Постанова

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 753/11171/19

провадження № 61-13120св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державний концерн «Укроборонпром»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року у складі судді: Заставенко М. О., та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 квітня 2018 року позивача призначено на посаду заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи в ДК «Укроборонпром». Наказом № 5-ШР від 20 лютого 2019 року прийнято рішення про зміни у штатному розписі концерну, яким вирішено скоротити лише одну посаду у штатному розписі, а саме посаду, яку займав позивач. 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення займаної ним посади. 03 травня 2019 року наказом № 31-ОС позивача було звільнено з ДК «Укроборонпром» за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

Позивач вважав таке звільнення незаконним та таким, що порушує його трудові права. Відповідачем не було розкрито в повному обсязі необхідність змін в організації виробництва і праці, не розкрито для чого саме необхідно було вносити такі зміни в організацію виробництва та чим ці зміни вдосконалять діяльність підприємства або його окремого відділу, не затверджено належним чином новий штатний розпис, не запропоновано позивачу іншу роботу та не повідомлено про відсутність інших вакантних посад. Крім того, позивач зазначав про те, що він має переважне право на залишення на посаді, оскільки має високу кваліфікацію та продуктивність, має тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, яке входить в склад концерну і в концерні, є учасником бойових дій.

ОСОБА_1 просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ДК «Укроборонпром» від 20 лютого 2019 року № 5-ШР;

визнати незаконним та скасувати наказ ДК «Укроборонпром» від 03 травня 2019 року № 31-ОС;

поновити його на посаді заступника директора департаменту юридичної підтримки та правової експертизи ДК «Укроборонпром»;

стягнути з ДК «Укроборонпром» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 54 716,80 грн та

стягнути з ДК «Укроборонпром» на його користь судові витрати у сумі 7 200 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зі змісту норми пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника: ліквідація; реорганізація; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників. Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо. Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. За приписами чатсини першої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.У зв`язку зі змінами у штатному розписі ДК «Укроборонпром» ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення 20 лютого 2019 року, що засвідчено його особистим підписом 20 лютого 2019 року. Дану обставину представник позивача підтвердив в судовому засіданні.

Суд першої інстанції вказав, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явились на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. У судовому засіданні було встановлено, що згідно наказу ДК «Укроборонпром» № 5-ШР 20 лютого 2019 року скорочено одну посаду заступника директора у Департаменті юридичної підтримки та правової експертизи Концерну, яку обіймав ОСОБА_1 . На підтвердження зазначеної обставини представником відповідача надано витяг зі штатного розпису, а також надано засвідчену копію довідки Департаменту управління персоналом від 01 серпня 2019 року, зі змісту якої вбачається, що у ДП «Укроборонпром» у період з 20 лютого 2019 року по 03 травня 2019 року в штатному розписі була вакантна посада водія автотранспортного засобу, на яку може бути призначена особа з посвідченням водія категорії «В», досвідом роботи водієм не менше 3 років, та з 28 лютого 2019 року з`явилася посада головного спеціаліста Аудиторської служби, яка відповідно до Статуту ДП «Укроборонпром» є органом внутрішнього фінансового контролю, призначення на посаду і звільнення з посади належить до повноважень наглядової ради концерну, списки працівників на час повідомлення про звільнення позивача (на 28 лютого 2019 року) та на час звільнення (07 травня 2019 року). Позивач не є членом первинної профспілкової організації ДП «Укроборонпром».

Суд не погодився з доводами позивача про те, що не було фактичної зміни в організації виробництва, оскільки за новим штатним розписом на підприємстві всього зменшено лише 1 штатного працівника, виходячи з того, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. За таких обставин, в ДП «Укроборонпром» мали місце зміни в організації виробництва і праці, що згідно положень пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП є самостійною підставою для розірвання трудового договору. Оспорюваним наказом від 20 лютого 2019 року скорочено посаду заступника директора у Департаменті юридичної підпримки та правової експертизи концерну, в якому позивач обіймав посаду. Вказана посада у Департаменті юридичної підтримки та правової експертизи була лише одна. Тому суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що він мав переважне право на залишення на роботі, оскільки посада, яку обіймав позивач, була одна, будь яка перевага не могла бути реалізована.

Суд першої інстанції вказав, що належними та допустимим, достатніми та достовірними доказами відповідачем доведено те, що концерном були дотримані вимоги трудового законодавства при звільненні позивача, порушення трудових прав позивача при його звільненні немає, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що скорочення посади позивача відбулося в рамках змін в організації виробництва і праці. З урахуванням потреб виробництва відповідач вніс зміни у штатний розпис, скоротивши посаду заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи в ДК «Укроборонпром», попередивши позивача про наступне вивільнення. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зробив правильний висновок, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці у відповідача, а саме - скорочення штату працівників. Позивача було завчасно попереджено про наступне звільнення, запропоновано в порядку переведення посаду начальника юридичного відділу ДК «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», яке входить до складу ДК «Укроборонпром», оскільки з моменту попередження позивача про звільнення по день його звільнення в штатному розписі відповідача не було вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача. Колегія суддів вважала, що відповідачем були прийняті всі міри до працевлаштування ОСОБА_1 , однак він відмовився від запропонованої посади. Доказів того, що на підприємстві мали місце вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивача, відсутні. Оскільки позивача було звільнено без порушення вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі на посаді заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи, яку було скорочено. За таких обставин колегія суддів вважала, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

У вересні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, в якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержало власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Як зазначалось позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі, роз`ясненнями міністерства Юстиції «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» від 25 січня 2011 року передбачено, що при внесенні змін в організацію виробництва і праці власник підприємства зобов`язаний затвердити новий штатний розпис з урахуванням таких змін. Така правова позиція Верховного Суду України неодноразово підтримувалась і Верховним Судом, зокрема у постанові в справі № 501/2482/15-ц від 25 січня 2018 року та у постанові в справі № 226/1660/18 від 18 лютого 2020 року. Проте, під час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції відсутність нового штатного розпису у відповідача ігнорувалась судами. Відповідач не надав суду повну інформацію і достатні та належні докази для повного та всебічного з`ясування обставин справи, стосовно того, що в нього дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці. Отже суди жодним чином не могли встановити наявність таких змін для прийняття законного та обґрунтованого рішення, яке базувалось би на повному та всебічному дослідженні обставин справи. Наведені обставини підтверджують твердження позивача про те, що фактично процедура його звільнення була штучною. Таким чином, при розгляді справи № 745/11171/19, не з`ясувавши описані вище обставини суди не врахували висновки Верховного Суду щодо розгляду судами трудових спорів, які викладені у Постановах Верховного Суду по справах № 501/2482/15-ц від 25 січня 2018 року та № 226/1660/18 від 18 лютого 2020 року, що є підставою для звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою по даній справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вказує, що За час судового розгляду справи, Відповідач тричі долучав Витяги зі штатного розпису, а саме: 1) Додаток №3 до відзиву на позовну заяву від 07 серпня 2019 року (а. с. 41) - Витяг з наказу № 18 ШР від 05 квітня 2018 року (а. с. 50). Даний витяг не містить підпису Генерального директора Державного Концерну «Укроборонпром», яким було видано наказ № 18 ШР від 05 квітня 2018 року. А містить лише відмітку «З оригіналом згідно», хоча витяг з наказу не є копією наказу, і завіряти витяг, як копію не передбачається, особливо неуповноваженою особою, такою як Директор Департаменту управління-персоналом Н. Артеменко; 2) Додаток № 1 до заперечень від 07 листопада 2019 року (а. с. 121) - Витяг зі штатного розпису (а. с. 127) Відповідача станом на 04 травня 2019 року, відповідно до якого департамент юридичної підтримки та правової експертизи складається з 10 (десяти) посад, без посади Позивача. При цьому даний документ також не містить підпису Генерального директора Державного Концерну «Укроборонпром», яким має затверджуватись штатний розпис концерну. А містить лише відмітку «З оригіналом згідно», зроблену неуповноваженою особою; 3) Додаток № 1 до пояснень від 18 лютого 2020 року (а. с. 144) - Витяг з невідомого наказу (а .с. 146), який містить Витяг зі штатного розпису Відповідача станом на 31 січня 2019 року, відповідно до якого департамент юридичної підтримки та правової експертизи складається з 11 працівників. При цьому, звертаємо увагу, що даний витяг містить інформацію щодо штатного розпису Відповідача, ще до повідомлення про звільнення Позивача, отже, невідомо які зміни могли відбуватись у штатному розписі Відповідача за час з 31.01.2019 року до дати звільнення Позивача або його повідомлення про звільнення. Окрім цього звертаємо увагу Суду, що даний документ не містить підпис особи, яка видала наказ з якого зроблено «витяг» та Наказ про затвердження штатного розпису ДК «Укроборонпром», з якого зроблений витяг взагалі відсутній.

У грудні 2020 року ДК «Укроборонпром» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскарженні рішення залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи.. Наказом ДК «Укроборонпром» від 05.04.2018 № 18-ШР введено в дію штатний розпис, в якому створено структурний підрозділ - Департамент юридичної підтримки та правової експертизи (Додаток 3, до відзиву, а. с. 50-51 Т. 1). Наказом Концерну від 17.04.2018 № 73-ОС призначено з 18 квітня 2018 року ОСОБА_1 на посаду заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи, порядком переведення з Державної компанії «Укрспецекспорт» (а. с. 53 Т. 1). Відповідно до наказу Концерну від 03.05.2019 № 31-ОС позивача звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, видано трудову книжку та проведено повний розрахунок (а. с. 57-58 Т. 1). З метою вдосконалення діяльності Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи ДК «Укроборонпром» наказом Концерну від 20.02.2019 № 5-ШР «Про зміни у штатному розписі Концерну» посаду заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи було скорочено (а.с. 54 Т. 1). Відповідно до зазначеного наказу Генеральним директором ДК «Укроборонпром» наказано: «І. Скоротити у штатному розписі Концерну: 1 (одну) посаду заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи. 2. Департаменту управління персоналом та Управлінню бухгалтерського і податкового обліку та звітності внести зміни до штатного розпису Концерну, затвердженого наказом від 05 квітня 2019 року № 18-ШР». Порівняльний аналіз штатного розпису станом на 04.05.2019 із наданим Концерном витягом зі штатного розпису, затвердженим 05.04.2018 № 18-ШР (додаток № 3 до відзиву на позовну заяву, а.с. 50-51 Т. 1), свідчить про те, що посада заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи після звільнення Позивача була відсутня. Також до відзиву на позовну заяву ДК «Укроборонпром» було додано витяг з наказу від 05.04.2018 № 18-шр (а. с. 50-51, Т.1), яким введено в дію з 05 квітня 2018 року штатний розпис концерну, відповідно до якого Департамент юридичної підтримки та правової експертизи, де працював Позивач, складався із 7 посад. У зв`язку з тим, що посада Позивача відноситься до керівного складу посад та є єдиною у штатному розписі Департаменту, тому суду першої інстанції було надано перелік лише керівних посад Департаменту. У той же час, наданий як додаток до заперечень витяг зі штатного розпису ДК «Укроборонпром» станом на 04.05.2019 зі змінами, затвердженими наказом від 20.02.2019 № 5-ШР, яким скорочено посаду Позивача (а.с. 127, Т.1) містить повний склад посад Департаменту (за винятком посади Позивача), та складається з 10 посад. Задля уникнення неточностей та сприяння повному та всебічному розгляду справи концерн надав до суду першої інстанції також витяг зі шатного розпису ДК «Укроборонпром» станом на 31.01.2019, у якому відображено всі посади (загальний список), які існували на той час в Департаменті та відповідно до якого повний склад Департаменту становив 11 посад. Порівняльний аналіз витягу зі штатного розпису станом на 31.01.2019 із наданим Концерном витягом зі шатного розпису станом на 04.05.2019 (а. с. 127, Т.1) свідчить про те, що посада заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи після звільнення Позивача 03.05.2019 - відсутня, а отже зміни до шатного розпису внесені та кількість посад зменшено на 1 одиницю з 11 до 10.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 січня 2018 року у справі № 501/2482/15-ц; від 18 лютого 2020 року у справі № 226/1660/18.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що наказом ДК «Укроборонпром» № 73-ОС від 17 липня 2018 року ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи концерну, в порядку переведення з Державної компанії «Укрспецекспорт».

20 лютого 2019 року наказом ДК «Укроборонпром» № 5-ШР скорочено посаду, яку обіймав ОСОБА_1

20 лютого 2019 р. ОСОБА_1 ознайомлено з наказом ДК «Укроборонпром» № 5-ШР про скорочення посади заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи.

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 запропоновано посаду начальника юридичного відділу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», яке входить до складу ДК «Укроборонпром», однак позивач не погодився із запропонованою посадою.

Наказом № 31-ОС від 03 травня 2019 р. ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи Концерну у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП.

ОСОБА_1 не є членом первинної профспілкової організації ДП «Укроборонпром».

У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2018 року в справі № 501/2482/15-ц (провадження № 61-757св17) зазначено, що «за правилами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 36, пунктом першим статті 40 КЗпП, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП, допускається, якщо не можливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2020 року в справі № 226/1660/18 (провадження № 61-7116св19) зазначено, що «однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо».

Суди встановили, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці у відповідача, а саме - скорочення штату працівників. Позивача було завчасно попереджено про наступне звільнення, запропоновано в порядку переведення посаду начальника юридичного відділу ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», яке входить до складу ДК «Укроборонпром», оскільки з моменту попередження позивача про звільнення по день його звільнення в штатному розписі ДК «Оборонпром» не було вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням межкасаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2018 року в справі № 501/2482/15-ц (провадження № 61-757св17) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2020 року в справі № 226/1660/18 (провадження № 61-7116св19); оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук