати
ОСОБА_4 забезпечувати побачення ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_3 кожного першого і третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв, кожної першої і третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв та кожного другого і четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання дитини в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля за адресою проживання та/або реєстрації матері дитини.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд першої інстанції протиправно відмовив у допиті ОСОБА_4 щодо обставин, де ж насправді проживає малолітня ОСОБА_3 , оскільки це має істотне значення для правильного вирішення справи;
право братів та сестер на спілкування жодним чином не пов`язане з їх місцем проживання. Тому, якщо неповнорідні брат і сестра проживають в різних місцях (містах, районах у містах, областях і навіть державах), їх батьки зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню;
суд першої інстанції зазначив, що позивач запропонував такий порядок спілкування дітей в межах міста Києва, який вважав єдиним прийнятним варіантом задоволення позову. Проте такий висновок не відповідає дійсності, оскільки позивач під час розгляду справи неодноразово зазначав, що обраний спосіб захисту порушених та/або невизнаних прав малолітніх дітей не є виключно таким, як запропоновано у позовній заяві і може бути змінений судом
з урахуванням усіх обставин життєдіяльності дітей та думок учасників справи;
суди попередніх інстанцій помилкового посилались на норму статті 141 СК України, оскільки вона не стосується спірних правовідносин;
обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і спрямований на забезпечення контакту між малолітніми дітьми, оскільки у подальшому, після втрати зв`язку, налагодити контакт між ними буде неможливо.
У червні 2020 року від представника ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
частина четверта статті 259 СК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки син позивача ОСОБА_3 і його дочка ОСОБА_3 є малолітніми особами, водночас як зазначена норма стосується лише повнолітніх осіб, які бажають брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів і сестер;
ОСОБА_4 не визнає позовні вимоги у зв'язку з відсутністю повноважень у позивача та представництво інтересів дітей та недоведеністю створення нею перешкод для зустрічей дітей, наявністю об'єктивних та суб'єктивних обставини, які унеможливлюють реалізацію зустрічей дітей за участю (у присутності) батька ОСОБА_1 ;
аргументи скаржника про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит як свідка ОСОБА_4 , не відповідають фактичним обставинам справи, адже суд детально роз'яснив ОСОБА_1 мотиви такої відмови;
у зв`язку з діями ОСОБА_1 , які мали насильницький характер щодо ОСОБА_4 , малолітня ОСОБА_3 набула психотравми, що підтверджується матеріалами справи;
ОСОБА_1 подав до суду аналогічний позов до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні неповнорідних брата та сестрі, встановлення способу спілкування неповнорідних брата і сестри, провадження в якому відкрито 27 січня 2021 року (справа № 523/19109/20). Крім того, за останні два роки ОСОБА_1 є ініціатором двадцяти семи судових проваджень, які так чи інакше стосуються спірних правовідносин. Така процесуальна поведінка ОСОБА_1 , на думку відповідача, може свідчити не про реальну потребу
в захисті прав та інтересів, а про умисне штучне збільшення кількості судових справ без дійсного порушення прав особи та необхідності їх поновлення.
У червні 2020 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що:
відповідач неодноразово намагалась звинувати позивача у насильстві щодо себе та їхньої спільної доньки. Проте такі факти не знайшли свого підтвердження та спростовуються судовими рішеннями;
безпідставними є доводи відповідача, що син позивача ОСОБА_3 не проживає разом з батьком, оскільки спростовуються матеріалами справи;
доводи відповідача щодо значної кількості судових справ, сторонами яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , необґрунтовані;
стосовно позову у справі № 523/19109/20 ОСОБА_1 вказує, що він стосується інших фактичних обставин, а спірні правовідносини у вказаній справі та справі, яка переглядається, не є тотожними;
посилання відповідача на обставини, які нібито суперечать інтересам дитини, безпідставні, оскільки спростовуються матеріалами справи та фактами, що встановлені судовими рішеннями в інших справах.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права у випадку, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 259 СК України).
Фактичні обставини справи
Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
є ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Сторони у справі перебували у шлюбі з 03 грудня 2014 року до 17 травня
2018 року.
Відповідно до розпорядження Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 23 лютого 2018 року № 124 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13 квітня
2018 року і дотепер зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_2 .
Відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21 червня 2019 року № 474 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , який проживає за адресою:
АДРЕСА_3 . Ці обставини також підтверджуються довідкою з місця проживання, виданою виконавчим комітетом Гатненської сільської ради від 06 вересня 2019 року № 984.
У протоколі психоконсультаційного дослідження дитини від 19 жовтня 2018 року зазначено, що з поведінки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається наявність психологічної травми, при розмові про батька, дитина стає настороженою, підходить і притуляється до мами, тривожиться
і шукає у неї захисту. Рекомендовано, крім іншого, обмежити спілкування
з людьми, які дестабілізують дитину.
У протоколі психоконсультаційного дослідження дитини від 09 листопада
2018 року вказано, що, зі слів дитини, вона сильно налякана поведінкою батька (тато бив маму), під час гри дитина постійно озирається, чи мама поруч; якщо мама відходить, то дитина тривожиться і біжить до неї (сепараційна тривога). Присутній страх втрати мами. Мама на цей час є стабілізатором для дівчинки.
Висновком експертів Бюро психологічних досліджень Журавльової М. О. від 26 липня 2019 року № 23/19, крім іншого, рекомендовано для забезпечення найліпших інтересів дитини ОСОБА_3 припинення зустрічей з батьком.
Постановою про накладення штрафу від 21 травня 2019 року зобов`язано стягнути з ОСОБА_4 штраф у сумі 3 400,00 грн за невиконання рішення суду.
Постановами суду апеляційної інстанції скасовано постанови районних судів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею
173-2 КУпАП та скасовано обмежувальний припис.
З відповіді Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2019 року встановлено відсутність кримінальних проваджень, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно з довідкою Міністерства внутрішніх справ серії ІІА № 1391019 позивач не притягується до кримінальної відповідальності, судимостей не має.
Сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від
30 травня 2019 року серії 2РРС № 480190 встановлено відсутність протипоказань для роботи на керівній посаді.
Відповідно до висновку фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 від 26 грудня 2018 року психотип ОСОБА_1 не є таким, що вказує на здатність до систематичного фізичного, психологічного, емоційного насильства, жорстокого поводження з дітьми.
У заяві ОСОБА_5 , матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано, що їй відомо про спір між сторонами щодо спілкування дітей, вона цілком підтримує ОСОБА_1 у намаганнях зберегти родинний зв`язок між дітьми.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись із позовом у цій справі, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_3 ,
з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив: зобов`язати
ОСОБА_4 усунути перешкоди в спілкуванні (побаченнях) малолітнього ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_3 ; визначити ОСОБА_3 такі способи спілкування, зустрічі (побачень) з малолітньою ОСОБА_3 , а саме: особисті зустрічі (побачення) у визначені дні та години поблизу місця проживання
в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_4 та/або інших представників, членів сім'ї дитини зі сторони матері дитини, до досягнення малолітньою ОСОБА_3 десятирічного віку; визначити такий порядок виконання рішення суду: зобов`язати
ОСОБА_4 забезпечувати побачення ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_3 у визначені дні та години поблизу місця проживання дитини
в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля за адресою: АДРЕСА_1 до досягнення дитиною десятирічного віку.
Таким чином, підставою звернення ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_3 ,
є порушення прав дітей (неповнорідних брата та сестри) на спілкування між собою, оскільки ОСОБА_4 чинить перешкоди у їх спілкуванні між собою.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 264, пунктом 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, і зазначає в мотивувальній частині рішення чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Отже, предметом доказування у цій справі є факт існування перешкод
у спілкуванні між неповнорідними братом та сестрою, доведення якого
є процесуальним обов`язком позивача, а встановлення цього факту
- першочерговим завданням суду у цій справі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що:
ОСОБА_1 не довів факт створення ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні неповнорідних брата і сестри;
запропонований ОСОБА_1 спосіб (порядок) спілкування неповнорідних малолітніх сестри і брата через незручне місце побачень дітей, яке віддалене від місць їх проживання, суперечить інтересам малолітньої
ОСОБА_3 , яку, в разі задоволення позову, для зустрічей з малолітнім братом ОСОБА_1 необхідно перевозити (супроводжувати) на велику відстань від місця проживання до місця проведення зустрічей (з Одеси до Києва).
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції з такими висновками погодився.
Разом з цим суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_3 , із двох взаємовиключних підстав.
Апеляційний суд не дослідив належним чином факт наявності/відсутності дій відповідача, які свідчили б про створення нею перешкод у спілкуванні неповнорідних брата та сестри, встановлення якого є першочерговим завданням суду у цій справі, оскільки недоведеність цього факту позивачем є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої доньки ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. М. Русинчук Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. М. Коротун Є. В. Краснощоков