Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 752/9171/22
провадження № 61-5720св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб, зареєстрований 20 травня 2005 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 810 між нею та ОСОБА_2
20 січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація Служба у справах дітей та сім`ї Landrаtsamt Biberach (Державна адміністрація м. Біберах на Рісі (Німетчина), Служба у справах дітей та сім`ї Роллінштрассе, Commerzbank AG (Коммерцбанк), Приватний нотаріус Герман Фрей, Amtsgericht Ravensburg Grundbuchamt (Місцевий суд Равензбарга), Baden-Wurttembergische Versorgungsanstalt fur Arzte, Zahnarzte und Tierarzte (Установа соціального забезпечення БаденВюртемберга для лікарів, стоматологів і ветеринарів), Сана Клінік Биберах Sana MVZ Stadt Biberach GmbH, про визначення місця проживання дитини, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, припинення кредитного договору, про розподілення страхових пенсійних виплат.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року, ухваленим у складі судді Машкевич К. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб, зареєстрований 20 травня 2005 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 810 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року, постановленою у складі судді Машкевич К. В., відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва
від 20 січня 2023 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції виходив із того, що приписами статті 353 ЦПК України не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, повертаючи його апеляційну скаргу, не врахував, що зустрічна позовна заява є по своїй суті позовною заявою, відмова у прийнятті якої підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація Служба у справах дітей та сім`ї Landrаtsamt Biberach (Державна адміністрація м. Біберах на Рісі (Німетчина), Служба у справах дітей та сім`ї Роллінштрассе, Commerzbank AG (Коммерцбанк), Приватний нотаріус Герман Фрей, Amtsgericht Ravensburg Grundbuchamt (Місцевий суд Равензбарга), Baden-Wurttembergische Versorgungsanstalt fur Arzte, Zahnarzte und Tierarzte (Установа соціального забезпечення БаденВюртемберга для лікарів, стоматологів і ветеринарів), Сана Клінік Биберах Sana MVZ Stadt Biberach GmbH, про визначення місця проживання дитини, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, припинення кредитного договору, про розподілення страхових пенсійних виплат.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги за первісним та зустрічними позовами не є однорідними, відсутній взаємний зв`язок первісного позову та зустрічного позову, від вирішення однієї вимоги не залежить вирішення інших, відсутня доцільність спільного розгляду цих позовів.
Частиною третьою статті 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Місцевий суд фактично констатував порушення вимог частини другої статті 193 ЦПК України та застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 194 ЦПК України, - повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 .
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановленому ЦПК України.
Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною шостою статті 185 ЦПК України, до якої відсилає частина друга статті 194 ЦПК України, передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Про долучення копії зустрічної позовної заяви до матеріалів справи у випадку її повернення заявнику зазначено у частині третій статті 194 ЦПК України.
Вищенаведене свідчить про те, що процесуальним законом визначено уніфікований, єдиний підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (як первісної, так і зустрічної), яка подана без додержання вимог, що визначені ЦПК України. Таким чином існує необхідність і у застосуванні єдиного підходу при реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви (як первісної, так і зустрічної).
У пункті 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Зі змісту вказаної норми слідує, що ухвала про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року судом першої інстанції було вирішено питання про повернення заявнику зустрічної позовної заяви на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України. Така ухвала суду охоплюється поняттям «заява позивача (заявника)», яке міститься у пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Отже, виходячи зі змісту положень частини шостої статті 185, частин другої, третьої статті 194, пункту 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню у відповідності до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
Такий висновок узгоджуються із висновкомВерховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21).
Із урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви є необґрунтованим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, які надійшли до Верховного Суду у серпні 2023 року, постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, прийнятою у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року та на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року залишено без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року залишено без змін, тобто ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви переглянута в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для передачі справи до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року.
За вказаних підстав, матеріали справа підлягають поверненню до Голосіївського районного суду міста Києва.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року скасувати.
Матеріали справи № 752/9171/22 повернути до Голосіївського районного суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець