№ 753/15983/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

14 лютого 2020 року

місто Київ

справа № 753/15983/16-ц

провадження № 61-21св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року у складі судді Кириченко Н. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Антоненко Н. О., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у серпні 2016 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, просив стягнути з банку на його користь суму залишку грошових коштів на картковому рахунку у розмірі 7 505, 00 грн та 21 996, 00 грн пені.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір поточного рахунка шляхом приєднання клієнта до запропонованих відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг з обслуговування карток типу «Універсальна GOLD» за №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2. 20 травня 2016 року ОСОБА_1 через систему електронного банкінгу «Приват24» стало відомо, що грошові кошти, які знаходяться на зазначених карткових рахунках, заблоковано на підставі пункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг. Від представника банку позивач дізнався, що обмеження у користуванні грошовими коштами пов`язане нібито із розслідуванням несанкціонованого використання банківської картки. Оскільки гроші на поточному рахунку є власністю позивача, а банк відмовляється обслуговувати рахунок і видавати належні позивачеві грошові кошти без надання будь-яких пояснень щодо підстав та термінів встановленого обмеження, на неодноразові усні та письмові звернення з приводу повернення коштів не реагує, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у зв`язку з їх необґрунтованістю. Зазначив, що банком призупинено здійснення операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу), держателем якої є позивач, на підставі аналізу руху грошових коштів та висновків, що позивач використовує платіжну картку, як засіб доступу до відкритого на його ім`я рахунку, з порушенням умов договору між позивачем та відповідачем, а саме для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування протиправної схеми переведення в готівку грошей, а тому банк діяв відповідно до вимог чинного законодавства та підпункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 як залишок коштів на картковому рахунку грошові кошти в сумі 7 505, 00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що банком заблоковано рахунки позивача та відмовлено здійснювати за ними фінансові операції на строк, який значно перевищує встановлений статтею 17 Закону України

«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Банк не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вмотивованої підозри щодо використання позивачем ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для проведення незаконних операцій. Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 21 996, 00 грн суд вважав, що положення статті 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відхилено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вмотивованої підозри щодо використання позивачем ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для проведення незаконних операцій. Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 7 505, 00 грн у зв`язку із знаходженням на рахунку позивача коштів в сумі 7 050, 00 грн, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції допущено арифметичну помилку, яку суд першої інстанції не позбавлений можливості виправити.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що незрозуміло, якими доказами керувався суд першої інстанції, стягуючи з банку на користь позивача 7 505, 00 грн, оскільки позивач зазначав, що на рахунку клієнта наявні грошові кошти у розмірі 7 050,00 грн. Вважає, що судами неправильно застосовано правила статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Оскільки позивач використовував платіжну картку як засіб доступу до відкритого на його ім`я рахунку з порушенням умов договору, прибуток розцінювався як зайняття підприємницькою діяльністю, банк призупинив здійснення операцій за рахунком з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у грудні 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у грудні 2017 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір поточного рахунка шляхом приєднання клієнта до запропонованих відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг з обслуговування карток типу «Універсальна GOLD» за №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

20 травня 2016 року позивачу через систему електронного банкінгу «Приват24» стало відомо, що грошові кошти, які знаходяться на зазначених карткових рахунках заблоковано на підставі підпункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг.

23 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою, в якій просив повідомити підстави встановлених обмежень, розібратися у ситуації, що склалася, та відновити становище, що існувало до порушення його прав.

Листом від 30 червня 2016 року позивача повідомлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змушений відмовити в обслуговуванні картки через одну із описаних причин, зазначивши при цьому сім причини для відмови.

На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій рахунки позивача було заблоковано.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України).

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов`язані між собою. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Відповідно до частини другої статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов`язані (пов`язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000, 00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150 000, 00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000, 00 грн, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

Тобто положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частиною сьомою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною п`ятою статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що у разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації

(в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються

(не здійснюються).

Згідно з частиною шостою статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Враховуючи встановлену судами відсутність у банку інформації (офіційних документів), необхідної (необхідних) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання цим суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахунком позивача відповідали вказаним вище вимогам чинного законодавства України та не свідчать про порушення зобов`язань за договором банківського рахунка.

Однак зазначені дії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Згідно з частинами першою-третьою статті 17 Закону України

«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Частиною п`ятою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що дії відповідача щодо обмеження права користування поточним картковим рахунком шляхом його блокування не відповідають вимогам законодавства, зокрема Закону України

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для тимчасового зупинення дії платіжних карт позивача пов`язані з тим, що картковий рахунок відкрито на ім`я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, проте рух коштів за рахунком дозволяє дійти протилежного висновку про використання позивачем грошових коштів, пов`язаних із підприємницькою діяльністю, є безпідставними, оскільки таке право банку має бути реалізовано у строки та відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», проте банк не надав належних та допустимих доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні дії клієнта.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 7 505, 00 грн, коли на рахунку позивача знаходилось 7 050, 00 грн, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції допущено очевидну арифметичну помилку, яку суд першої інстанції вправі виправити з власної ініціативи чи за заявою сторони у справі. Водночас, банк не скористався своїм правом звернення до суду із заявою про виправлення описки у судовому рішенні. Наведене порушення Суд визнає таким, що є формальним та підлягає усуненню судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко