Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 753/17299/18

провадження № 61-16534св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

заінтересовані особи (боржники) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сліпченка О. І., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів у справі № 2602/4863/12.

Позов обґрунтовано тим, що 30 квітня 2013 року заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва позов ПАТ «Дельта Банк» задоволеночастково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 1 716 623 грн 76 коп. та в рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

За рішенням Апеляційного суду міста Києва було видано виконавчі листи, які перебували на виконанні в Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві.

Відповідно до листа Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва від 15 листопада 2017 року, державним виконавцем винесено постанову 22 січня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 41677266, копію якої направлено сторонам. 01 вересня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, цього ж числа вказану постанову разом із виконавчим документом направлено рекомендованим листом на адресу стягувача вул. Фрунзе, 39 м. Київ.

Згідно з довідкою стягувача вищевказані виконавчі листи до ПАТ «Дельта Банк» не надходили (т. 2 а.с. 21).

Ураховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило видати дублікат виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 2602/4863/12, та поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.

Поновлено стягувачу - ПАТ «Дельта Банк» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у справі № 2602/4863/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Видано дублікат виконавчого листа за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у справі № 2602/4863/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо поважності причин поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його втратою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу за заявою ПАТ «Дельта Банк» про видачу дубліката виконавчого документа, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій проповажність причин поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його втратою та видачу його дубліката є необґрунтованими. Єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність доказів на підтвердження факту втрати виконавчих документів. ПАТ «Дельта Банк» звертаючись до суду із заявою, посилався на те, що працівник ПАТ «Дельта Банк», який супроводжував справу № 2602/4863/12 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , звільнився та не передав матеріали справи новому представнику.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 квітня 2013 року заочним рішенням Дарницького районного суд м. Києва позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 716 623 грн 76 коп. та в рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 85-89).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (т.1, а.с. 235-240).

За рішенням Апеляційного суду м. Києва було видано виконавчі листи, які перебували на виконанні в Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві (т. 2, а. с. 13-16).

Відповідно до листа Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 15 листопада 2017 року, державним виконавцем 22 січня 2014 року винесено постанову № 41677266, копію якої направлено сторонам. 01 вересня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, цього ж числа вказану постанову разом із виконавчим документом направлено рекомендованим листом на адресу стягувача, а саме: вул.Фрунзе,39, м. Київ (т. 2, а. с. 19,20).

Згідно з довідкою стягувача вищевказані виконавчі листи до ПАТ «Дельта Банк» не надходили (т. 2 а.с. 21).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Судові рішення першої й апеляційної інстанцій є предметом касаційного перегляду лише у частині видачі дубліката виконавчого листа.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій, встановивши, що заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва 30 квітня 2013 року невиконано, виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до ПАТ «Дельта Банк» не з вини стягувача, дійшлиправильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа. Крім того, такий аргумент скарги зводиться до переоцінки доказів у справі, що не відноситься до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в частині щодо видачі дублікату виконавчого листа залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк