№ 753/10165/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 753/10165/21

провадження № 61-7146св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Філія «135 Домобудівельний комбінат» Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (далі - ДП МОУ «Укрвійськбуд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Філія «135 Домобудівельний комбінат» ДП МОУ «Укрвійськбуд» (далі - Філія «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд»), про визнання ордеру недійсним, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» від 06 грудня 2017 року № 83 прийнятий на посаду тесляра Житлово-комунального господарства-1 Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» (далі - ЖКГ-1 Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд»).

15 серпня 2018 року адміністрацією Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» ОСОБА_1 з сім`єю з двох осіб виданий відомчий ордер № 0147 на жиле приміщення (гуртожиток) № 46 житловою площею 18 кв. м, в гуртожитку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» від 31 серпня 2020 року № 62 ОСОБА_1 звільнений з посади тесляра ЖКГ-1 Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд».

Позивач також зазначав, що в ордері від 15 серпня 2018 року № 0147, який виданий ОСОБА_1 , відсутня інформація про місце роботи на підприємстві, а також загальна форма даного ордеру не відповідає затвердженому зразку, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498.

Посилаючись на викладене, ДП МОУ «Укрвійськбуд» просило суд визнати недійсним ордер від 15 серпня 2018 року № 0147, виданий ОСОБА_1 на вселення у кімнату АДРЕСА_2 , та стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 714,96 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Дарницький районний суд міста Києва своїм рішенням від 02 грудня 2021 року у задоволенні позову ДП МОУ «Укрвійськбуд» відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Таким чином, обставини, на які посилається позивач у своєму позові, в тому числі відсутність договору найму житлового приміщення, не є правовою підставою для визнання недійсним ордеру.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 714,96 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявної заборгованості відповідача зі сплати за житлово-комунальні послуги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ДП МОУ «Укрвійськбуд», в інтересах якого на підставі довіреності діє представник ОСОБА_2 , оскаржило його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ДП МО України «Укрвійськбуд», в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що додані до апеляційної скарги документи не можуть свідчити про наявність достатнього обсягу повноважень у ОСОБА_2 (особи, яка підписала апеляційну скаргу) на підписання апеляційної скарги, оскільки їх зміст не підтверджує право ОСОБА_2 діяти від імені ДП МОУ «Укрвійськбуд» в порядку самопредставництва в розумінні приписів частини третьої статті 58 ЦПК України. Крім того, до апеляційної скарги не додані докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність. Оскільки апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, тому вона підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року, ДП МОУ «Укрвійськбуд» просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також заявник вказує, що апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19), постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 462/421/18 (провадження № 61?15967св20) та від 17 серпня 2020 року в справі № 908/290/20, ухвалах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 260/988/19 та від 22 лютого 2022 року в справі № 908/183/20.

Касаційна скарга мотивована тим, що директор ДП МОУ «Укрвійськбуд» Романовська О. І. уповноважила ОСОБА_2 на підставі довіреності від 04 січня 2022 року № 3 представляти інтереси підприємства, зокрема, звертатися до суду з позовом з правом підпису.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що у разі пред`явлення позову, подання апеляційної та касаційної скарг в інтересах юридичної особи, довіреність є достатнім підтвердженням представництва, якщо повірений знаходиться у трудових відносинах з довірителем.

Крім того, у порушення процесуального права апеляційний суд, встановивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, зокрема, до апеляційної скарги не доданий документ, що посвідчує повноваження представника, повинен був залишити апеляційну скаргу без руху й надати строк для усунення недоліків скарги. Натомість суд апеляційної інстанції порушив право заявника на доступ до правосуддя.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Дарницького районного суду міста Києва.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ДП МОУ «Укрвійськбуд» має відокремлений структурний підрозділ - Філію «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд», на балансі якого перебуває будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується актом приймання (передачі) будинків, споруд і територій військового містечка.

Відповідно до пункту 4.2 Статуту ДП МОУ «Укрвійськбуд» зазначені житлові будинки є державною власністю і закріплюється за ДП МОУ «Укрвійськбуд» на праві господарського відання, з обмеженими правомочностями розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна.

Згідно з наказом Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» від 06 грудня 2017 року № 83 ОСОБА_1 прийнятий на посаду тесляра ЖКГ-1 Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд».

Ордер виданий на підставі наказу Філії «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд» від 15 серпня 2018 року № 26.

У травні 2021 року ДП МОУ «Укрвійськбуд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Філія «135 ДБК» ДП МОУ «Укрвійськбуд», про визнання ордеру недійсним, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ДП МОУ «Укрвійськбуд», в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , оскаржило його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ДП МОУ «Укрвійськбуд», в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Повертаючи апеляційну скаргу ДП МОУ «Укрвійськбуд», в інтересах якого діє представник Рева В. В., на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга ДП МОУ «Укрвійськбуд» підписана представником Ревою В. В., на підтвердження повноважень яким надано довіреність від 04 січня 2022 року № 3, видану директором ДП МОУ «Укрвійськбуд» Романовською О. І. Проте, до скарги не додано доказів, що ОСОБА_2 є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність, а також, що в нього є повноваження діяти від імені ДП МОУ «Укрвійськбуд» в порядку самопредставництва.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення в справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

За змістом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Приписами статей 185 357 ЦПК України передбачено механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом апеляційної інстанції. Частиною шостою статті 357 ЦПК України визначено негативний наслідок для скаржника у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги у вигляді її повернення, про що поставляється ухвала.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Зазначені положення (пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України) стосуються виключних випадків повернення апеляційної скарги, коли, зокрема, відсутність повноважень в особи на підписання апеляційної скарги не викликає сумнівів, натомість у разі наявності сумнівів щодо достовірності, достатності та належності долучених до апеляційної скарги документів на підтвердження повноважень у особи, яка підписала апеляційну скаргу як представник або в порядку самопредставництва, суд повинен залишити без руху апеляційну скаргу на підставі статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України для усунення недоліків (надання відповідних документів, передбачених вимогами процесуального законодавства).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2020 року в справі № 908/290/20 (на яку посилається заявник у касаційній скарзі) та від 25 серпня 2022 року в справі № 910/25456/15.

З метою реалізації права на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року ДП МОУ «Укрвійськбуд» звернулося до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, яка підписана представником Ревою В. В.

Підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, зазначив, зокрема, про те, що на підтвердження своїх повноважень Ревою В. В. разом з апеляційною скаргою надано копію довіреності від 04 січня 2022 року № 3, відповідно до умов якої ДП МОУ «Укрвійськбуд» в особі директора Романовської О. І., що здійснює свою діяльність на підставі Статуту, уповноважує (доручає) Реву В. В. бути представником ДП МОУ «Укрвійськбуд», зокрема, в апеляційних судах та подавати апеляційні скарги.

Водночас Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2021 року в справі № 914/283/20 зазначив про те, що для визнання юридичної особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додані до апеляційної скарги документи не можуть свідчити про наявність достатнього обсягу повноважень у ОСОБА_2 (особи, яка підписала апеляційну скаргу) на підписання апеляційної скарги, оскільки їхній зміст не підтверджує право ОСОБА_2 діяти від імені ДП МОУ «Укрвійськбуд» в порядку самопредставництва в розумінні приписів частини третьої статті 58 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_2 не надав доказів, що він є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі, що переглядається, апеляційний суд витребував з суду першої інстанції матеріали цієї справи відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року у складі судді-доповідача Кирилюк Г. М. (а.с. 158).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій від 18 лютого 2021 року керівником ДП МОУ «Укрвійськбуд» є Романовська О. І. (а.с. 10-14).

Також матеріали справи містять наказ директора ДП МОУ «Укрвійськбуд» від 09 вересня 2020 року № 22/к «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 » згідно з яким ОСОБА_2 з 10 вересня 2020 року прийнятий на постійну роботу до ДП МОУ «Укрвійськбуд» та призначений на посаду заступника директора (а. с. 106).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ «Права» посадової інструкції заступника директора ДП МОУ «Укрвійськбуд», затвердженої директором ДП МОУ «Укрвійськбуд» 11 січня 2021 року, заступник директора має право діяти від імені підприємства за дорученням в судовому процесі (а. с. 105, зворот).

Апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження залишив поза увагою вказані документи.

29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» (далі - Закон № 390-IX)., згідно з яким, зокрема, частини третю і четверту статті 58 ЦПК України виклали у новій редакції:

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29 грудня 2019 року).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

За змістом частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, представництво інтересів позивача у цій справі може здійснювати адвокат як представник або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

Зазначене узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду (див. постанови Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 922/1264/20, від 01 липня 2021 року у справі № 920/764/20, від 07 липня 2021 року у справі № 903/890/19).

Разом з тим, у частині другій статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, що, зокрема, передбачає подання до апеляційної скарги документа на підтвердження повноважень представника, який підписав цю скаргу, у разі, якщо в справі немає підтвердження його повноважень, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, зважаючи на наведені положення процесуального закону, суд апеляційної інстанції мав надати оцінку наявним у справі доказам, наданим до апеляційної скарги документам та у разі наявності сумніву у їх достовірності, достатності та належності мав залишити апеляційну скаргу без руху відповідно до статті 185, частини 2 статті 357 ЦПК України, надавши заявникові строк для усунення відповідних недоліків.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та повернув апеляційну скаргу заявникові без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук