ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 753/19678/21

провадження № 61-8403св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 110 000,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року.

Апеляційний суд зазначив, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 26 жовтня 2021 року. 11 жовтня 2021 року канцелярією суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 06 жовтня 2021 року про розгляд справи за його відсутності у зв`язку із неможливістю прибути в суд з причини службових обставин, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. 01 грудня 2021 року ухвалено рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог. Повне рішення складено 01 грудня 2021 року. Забезпечено доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень 02 грудня 2021 року.

25 квітня 2024 року ОСОБА_1 , не погоджуючись з цим рішенням суду, подав апеляційну скаргу. Разом з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції його інтереси представляв адвокат Омельчук Є. М. Заяви у справі підписував особисто, інші дії щодо розгляду справи вчинялись представником. Матеріали позовної заяви знаходяться у адвоката, скаржник копій цих документів не має. На час розгляду справи в суді першої інстанції мав незадовільний стан здоров`я у зв`язку із перенесеними захворюваннями, тому не міг самостійно відстежувати рух справи. Протягом грудня 2021 року, січня та лютого 2022 року представник скаржника не мав інформації щодо стану розгляду справи. Рішення не отримував ані самостійно, ані через представника. З моменту введення воєнного стану на території України та початку мобілізації призваний на військову службу по мобілізації. Від моменту мобілізації та до листопада 2022 року не мав можливості цікавитись інформацією щодо розгляду справи з об`єктивних причин, пов`язаних із обороною міста Миколаєва. Після вказаного періоду часу почав цікавитись інформацією щодо стану розгляду цієї справи. Інформацію від представника адвоката Омельчука Є. М. не міг отримати, оскільки останній не володів такою у зв`язку із проходженням військової служби. Матеріали позову та інші документи у справі перебували в офісі адвоката, до якого у скаржника не було доступу. В 2023 році намагався отримати інформацію з відкритих джерел, проте будь-яку інформацію з сайту Судової влади України за запитом власного ПІБ установити не вдалося. Вказує, що така обставина обумовлена невірним зазначенням прізвища та імені скаржника « ОСОБА_1 ». Унікальний номер справи не був відомий скаржнику. В грудні 2023 року зареєстрував Електронний кабінет у ЄСІТС, де відшукав справу № 753/19678/21. З метою оскарження рішення суду через Електронний суд до районного суду 03 січня 2024 року надіслав заяву про дистанційне ознайомлення із матеріалами справи, в якій просив розмістити в підсистемі «Електронний суд» скан-копію позовної заяви та інших документів по справі. Проте районним судом відмовлено скаржнику у задоволенні цієї заяви. З цього питання двічі звертався до ДСА України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою вирішити питання про дистанційне ознайомлення. За вказаних обставин оскаржуване рішення отримав в грудні 2023 року, а матеріали справи, необхідні для підготовки апеляційної скарги, лише 16 квітня 2024 року.

На підтвердження викладеного до клопотання про поновлення процесуального строку додано такі документи: - довідку факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 січня 2024 року про те, що підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у відповідному навчальному закладі; - витяг з наказу начальника факультету №42 від 24 лютого 2022 року про те, що підполковник ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року є таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою старшого викладача кафедри (підготовки фахівців бойового забезпечення авіації) факультету; - відповідь № 727597 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, згідно з якою ОСОБА_1 зареєстрував Електронний кабінет 04 грудня 2023 року; - заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2024 року, подану через Електронний суд до Дарницького районного суд міста Києва, щодо розміщення в підсистемі «Електронний суд» скан-копії позовної заяви та інших документів у справі; - відповідь Дарницького районного суд міста Києва від 04 січня 2024 року на вказану заяву, з якої убачається, що до забезпечення початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи розглядаються в паперовій формі; сканування судом документів у паперовій формі та долучення їх до матеріалів електронної справи здійснюється за наявності такої можливості в суді, яка на дату відповіді відсутня; - звернення ОСОБА_1 від 09 січня 2024 року до ДСА щодо вирішення питання за заявою від 03 січня 2024 року; - відповідь ДСА України від 15 січня 2024 року на звернення ОСОБА_1 від 09 січня 2024 року; - відповідь ТУ ДСА України від 16 січня 2024 року на звернення ОСОБА_1 від 09 січня 2024 року; - звернення ОСОБА_1 від 21 лютого 2024 року до ДСА України щодо вирішення питання про дистанційне ознайомлення із матеріалами справи; - відповідь ДСА України від 28 лютого 2024 року на звернення ОСОБА_1 від 21 лютого 2024 року; - лист Дарницького районного суд міста Києва від 05 березня 2024 року, адресований ОСОБА_1 , із повідомленням про відсутність технічного обладнання для переведення матеріалів справи в електронну форму; - скарга ОСОБА_1 від 12 березня 2024 року, адресована Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на відмову в дистанційному ознайомлені з матеріали справи; - дві відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 27 березня 2024 року та від 11 квітня 2024 року на скаргу ОСОБА_1 ; - лист Дарницького районного суд міста Києва від 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 із повідомленням про можливість ознайомлення із матеріалами справи в електронній формі; - протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, організація - Дарницький районний суд міста Києва, час підпису - 16 квітня 2024 року; - витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 березня 2022 року про те, що капітан Омельчук Є. М. з 01 березня 2022 року прибув у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з метою забезпечення національної безпеки і оборони України.

Апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_1 є ініціатором судового провадження, відсутні підстави вважати, що скаржник не був повідомлений про розгляд справи. В матеріалах справи міститься ордер від 24 вересня 2021 року серії ВЕ № 1049492, договір-доручення про надання правової допомоги від 06 вересня 2021 року адвокатом Омельчуком Є. М., проте позовна заява та заява від 06 жовтня 2021 року про розгляд справи за його відсутності підписані особисто скаржником, а також надіслані до районного суду від імені ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку. Відсутність у скаржника інформації щодо унікального номера справи з посиланням на те, що веденням справи займався представник, а відтак відсутня можливість самостійного установлення інформації щодо руху справи, не може бути достатньою підставою для визнання пропуску строку з поважних причин, оскільки цивільним процесуальним законодавством на учасників справи покладено певні обов`язки, у томі числі на позивача - бути обізнаним щодо загальних відомостей про ініційовані ними судові провадження.

Посилання скаржника на незадовільний стан здоров`я (як на обставини, що передували моменту подання позову та ухвалення судом рішення у справі, так і після цих дій) не узгоджується із положенням частини другої статті 358 ЦПК України, якою передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, окрім визначених цією частиною випадків.

Використане законодавцем формулювання в пункті 1 частини другої статті 358 ЦПК України «подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи» слід розцінювати саме як неповідомлення особи про розгляд справи в цілому, у зв`язку із яким така особа не була обізнаною про існування судового провадження, а відтак об`єктивно не мала можливості приймати участь в розгляді справи в суді першої інстанції. Для цілей застосування наслідків частини другої статті 358 ЦПК України слід констатувати, що скаржник як позивач є обізнаним про існування цього судового провадження, оскільки таке ініційовано з його волі.

Скаржником повинні були вчинятись дії щодо своєчасного отримання інформації про рух справи, проте належної зацікавленості у вчасній реалізації своїх процесуальних прав скаржником не виявлено. Оскаржуване судове рішення ухвалено 01 грудня 2021 року, скаржник почав вчиняти дії щодо оскарження судового рішення 03 січня 2024 року, тобто через 2 роки від дати ухвалення оскаржуваного судового рішення, а апеляційну скаргу подано 25 квітня 2024 року, тому відсутні підстави, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України обставин, за наявності яких суд мав би вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

Аргументи учасників справи

06 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року, направити справу для продовження розгляду справи до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, належать стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.

У разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об`єктивно унеможливила виконанням ним зазначеної процесуальної дії у встановлений законом строк, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили. Обставини щодо пропуску строку не залежали від його волі, оскільки він з 24 лютого 2022 року був призваний до військової служби та перебував в казарменному режимі до листопада 2022 року. Після чого позивач вчиняв всі необхідні дії щоб дізнатися про стан розгляду справи, що підтвердив доказами.

Крім того, позивач користувався правовою допомогою адвоката Омельчука Є. М., який займався оформленням та введенням справи, а підписував процесуальні документи безпосередньо позивач. Копії позовної заяви та документів до неї знаходились у адвоката. Під час розгляду справи у позивача був незадовільний стан здоров`я (наслідки перенесеного інсульту). Рішення суду від 01 грудня 2021 року позивачу та його представнику не надсилалося. 24 лютого 2022 року позивач призваний на військову службу за мобілізацією, приблизно до листопада 2022 року позивач фактично перебував в казарменному положенні. Після чого позивач дізнався, що адвокат перебуває на військовій службі, інформації щодо стану розгляду справи не має, документи знаходяться в його офісі. У грудні 2023 року позивач зареєстрував електронний кабінет в ЄСІТС, в якому дізнався про наявність оскарженого рішення суду. З матеріалами справи позивач ознайомився лише 16 квітня 2024 року. З урахуванням цих об`єктивних обставин, які виникли незалежно від волі позивача, просив апеляційний суд поновити йому строк, але суд апеляційної інстанції безпідставно йому відмовив.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини зауважував, що:

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)»;

«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;

«складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)».

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зроблено висновок, що:

«90. Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

91. Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

95. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).

96. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження

№ 61-1979сво24) зроблено висновок, що «особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. Законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц зазначено, що «з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 947/28840/21 зазначено, що «непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною. Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку».

Апеляційний суд встановив, що у вересні 2021 року з позовомв цій справі звернувся до суду ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року канцелярією суду зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 06 жовтня 2021 року про розгляд справи за його відсутності. В матеріалах справи міститься ордер від 24 вересня 2021 року серії ВЕ № 1049492, договір-доручення про надання правової допомоги від 06 вересня 2021 року адвокатом Омельчуком Є. М. 01 грудня 2021 року ухвалено рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог. Повне рішення складено 01 грудня 2021 року. Забезпечено доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень 02 грудня 2021 року. Скаржник почав вчиняти дії щодо оскарження судового рішення 03 січня 2024 року, тобто через 2 роки від дати ухвалення оскаржуваного судового рішення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 25 квітня 2024 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що виключні випадки для поновлення річного строку на апеляційне оскарження відсутні, що має наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи, що строк на апеляційне оскарження був пропущений заявником ще до запровадження в Україні воєнного стану та його призову на військову службу, обставини, які унеможливлювали вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану, фактично обґрунтовані заявником лише за період з 24 лютого 2022 року по листопад 2022 року, наведені у скарзі обставини щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження не є обставинами непереборної сили, які спричинили пропуск відповідного строку на понад 2 роки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко