№ 753/20438/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 753/20438/17

провадження № 61-18318св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»,

відповідачі: ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» до ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору про відступлення права вимоги (цесії) недійсним

за касаційною скаргою адвоката Парненка Артема Анатолійовича як представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (далі - ТОВ «АВТ Баварія», товариство) звернувся до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) укладений 07 травня 2013 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), за умовами якого ФОП ОСОБА_3 надано право вимагати за контрактом від 01 червня 2011 року № 11-994, укладеним між ТОВ «АВТ Баварія» та ОСОБА_2 , повернення грошових коштів у розмірі 850 368,75 грн.

На обґрунтування заявлених вимог товариство посилалося на те, що за умовами оспорюваного договору, всупереч статті 514 ЦК України, передане право грошової вимоги до ТОВ «АВТ Баварія», якого ОСОБА_2 на момент його укладення не мав, тому на підставі статей 203 215 ЦК України цей договір слід визнати недійсним.

Ураховуючи наведене ТОВ «АВТ Баварія» просило позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 03 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що на час укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07 травня 2013 року сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 11 лютого 2016 рокурішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року залишив без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 відступив ФОП ОСОБА_3 не лише право грошової вимоги, а й інше право вимоги до товариства, що випливає з виконання зобов`язань за контрактом від 01 січня 2011 року № 11-994, зокрема, продажу автомобіля належної якості, надання послуг з технічного обслуговування автомобіля, виконання гарантійних зобов`язань, тощо. У зв`язку з чим, правових підстав вважати, що на момент укладення оспорюваного договору в ОСОБА_2 не існувало права вимоги до позивача відсутні.

З урахування встановлених обставин справи та вимог закону наявність судового рішення про визнання відмови ОСОБА_2 від контракту від 01 січня 2011 року № 11-994 недійсною, не припиняє зобов`язальних правовідносин ТОВ «АВТ Баварія» та ОСОБА_2 за вказаним контрактом у цілому, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 30 листопада 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року залишив без змін.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Верховний Суд України постановою від 05 липня 2017 рокуухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України мотивована тим, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зазначивши про те, що сторони договору про відступлення права вимоги досягли згоди щодо всіх його істотних умов, суди разом з тим не з`ясували належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 07 травня 2019 рокупозов задовольнив. Визнав недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії), укладений 07 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що контрактом не передбачено обов`язок повернення продавцем у будь-якому випадку вартості автомобіля, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту розірвання в установленому порядку цього контракту або визнання його недійсним на час укладення оспорюваного правочину. Не передбачена контрактом і одностороння відмова від договору, за таких підстав позов має бути задоволений.

Київський апеляційний суд постановою від 11 вересня 2019 рокурішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір цесії від 07 травня 2013 року було укладено з порушенням вимог частини першої статті 203 ЦК України, оскільки його зміст суперечить статті 514 ЦК України в частині обсягу прав первісного кредитора, які передаються новому кредитору, вказані обставини є підставою для визнання договору цесії недійсним, тому апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

У касаційній скарзі, поданій 11 жовтня 2019 року до Верховного Суду, адвокат Парненко А. А. як представник ФОП ОСОБА_3 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили зібрані у справі докази, що мають значення для справи, оскільки не врахували те, що права кредитора ґрунтувались, окрім відмови від контракту (яким передбачено право на відмову від контракту та, відповідно, його розірвання), також на підставі контракту, акта прийому передачі, квитанції про сплату коштів та технічного висновку. Це, в свою чергу, призвело до невиконання вказівок Верховного Суду щодо повного дослідження всіх матеріалів справи та порушення статей 417 та 263 ЦПК України.

Положення пункту 4 частини першої статті 708 ЦК України та частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» не суперечать одне одному, що абсолютно не відповідає висновку, до якого дійшли суди в оскаржуваних рішеннях при розгляді справи у зв`язку з неправильним тлумаченням цих положень, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень та ухвалення нового рішення. Навіть у разі наявності колізії чи конфлікту між нормами ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів», - пріоритет в застосуванні мають саме норми ЦК України як основного акта цивільного законодавства, з огляду на приписи статті 4 ЦК України та відповідного їх тлумачення, наданого в пункті 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі № 1-7/2012.

Факт наявності права на відмову від контракту та повернення грошових коштів було встановлено Вищим господарським судом України під час розгляду справи № 910/10172/13 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «АВТ Баварія» про стягнення грошових коштів у своїй постанові від 29 квітня 2014 року, та є обставиною, яка не потребує доказування.

Факт розірвання контракту підтверджується матеріалами справи № 753/23907/15-ц за позовом ТОВ «АВТ Баварія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (рішення суду апеляційної інстанції та Верховного Суду є в матеріалах справи, рішення першої інстанції від 17 березня 2016 року).

Таким чином, наявність права на відмову від контракту та повернення грошових коштів, а також факт розірвання контракту є обставинами, які не потребують доведення. Суди хибно не застосували статтю 82 ЦПК України до даних обставин, що є неправильним застосуванням норм процесуального права.

07 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «АВТ Баварія», мотивований тим, що договір цесії був укладений між ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 з порушенням вимог частини першої статті 203 ЦК України, оскільки його зміст суперечить статті 514 ЦК України. Тому, відповідно до статті 215 ЦК України вказані обстави є підставою для визнання договору цесії недійсним.

За спірним договором цесії ФОП ОСОБА_3 передано право грошової вимоги, якого не існувало на момент укладення договору, що є порушенням статті 514 ЦК України.

Слід відзначити, що саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі № 3-42гс12, згідно з якою відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Аналогічна позиція також була викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в цій справі, висновки якого є обов`язкові для судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.

23 жовтня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 червня 2011 року між ТОВ «АВТ Баварія» та ОСОБА_2 було укладено контракт № 11-994, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти легковий автомобіль марки BMW F10 535ixDrive, 2011 року випуску. Ціна автомобіля складає 850 368,75 грн.

Відповідно до пункту 3.1 контракту продавець зобов`язаний поставити та передати товар покупцю, а покупець зобов`язаний прийняти товар протягом трьох робочих днів з дати зарахування попередньої оплати у розмірі 100 % від загальної вартості товару на банківський рахунок продавця.

01 червня 2011 року продавець поставив та передав, а покупець прийняв та повністю оплатив новий легковий автомобіль марки BMW F10 535ixDrive, 2011 року випуску, з об`ємом двигуна 2979 куб. см, у повній комплектності та у технічно справному стані.

18 квітня 2013 року на адресу ТОВ «АВТ Баварія» від ОСОБА_2 надійшла вимога про розірвання контракту від 01 червня 2011 року № 11-994 та повернення сплачених ним за контрактом коштів у зв`язку з наявністю істотного недоліку проданого товару, який унеможливлює його використання за призначенням, а саме заводського дефекту ізоляції проводів автомобіля, який посилився під впливом вібрації під час руху автомобіля, що призвело до пожежі в автомобілі.

07 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого ОСОБА_2 відступив ФОП ОСОБА_3 належне йому право вимоги грошових коштів у розмірі 850 368,75 грн за контрактом від 01 червня 2011 року № 11-994, укладеним між ТОВ «АВТ Баварія» та ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30 липня 2013 року позов ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «АВТ Баварія» про стягнення грошових коштів задоволено, стягнуто з ТОВ «АВТ Баварія» на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 850 368,75 грн основного боргу, 3 % річних у сумі 5 381,78 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року, позов ТОВ «АВТ Баварія» до ОСОБА_2 про визнання відмови від договору недійсною задоволено, визнано недійсною відмову ОСОБА_2 від контракту від 01 червня 2011 року №11-994 про продаж автомобіля BMWF10 535ixDrive.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, до участі у справі залучено його правонаступника ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У зв`язку з укладенням і виконанням контракту від 01 червня 2011 року № 11-994 про продаж автомобіля, між ТОВ «АВТ Баварія» та ОСОБА_2 виникли правовідносини споживача товару і продавця, які регулюються спеціальним Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини першої статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника, зокрема, розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Обставини щодо недійсності відмови ОСОБА_2 від контракту від 01 червня 2011 року №11-994 про продаж автомобіля BMWF10 535ixDrive, мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи в силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, до яких, зокрема, відноситься вимога відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Встановивши, що станом на час укладання договору цесії від 07 травня 2013 року право вимоги, яке було предметом цього договору, у ОСОБА_2 було відсутнє, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту розірвання в установленому порядку контракту або визнання його недійсним, не передбачена контрактом і одностороння відмова від договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи на вказане, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що договір про відступлення права вимоги суперечить статтям 512 514 ЦК України, що відповідно до положень частини першої статті 203 ЦК та частин першої та третьої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та тлумачення норм закону на свій розсуд.

Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Парненка Артема Анатолійовича як представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко