Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 753/16323/19

провадження № 61-1453св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація»,

відповідачі: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бондар Марини Сергіївни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Київська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Заставенко М. О., та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» (далі - ПрАТ «Українська автомобільна корпорація») звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бондар М. С., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкту до експлуатації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Позовна заява мотивована тим, що ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» користується на праві оренди земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Договір оренди укладено 13 лютого 2008 року та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів 14 травня 2008 року за № 63-6-00493. Підтвердженням користування земельною ділянкою є витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Відповідно до пояснювальної записки № ПЗ-20003 від 22 серпня 2016 року до проекту рішення Київської міської ради «Про надання згоди на розроблення технічної документації» та відповіді Департаменту земельних ресурсів вих. № 057022-19830 від 20 жовтня 2016 року ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» стало відомо, що на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні останнього, здійснено незаконне будівництво нежитлової будівлі - шиномонтажу, площею 100,5 кв. м, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час власником нежитлової будівлі є ОСОБА_2 . Незважаючи на різні адреси, будівництво здійснено саме за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, якою користується підприємство, про що свідчить план винесення точок у натурі.

Позивач зазначав, що дії з незаконного будівництва нежитлової будівлі - шиномонтажу, площею 100,5 кв. м, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненого ФОП ОСОБА_1 , діяльність якого припинена, а також реєстрації права власності на вказане приміщення, та в подальшому укладення договорів купівлі-продажу цього приміщення, є порушенням його прав та прав територіальної громади м. Києва.

Позивач вказував на те, що користується земельною ділянкою з 2008 року і в момент передачі земельної ділянки в оренду на ній не було жодного об`єкта будівництва.

При цьому ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» не надавало дозволу ФОП ОСОБА_1 або будь-якій фізичній або юридичній особі на забудову спірної земельної ділянки, а також не давало право на будівництво нової нежитлової будівлі, яка на даний час визначена як літ. «Г» - шиномонтаж, площею 100,5 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 .

ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» звернулося до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві з метою перевірки законності будівництва, оскільки у ФОП ОСОБА_1 не було прав на земельну ділянку та дозволу на забудову чужої земельної ділянки під час подання та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

З огляду на те, що земельна ділянка надана ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» в оренду на підставі рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу, забудовнику ФОП ОСОБА_1 земельна ділянка в оренду, суборенду не передавалась, дозвіл на забудову земельної ділянки власником/орендарем не надавався, ПрАТ «Українська Автомобільна Корпорація» вважає, що ФОП ОСОБА_1 внесені недостовірні дані в декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ 082141530502 від 02 червня 2014 року та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 142141710277 від 20 червня 2014 року, тому їх реєстрація підлягає скасуванню в судовому порядку. Збудований об`єкт є самочинним будівництвом. Реєстрація права власності на нежитлову будівлю - шиномонтаж, площею 100,5 кв. м, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено з грубим порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені з порушенням норм статей 376 658 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не може бути власником та продавцем нерухомого майна.

З урахуванням зазначеного, ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» просило:

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 02 червня 2014 року № КВ 082141530502;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 20 червня 2014 року № КВ 142141710277 декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво на право власності на нерухоме майно, видане 15 липня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_1 , індексний номер: 24284561;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 5492 від 29 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну частку нежитлової будівлі літ. «Г» - шиномонтаж, загальною площею 100,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. (рішення про державну реєстрацію 14772897 від 29 липня 2014 року);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі № 5489 від 29 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну частку нежитлової будівлі літ. «Г» - шиномонтаж, загальною площею 100,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. (рішення про державну реєстрацію 14769615 від 29 липня 2014 року).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, у задоволенні позову ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 14 травня 2009 року, тобто через рік після його державної реєстрації, вказаний договір оренди у встановленому законом порядку між Київською міською радою та ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» не продовжувався, оскільки позивач не надав доказів направлення орендодавцю у передбачені договором строки не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмового повідомлення про намір продовжити дію договору оренди.

Оскільки на момент реєстрації відповідачами оспорюваних декларацій, видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та укладення договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі - шиномонтажу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не мав чинного права оренди земельною ділянкою, площею 0,3518 га, кадастровий номер 8000000000:63:243:0109, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність порушення права позивача на користування земельною ділянкою та відповідно підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2022 року ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно визначили момент початку та тривалість порушення прав позивача, дійшли помилкового висновку, що порушення прав позивача відповідачами мало місце лише у червні 2014 року.

Суди не врахували, що права позивача на земельну ділянку були порушені саме з моменту початку здійснення незаконного будівництва на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:63:243:0109, яка перебувала в користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) 14 травня 2008 року за № 63-6-00493, а не в момент реєстрації права власності на незаконну забудову та подальшого її відчуження у червні 2014 року на підставі договорів купівлі-продажу.

Правопорушення щодо земельної ділянки позивача розпочалося ще у 2008 році (початок здійснення незаконного будівництва) та продовжилося у червні 2014 року (реєстрація декларацій про початок/закінчення будівельних робіт, укладення договорів купівлі-продажу, реєстрація права власності) та тривають дотепер, оскільки відбувається подальше фактичне займання земельної ділянки без будь-яких на то законних прав на це.

Суди не дослідили та не надали оцінку тому факту, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:243:0109, яка розташована у АДРЕСА_1 , у період дії договору оренди земельної ділянки (14 травня 2008 року до 14 травня 2009 року) вже проводилось незаконне будівництво, що підтверджується рішенням від 23 вересня 2008 року Постійно діючого третейського суду при «ВГО ВКЦТСН» у справі № 01013/08.

Також суди не врахували, що через вказану незаконну забудову позивач позбавлений можливості поновити договір оренди земельної ділянки, продовжити її подальше користування відповідно до цільового призначення та здійснити власне будівництво.

Підставами касаційного оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 (провадження № К/9901/11172/18); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунула недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 лютого 2008 року між Київською міською радою та АТ «Українська автомобільна корпорація» укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 635/1296, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3518 га, кадастровий номер 8000000000:63:243:0109, з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.

Відповідності до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки цей договір укладено на 1 (один) рік.

Згідно з пунктом 6.2 договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Відповідно до пункту 11.3 вказаного правочину договір оренди земельної ділянки припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 11.7 договору оренди передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір оренди від 03 лютого 2008 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) 14 травня 2008 року за № 63-6-00493 та у цей же день було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, площею 0,3518 га, кадастровий номер 8000000000:63:243:0109.

Для приведення у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» АТ «Українська автомобільна корпорація» у зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства та перейменуванням згідно з рішенням від 03 січня 2017 року продовжило свою діяльність як ПрАТ «Українська автомобільна корпорація».

02 червня 2014 року ФОП ОСОБА_1 подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (літ. Г) під шиномонтаж по АДРЕСА_1 », яка була зареєстрована за № КВ 082141530502.

20 червня 2014 року ФОП ОСОБА_1 подав до Інспекції декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція приміщень нежитлової будівлі (літ. Г) під шиномонтаж по АДРЕСА_1 », яка зареєстрована за № КВ 142141710277.

Згідно з реєстраційною справою стосовно нерухомого майна - нежитлової будівлі (літ. Г) - шиномонтаж за адресою: АДРЕСА_1 , 15 липня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бондар М. С., на підставі поданих ФОП ОСОБА_1 документів, в тому числі вищевказаних декларацій про початок виконання будівельних робіт і про готовність об`єкта до експлуатації, а також рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський культурний центр тюркомовних та східних народів» від 23 вересня 2008 року у справі № 01013/08 про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору доручення розірваним та визнання права власності на об`єкт нерухомості, виконавчий лист на примусове виконання якого видано згідно з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2008 року у справі № 6-114/08р., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14461676, а саме: державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , про що останньому видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 липня 2014 року, індексний номер: 24284561.

29 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено два окремі нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу 1/2 частин нежитлової будівлі літ. «Г» - шиномонтаж, загальною площею 100,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на вказане нежитлове приміщення відповідно рішення про державну реєстрацію № 14772897 та № 14769615 від 29 липня 2014 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» вказувало, що підприємство є користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди, укладеного 13 лютого 2008 року з Київською міською радою та зареєстровано 14 травня 2008 року. На зазначеній земельній ділянці здійснено незаконне будівництво нежитлової будівлі - шиномонтажу, площею 100,5 кв. м, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а її власником на даний час є ОСОБА_2 . Позивач вважав, що дії з незаконного будівництва нежитлової будівлі - шиномонтажу, вчиненого ФОП ОСОБА_1 , діяльність якого припинена, а також реєстрації права власності на вказане приміщення, та в подальшому укладення договорів купівлі-продажу цього приміщення є порушенням його прав та прав територіальної громади м. Києва.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору).

За змістом статей 125 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з пунктами «а», «г» частини першої статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що позивачу не належала на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:63:243:0109, а була передана йому в оренду строком на один рік з моменту державної реєстрації відповідного договору, яка відбулась 14 травня 2008 року.

Згідно з частиною першою-третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору оренди земельної ділянки від 13 лютого 2008 року між Київською міською радою та ПрАТ «Українська автомобільна корпорація», після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у червні 2014 року, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У справі, яка переглядається, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 14 травня 2009 року, тобто через рік після його державної реєстрації, і позивач в подальшому не дотримався вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та не повідомив орендодавця в особі Київської міської ради до закінчення строку дії договору оренди землі про намір скористатися переважним правом на укладення цього договору на новий строк, що не надає підстав для застосування правил частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та підстав вважати, що позивач має право вимагати в судовому порядку скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкту до експлуатації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійними договорів купівлі-продажу щодо об`єкту нерухомого майна, який збудований і розташований на вказаній земельній ділянці.

Установивши, що сторони за договором оренди земельної ділянки не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, договір оренди у встановленому законом порядку між Київською міською радою та ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» не продовжувався, а позивачем не надано доказів направлення орендодавцю у передбачені договором строки не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмового повідомлення про намір продовжити дію договору оренди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що право та інтерес позивача щодо вільного використання земельної ділянки відповідачами не порушено та, відповідно, не підлягає відновленню в судовому порядку.

Також суди правильно зазначили, що у позивача відсутні процесуальні повноваження на представлення інтересів територіальної громади м. Києва, а саму Київську міську раду позивач визначив у справі третьою особою без самостійних вимог.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність порушення права позивача на користування земельною ділянкою та, відповідно, підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на момент реєстрації відповідачами оскаржуваних декларацій, видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та укладення договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі - шиномонтажу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не мав чинного права оренди земельною ділянкою, площею 0,3518 га, кадастровий номер 8000000000:63:243:0109, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 (провадження № К/9901/11172/18), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаній справі відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник