№ 753/15266/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 753/15266/17

провадження № 61-19059св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Калараша А. А. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю, Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Служба безпеки України,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

треті особи: Державна казначейська служба України, слідчий управління Служби безпеки України в Луганській області ОСОБА_4., головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Дарницького районного суду м. Києва

від 12 червня 2019 року у складі судді Даниленка В. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Служби безпеки України в Луганській області (далі - УСБУ в Луганській області), Служби безпеки України (далі - СБУ), третя особа - старший слідчий слідчого відділу управління Служби безпеки України в Луганській області ОСОБА_4., в якому просила стягнути на її користь солідарно з відповідачів 6 502 032,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 20 грудня

2013 року у будинку на АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності, старшим слідчим слідчого відділу УСБУ в Луганській області ОСОБА_4 було проведено обшук, під час якого вилучено, зокрема, грошові кошти в розмірі 262 210,00 євро, 4 900,00 доларів США та 19 885,00 грн.

У квітні 2014 року кримінальне провадження, в межах якого проводився обшук, було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, а ухвалою слідчого судді від 28 квітня 2014 року вирішено питання про повернення ОСОБА_1 вилучених під час обшуку грошових коштів. Незважаючи на її неодноразові звернення, ухвала слідчого судді залишилися без виконання, а належні їй грошові кошти повернуті не були.

Посилалася на те, що слідчий слідчого відділу УСБУ в Луганській області

ОСОБА_4. порушив вимоги Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, оскільки не передав вилучені кошти на зберігання до банку або в касу фінансового підрозділу управління, а зберігав їх у своєму особистому сейфі, внаслідок чого після захоплення будівлі УСБУ в Луганській області незаконними збройними формуваннями ці кошти зникли. Вказаними діями слідчого ОСОБА_4 завдано ОСОБА_1 майнову та моральну шкоду, яку позивач просила стягнути із відповідачів у солідарному порядку.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з управління Служби безпеки України в Луганській області на користь ОСОБА_1 6 502 032,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю порушення службовими особами слідчого відділу УСБУ в Луганській області порядку зберігання вилучених під час обшуку речових доказів у сейфі слідчого, що призвело до втрати грошових коштів та валютних цінностей у розмірі 262 210,00 євро, 4 900,00 долларів США та

19 885,00 грн, що станом на 27 квітня 2015 року є еквівалентом 6 502 032,00 грн.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції на підставі положень статей 23 1167 ЦК України, з урахуванням принципу розумності і справедливості, вважав, що підлягає стягненню з УСБУ в Луганській області50 000,00 грн у зв`язку з душевними стражданнями і переживаннями, яких зазнала позивач у результаті втрати значної суми грошових коштів.

Відмовляючи в частині солідарного стягнення відшкодування шкоди з відповідачів, суд виходив із того, що хоча УСБУ в Луганській області входить у систему СБУ, проте є окремою юридичною особою, а тому оскільки шкода позивачу заподіяна діями управління, то саме на нього покладено законом обов`язок таку шкоду відшкодувати.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із недоведеності протиправності дій чи бездіяльності слідчого, що виключає настання цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 1176 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2016 року скасовано, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишено в силі.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився із висновком суду щодо доведеності вини службовими особами УСБУ в Луганській області, порушення ними порядку зберігання вилучених під час обшуку речових доказів, що завдало позивачу майнову та моральну шкоду. Крім того, касаційний суд погодився із висновком суду першої інстанції в частині визначення особи, з якої підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 відшкодування такої шкоди, та з її встановленим розміром.

15 грудня 2016 року УСБУ в Луганській області звернулося із заявою до Верховного Суду України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові ВСУ щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Постановою Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року заяву УСБУ

в Луганській області задоволено.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року, рішення Апеляційного суду м. Києва

від 02 березня 2016 року, рішення Дарницького районного суду м. Києва

від 15 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд України, вирішуючи питання про усунення невідповідності висновків судів у цій справі висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, виходив із того, що стягуючи кошти з УСБУ в Луганській області, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, не врахував, що збитки, спричинені співробітниками СБУ, які виконують свої обов`язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону України «Про Службу безпеки України», компенсуються СБУ за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Для правильного застосування до спірних правовідносин зазначених норм матеріального права необхідно з`ясувати обставини щодо притягнення в якості відповідача відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, без установлення яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи

Під час нового розгляду справи 13 листопада 2017 року представником

ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подано заяву про зміну підстав позову, збільшення позовних вимог та зміну відповідача у справі. (а. с. 206-210, т. 2)

З урахуванням вказаної заяви, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з Держави Україна 8 252 786,94 грн майнову шкоду та 825 278,69 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями слідчого УСБУ в Луганській області ОСОБА_4 , який у порушення вимог Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду не передав вилучені при обшуку в її будинку кошти на зберігання в банк або в касу фінансового підрозділу управління, а зберігав їх у своєму сейфі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року залучено до участі у справі головне управління СБУ в Донецькій та Луганській областях в якості третьої особи.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня

2019 року, позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі СБУ, треті особи: старший слідчий слідчого відділу Управління безпеки України в Луганській області

ОСОБА_4., ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області, Державна Казначейська служба України, Головне Управління СБУ в Донецькій та Луганській області, про відшкодування моральної та майнової шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на рахунок ОСОБА_1 8 252 786,94 грн на відшкодування майнової шкоди та 300 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із доведеності позивачем підстав для застосування деліктної відповідальності до держави Україна в особі СБУ за бездіяльність посадової особи цього органу, вираженій у незабезпеченні збереження речових доказів, що призвело до втрати цих доказів, а саме: грошових коштів. Заявлена до стягнення сума шкоди в перерахунку в національну валюту України по курсу Національного Банку України станом на 12 червня 2019 року становить 8 252 786,94 грн.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на положення статей 23 1167 ЦК України, вважали наявними правові підстави для часткового задоволення позовних вимог. Враховуючи значний розмір майнової шкоди, тривалий час, протягом якого не виконувалася ухвала слідчого судді про повернення грошових коштів, у зв`язку з чим позивач зазнала душевних страждань та була змушена прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачаючи час та додаткові кошти на звернення до адвокатів і до суду, щоб довести порушення своїх прав протягом п`яти років, суди вважали наявними правові підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 жовтня 2019 року СБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_3., на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду

від 24 вересня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 753/15266/17.

У грудні 2019 року надійшов лист Дарницького районного суду м. Києва про повернення матеріалів справи для розгляду заяви про виправлення описки.

Відповідно до супровідного листа Верховного Суду від 20 грудня 2019 року справу направлено до Дарницького районного суду м. Києва для вирішення питання про виправлення описки.

У січні 2020 року матеріали справи № 753/15266/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не встановили, хто є володільцем вилучених коштів, не вирішили остаточно питання належності грошових коштів ОСОБА_1 , оскільки між позивачем та ОСОБА_6 06 травня 2013 року укладено договір оренди приміщення, в якому було проведено обшук.

Судами не враховано позицію відповідача у справі та не досліджено факту неможливості виконання службовими особами УСБУ в Луганській області своїх обов`язків у зв`язку з захопленням адміністративної будівлі управління невстановленими особами.

Крім того, судами не звернуто належної уваги на те, що на виконання Порядку зберігання речових доказів між управлінням та ПАТ «Укгазбанк» у січні 2014 року було укладено відповідний договір зберігання, проте у зв`язку з відсутністю грошових коштів управління не мало змоги здійснити оплату за користування банківською ячейкою.

Щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди суди першої та апеляційної інстанцій не навели достатніх та обґрунтованих мотивів щодо наявності причинного зв`язку між шкодою і діями відповідача, оскільки висновок судів про те, що розгляд справи протягом п`яти років і витрати на адвоката не є беззаперечними доказами заподіяння позивачу душевних страждань.

Доводи інших учасників справи

20 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_2 , у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

При цьому посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів

СБУ, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено бездіяльність та протиправні дії слідчого, що призвели до втрати речових доказів у вигляді грошових коштів позивача, чим спричинено майнову та моральну шкоду, що підтверджується також постановою Військової прокуратури Луганського гарнізону від 22 липня 2016 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що слідчими слідчого відділу УСБУ в Луганській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 22013030000000206, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10 жовтня 2013 року, за фактом незаконного надання послуг військового призначення представникам Міністерства оборонної промисловості Азербайджанської Республіки за ознаками злочину, передбаченого статтею

333 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Луганська від 03 грудня 2013 року задоволено клопотання про проведення обшуку старшого слідчого ОСОБА_4., погодженого з прокурором Задорожнім В. В., та надано дозвіл на обшук у будинку на АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а. с. 16, т. 1).

Право приватної власності ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності від 20 квітня 2011 року, виданого на підставі наказу головного управління житлового забезпечення від 13 квітня 2011 року № 470/С/ЖБ.

(а. с. 19, т. 1)

20 грудня 2013 року в зазначеному будинку проведено обшук, під час якого відповідно до протоколу обшуку було вилучено, зокрема, грошові кошти в розмірі 262 210,00 євро, 4 900,00 доларів США та 19 885,00 грн, які постановою слідчого від 24 грудня 2013 року визнані речовими доказами. (а. с. 5-15, т. 1)

24 квітня 2014 року кримінальне провадження N 22013030000000206 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).

Постановою від 22 липня 2016 року військової прокуратури сил антитерористичної операції Військової прокуратури Луганського гарнізону кримінальне провадження № 42015130610000283 закрито у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб УСБУ в Луганській області складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 425 КК України.

У вказаній постанові встановлено, що всі речові докази у кримінальному провадженні N 22013030000000206 знаходилися на зберіганні у слідчому відділенні УСБУ в Луганській області за адресою: вул. Радянська, 79, м. Луганськ. Вилучені у вказаному кримінальному провадженні грошові кошти знаходилися у службові сейфі № НОМЕР_1 управління, закріпленого за слідчим ОСОБА_4 .

Також встановлено, що згідно з листом УСБУ в Луганській області від 27 квітня 2016 року протягом 2013-2014 років управлінням договір оренди індивідуальних сейфових скриньок із банківською установою, яка обслуговує управління

(ПАТ АБ «Укргазбанк») не укладався, оплата за вказані послуги не здійснювалася і, відповідно, грошові кошти на зберігання не передавалися.

06 квітня 2014 року адміністративна будівля УСБУ в Луганській області була захоплена сторонніми особами, що унеможливило перебування в ній та виконання своїх службових обов`язків співробітниками управління та призвело до втрати грошових коштів. Під час штурму адміністративної будівлі керівництвом УСБУ у Луганській області не надавалося відповідних команд та наказів щодо евакуації майна, матеріалів кримінальних проваджень та речових доказів і грошових коштів, вилучених під час обшуку. (а. с. 56-60, т.2)

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»

№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Крім того, шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно з пунктами 2 та 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР громадянинові підлягають відшкодуванню (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; та моральна шкода.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що в ході обшуку 20 грудня

2013 року у будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 було вилучено, зокрема, грошові кошти готівкою у розмірі 262 210,00 євро,

4 900,00 доларів США та 19 885,00 грн.

24 квітня 2014 року кримінальне провадження N 22013030000000206 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).

Ухвалою про вирішення долі речових доказів слідчого судді Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 квітня 2014 року постановлено повернути ОСОБА_1 вилучені в ході обшуку 20 грудня 2013 року грошові кошти готівкою у розмірі 262 210,00 євро, 4 900,00 доларів США та 19 885,00 грн та визнані речовими доказами, які поміщені до службового сейфу, закріпленого за слідчим ОСОБА_4 в адміністративній будівлі УСБУ в Луганській області за адресою: вул. Радянська, 79, м. Луганськ.

У вказаній постанові встановлено, що 06 квітня 2014 року адміністративна будівля УСБУ в Луганській області була захоплена сторонніми особами, що унеможливило перебування в ній та виконання своїх службових обов`язків співробітниками управління та призвело до втрати грошових коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження

(далі - Порядок).

Відповідно до пункту 21 Порядку речові докази у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ (далі - уповноважений банк). У разі, коли готівка у національній валюті України чи іноземній валюті не містить слідів кримінального правопорушення, валютні кошти зараховуються на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки (далі - депозитний рахунок) уповноваженого банку.

Єдині правила обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна встановлено Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року N 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція).

Пунктом 14 Інструкції передбачено, що відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Згідно з пунктом 27 Інструкції грошові суми в національній валюті вносяться на депозитний рахунок органу, який вилучив їх, відкритий в уповноваженому банку на підставі укладеного депозитного договору, а валютні цінності доставляються до уповноваженого банку уповноваженою особою органу, який вилучив іноземну валюту, для розміщення їх на депозитних рахунках на підставі укладених договорів.

Відповідно до пункту 86 Інструкції у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5, Генеральної прокуратури України N 3, Міністерства фінансів України N 41 від 04 березня 1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року N 106/1131).

Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

В абзацах 1, 2, 16 пункту 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення про застосування Закону № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до частини другої статті 4 Закону майно, зазначене в пункті 2 статті 3 Закону (конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін із дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення. Пересилка або доставка майна проводиться також за рахунок цих органів.

Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний із прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 100 КПК України, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

Оскільки судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти, вилучені у ОСОБА_1 в якості речових доказів, у порушення Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, були поміщені до службового сейфу, закріпленого за слідчим ОСОБА_4 в адміністративній будівлі УСБУ в Луганській області, а не зберігалися в порядку, передбаченому законом, що і призвело до їх втрати, безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неможливості виконання службовими особами УСБУ в Луганській області своїх обов`язків у зв`язку з захопленням адміністративної будівлі управління невстановленими особами.

Таким чином, з урахуванням вказаних норм матеріального права, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що позивач має право на відшкодування майнової шкоди за вилучене під час обшуку майно у вигляді грошових коштів, оскільки вилучене майно не було повернуто внаслідок порушення правил зберігання службовими особами УСБУ в Луганській області такого майна.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 квітня 2017 року у цій справі, та обґрунтовано вважали, що майнова шкода відшкодовується за рахунок держави.

Посилання касаційної скарги на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не вирішили остаточно питання належності грошових коштів зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Посилання касаційної скарги щодо оскарження судових рішень у частині відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника із визначеною судами сумою. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на тривалий час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та враховує принцип «розумного строку» в розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому не вбачає підстав для передачі справи на новий судовий розгляд у розумінні статті 411 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

У зв`язку з тим, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень, колегія суддів робить висновок про залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржувані рішення - без змін.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, а тому немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. А. Калараш

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик