Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 753/13128/15-ц

провадження № 61-6000св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року позов ПАТ «КБ «Надра», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової І. О., задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 02 вересня 2008 року № 571/П/992008-840 у розмірі 3 019 067,87 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року відмовлено на підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суди виходили із того, що ОСОБА_2 був пропущений передбачений статтею 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім того, ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд цієї справи, оскільки його інтереси в суді першої інстанції відповідно до довіреності представляла його дружина ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положення частини другої статті 358 ЦПК України.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, тому не був повідомлений належним чином про час та дату розгляду справи, у зв`язку з цим про існування оскаржуваного рішення дізнався лише в листопаді 2020 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У травні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року і витребувано із Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/13128/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України забезпечення апеляційного оскарження рішення суду - це одна з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.

Так, згідно із частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, оскільки його дружина, відповідач ОСОБА_1 , діяла від його імені на підставі довіреностей від 02 вересня 2014 року, 06 червня 2018 року (т. 1, а. с. 95, 96, 203, 204), апеляційну скаргу на це рішення (від 21 грудня 2015 року) він подав після спливу одного року з дня складення його повного тексту, 02 лютого 2021 року, тобто більше ніж через 5 років після ухвалення цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України 2004 року представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

У статті 44 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, ОСОБА_2 особисто або через свого уповноваженого представника повинен був здійснювати розумні кроки щодо виконання обов`язків по захисту своїх прав та інтересів у суді під час розгляду справи, про яку йому було відомо, та бути обізнаним про її рух.

Посилання ОСОБА_2 на те, що під час розгляду судом першої інстанції справи його було мобілізовано до Збройних Сил України, не свідчить про існування обставин непереборної сили.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено і не спростовано матеріалами справи та ОСОБА_2 те, що він був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період 25 травня 2015 року, в період з 09 липня 2015 року до 17 серпня 2015 року він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, тоді як провадження у справі було відкрито судом першої інстанції 23 вересня 2015 року.

Крім того, інтереси ОСОБА_2 в суді першої інстанції у цій справі представляла його дружина ОСОБА_1 на підставі чинних і не скасованих у встановленому законом порядку довіреностей. Тому доводи заявника про те, що йому не було відомо про наявність оскаржуваного рішення суду через перебування на військовій службі, є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до довіреності від 02 вересня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В., ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси у всіх судах, передбачених Законом України «Про судоустрій України», з усіма процесуальними правами та обов`язками, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з правом пред`явлення позову (адміністративної скарги). Визнання позову (адміністративної скарги) повністю або частково, подання заперечень проти позову (адміністративної скарги), відмови від позову в будь-який час до закінчення судового розгляду (в тому числі в суді апеляційної чи касаційної інстанцій), визнання позову повністю або частково, зміни підстав або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання зустрічного позову, укладення мирової угоди (досягнення примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу), оскарження судового рішення. Довіреність видана без права передачі повноважень іншим особам терміном на три роки, до 02 вересня 2017 року.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» («Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії»), заява № 11681/85 ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.

Зазначене узгоджується із практикою, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352св18).

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 пропустив річний строк звернення до суду з апеляційною скаргою і матеріали цивільної справи не містять доказів виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили його своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України перебуває поза межами суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк