№ 753/20537/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 753/20537/18

провадження № 61-13587св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк», банк), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено частково.

Стягнено із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 17 675 919,40 грн, яка складається із заборгованості за кредитним договором від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф у розмірі 4 701 026,63 грн: тіло кредиту - 2 920 146,55 грн, проценти - 1 780 880,08 грн; заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2006 року № 501-Ф у розмірі 11 622 767,01 грн: тіло кредиту - 7 275 482,00 грн, проценти - 4 347 285,01 грн; заборгованості за кредитним договором від 27 січня 2006 року № 506-Ф у розмірі 1 352 125,76 грн: тіло кредиту - 835 295,25 грн, проценти - 516 830,51 грн.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про залучення до розгляду справи його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо») задоволено.

Задовольнивши заяву про залучення правонаступника, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 15 квітня 2020 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» укладено договір № 2227/К про відступлення прав вимоги, отже, новим кредитором ОСОБА_1 за кредитними договорами від 27 жовтня 2015 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф є ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, просила оскаржуване судове рішення скасувати.

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, просила оскаржуване судове рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про залучення правонаступника.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не розглянув заяву про залучення до участі у справі правонаступника по суті, не оголосив зміст заяви, не надав її для ознайомлення представнику ОСОБА_1 , не надав можливості ознайомитися та вивчити документи, на підставі яких позивач просив залучити правонаступників, не запитав думки учасників справи щодо цієї заяви, не надав можливості надати усні або письмові заперечення, зробивши зауваження представнику ОСОБА_1 , коли він намагався висловити свою думку.

Суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про залучення правонаступника без виходу суді до нарадчої кімнати, хоча в іншій справі № 754/8939/16-ц, провадження № 22-ц/796/231/2018, суддя Рубан С. М. постановила окремі письмові ухвали.

Крім того, суд, оголосивши перерву до 17 вересня 2020 року для вирішення питання щодо приєднання заяви ОСОБА_2 до апеляційної скарги, постановив відповідну ухвалу 15 липня 2020 року, чим позбавив сторони права надати пояснення.

Суд апеляційної інстанції задовольнив заяву банку про залучення правонаступника з порушенням принципу рівності сторін, що призвело до порушення прав відповідача на справедливий судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції перед постановленням протокольної ухвали не оголосив, які документи позивач додав до заяви про залучення правонаступника, потім не навів мотивів для задоволення заяви.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що немає належних доказів на підтвердження переходу права вимоги за кредитними договорами від 27 жовтня 2015 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», не дослідив кредитних договорів з усіма додатковими договорами, меморіальних ордерів, виписок з банківських рахунків, які підтверджують зарахування коштів.

В іншій справі № 761/19758/20 ОСОБА_2 , яка є єдиним власником вимог до ОСОБА_1 , звернулася з позовом до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про часткове визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, тому безпідставно залучати у цій справі інших учасників.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що немає належних доказів на підтвердження переходу права вимоги за кредитними договорами від 27 жовтня 2015 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», оскільки ОСОБА_2 є єдиним власником вимог до ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в неї оригіналами цих кредитних договорів та договором про відступлення прав вимоги за вказаними договорами, укладеного 02 липня 2014 року між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Актив-Гарант» (далі - ТОВ «ФК «Актив-Гарант»).

Суд апеляційної інстанції не розглянув заяви про залучення до участі у справі правонаступника по суті, не оголосив зміст заяви, не надав її для ознайомлення сторонам, не надав можливості ознайомитися та вивчити документи, на підставі яких позивач просив залучити правонаступників, не запитав думки учасників справи щодо цієї заяви, позбавив можливості надати усні або письмові заперечення.

Суд апеляційної інстанції задовольнив заяву банку про залучення правонаступника з порушенням принципу рівності сторін, що призвело до порушення прав інших сторін на справедливий судовий розгляд.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції не заслухав думки представника відповідача щодо клопотання про залучення правонаступника, поза увагою суду залишились його аргументи щодо відсутності підтвердження належними доказами переходу права вимоги за кредитними договорами.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що немає належних доказів на підтвердження переходу права вимоги за кредитними договорами від 27 жовтня 2015 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф до ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», не дослідив кредитних договорів з усіма додатковими договорами, меморіальних ордерів, виписок з банківських рахунків, які підтверджують зарахування коштів.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» на касаційні скарги мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення у справі правонаступника АТ «Дельта Банк» - Мажари Л. В. відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з такого.

18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. за реєстровим номером 1358. Відповідно дані про нового іпотекодержателя були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Актив-Гарант» укладено договір про відступлення прав вимоги належного виконання зобов`язань ОСОБА_1 того ж дня ТОВ «ФК «Актив-Гарант»» відступило це право вимоги ОСОБА_2 . Відомостей про набуття нею прав іпотекодавця за оспорюваним іпотечним договором від 27 лютого 2007 року № 506-Ф/434-Ф/ІП-2 у матеріалах справи немає. Отже, 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про розірвання іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим номером 867.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2016 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2017 року, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Актив-Гарант». Зобов`язано товариство повернути на користь банку оригінали кредитних та додаткових договорів. ОСОБА_1 була третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також оскаржувала судові рішення.

Оскільки недійсний правочин є недійсним з моменту його укладення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, укладені у подальшому договори також не мають юридичних наслідків для сторін. При цьому вони не підлягають додатково визнанню недійсними. Отже, немає підстав вважати, шо ОСОБА_2 є кредитором ОСОБА_1 та правонаступником АТ «Дельта Банк», права вимоги якого як первісного кредитора відповідно до статей 216 236 ЦК України станом на 02 липня 2014 року не припинялися.

ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» вважає, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені у справах № 910/15244/16 та № 354/397/17, мають преюдиційне значення у цій справі.

Оскільки договір про відступлення права вимоги, укладений 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив-Гарант», є недійсним з моменту його вчинення, то він відповідно до частини першої статті 2016 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тому помилковим є посилання в касаційних скаргах, що ОСОБА_2 має право вимоги за кредитними договорами ОСОБА_1 , оскільки відповідне право вимоги було за АТ «Дельта Банк».

Помилковим є посилання в касаційних скаргах на те, що немає належних та допустимих доказів на підтвердження заміни кредитора, оскільки 01 червня 2020 року АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» надали до Київського апеляційного суду дві заяви про заміну сторони у справі правонаступником, до якої додали протокол електронного аукціону, платіжне доручення, витяг з додатка № 1 до договору від 15 квітня 2020 року № 2227/К, договір № 2227/К про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року, договір № 2227/К/1 про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року, договір № 2227/К/2 про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року, повідомлення про заміну кредитора у зобов`язаннях з доказами направлення ОСОБА_1 .

Безпідставними є посилання в касаційних скаргах на справу № 761/19758/20 про визнання недійсним договору № 2227/К про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду від 20 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 повернено.

ТОВ «ФК «Актив-Гарант» не виконало судового рішення у справі № 910/15244/16, на виконання якого було видано три накази від 07 березня 2017 року, відповідно до яких 29 червня 2017 року державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва відкрив виконавчі провадження № 54190422 та № 54190471 щодо повернення оригіналів кредитних договорів. Виконавче провадження № 54190422 завершене 21 червня 2019 року, виконавче провадження № № 54190471 завершене 11 лютого 2019 року на підставі пункту 11 частини першої статті 39 та частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, відсутність в АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» оригіналів кредитних договорів не є підставою для припинення у них права вимоги до ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції не порушив принципу рівності сторін, оскільки відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Стаття 55 ЦПК України не передбачає розгляд заяви про правонаступництво у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Крім того, у матеріалах справи є клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі від 16 вересня 2020 року, до якого додано копію позовної заяви ОСОБА_2 від 06 липня 2020 року, в якій зазначено, що вона про продаж АТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» права вимоги за кредитними договорами дізналася від ОСОБА_1 , що свідчить про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знали про відступлення права вимоги до судового засідання, призначеного на 09 липня 2020 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 621/676/20, від 17 червня 2020 року у справі № 757/23249/17-ц, стаття 55 ЦПК України не вимагає прийняття судом рішення про заміну сторони правонаступником у формі окремого документа.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року визнано поважними підстави для поновлення процесуального строку, поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року визнано поважними підстави для поновлення процесуального строку, поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, відзиву на касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року.

У червні 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли клопотання ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про залучення ТОВ «ФК Інвест-Кредо» як правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у вказаній цивільній справі.

У клопотаннях заявники вказали, що відбулось відступлення прав вимог за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф, укладеними між банком та ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про залучення до розгляду справи правонаступника банку ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» задоволено. Залучено ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» як правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 .

Задовольнивши заяву, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 15 квітня 2020 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» укладено договір № 2227/К про відступлення прав вимоги, отже, новим кредитором ОСОБА_1 за кредитними договорами від 27 жовтня 2015 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф є ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до пункту 1 договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року, наявного у матеріалах справи ( а. с. 134-136, Т. 7), за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - «основні договори», (далі - права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно зіпунктом 2 договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, на буває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплата боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до пункту 14 договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

АТ «Дельта Банк» на підтвердження заміни кредитора подало до Київського апеляційного суду протокол електронного аукціону, платіжне доручення, витяг з додатка 1 до договору від 15 квітня 2020 року № 2227/К, договір № 2227/К про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року, договір № 2227/К/1 про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року, договір № 2227/К/2 про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, повідомлення про заміну кредитора у зобов`язаннях з доказами направлення ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанцій, оцінивши надані сторонами докази та встановивши обставини у справі, правильно виходив з того, що оскільки ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ФК Інвест-Кредо» право вимоги за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року № 506-Ф, укладеними між банком та ОСОБА_1 , при цьому перехід права вимоги до товариства відбувся із дотриманням вимог законодавства і договори про відступлення прав недійсними не визнавалися та не скасовані, то суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну позивача у справі його правонаступником.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2020 року у справі № 354/397/17, провадження № 61-11081св20.

З огляду на це помилковим є посилання в касаційних скаргах на те, що немає належних та допустимих доказів на підтвердження заміни кредитора.

Верховний Суд також зазначає, що постановою Верховного Суду від 08 лютого 2020 року в справі №354/397/17за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С. М., про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочину, задоволено клопотання ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо»про залучення правонаступника. Залучено у цій справі ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» як правонаступника ПАТ «Дельта Банк. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відбулось відступлення прав вимог за кредитними договорами від 27 жовтня 2005 року № 434-Ф та від 27 січня 2006 року№ 506-Ф, укладеними між банком та ОСОБА_1 , тому наявні підстави для задоволення клопотання.

Доводи касаційних скарг щодо порушень, на які вказують ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме, що суд апеляційної інстанції не розглянув заяву про залучення до участі у справі правонаступника по суті, не оголосив зміст заяви, не надав її для ознайомлення представнику ОСОБА_1 , не надав можливості ознайомитися та вивчити документи, на підставі яких позивач просив залучити правонаступників, не запитав думки учасників справи щодо цієї заяви, не надав можливості надати усні або письмові заперечення, зробивши зауваження представнику ОСОБА_1 , коли він намагався висловити свою думку, не заслуговують на увагу, оскільки це не є підставою для скасування судового рішення відповідно до статті 411 ЦПК України.

Щодо посилання в касаційних скаргах на те, що право вимоги за кредитними договорами має лише ОСОБА_2 , Верховний Суд зазначає таке.

Івано-Франківський апеляційний суд у справі № 354/397/17, відмовивши 25 червня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення у справі правонаступника АТ «Дельта Банк» - ОСОБА_2 виходив з такого.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2016 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2017 року, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив-Гарант». Зобов`язано товариство повернути на користь банку оригінали кредитних та додаткових договорів. ОСОБА_1 була третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також оскаржувала судові рішення.

Оскільки недійсний правочин є недійсним з моменту його укладення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, укладені у подальшому договори також не мають юридичних наслідків для сторін. При цьому вони не підлягають додатково визнанню недійсними. Отже, відсутні підстави вважати, шо ОСОБА_2 є кредитором ОСОБА_1 та правонаступником АТ «Дельта Банк», права вимоги якого як первісного кредитора відповідно до статей 216 236 ЦК України станом на 02 липня 2014 року не припинялися.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені у справах № 910/15244/16 та № 354/397/17, мають преюдиційне значення у цій справі.

Оскільки договір про відступлення права вимоги, укладений 02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Актив-Гарант», є недійсним з моменту його вчинення, то він відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тому помилковим є посилання в касаційних скаргах, що ОСОБА_2 має право вимоги за кредитними договорами ОСОБА_1 , оскільки відповідне право вимоги було у АТ «Дельта Банк».

Безпідставними також є посилання в касаційних скаргах на справу № 761/19758/20 про визнання недійсним договору № 2227/К про відступлення права вимоги від 15 квітня 2020 року, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду від 20 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 повернено.

Доводи касаційних скарг, що суд апеляційної інстанції розглянув клопотання про залучення правонаступника без огляду оригіналів кредитних договорів є необґрунтованими, оскільки відсутність в АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» оригіналів кредитних договорів не є підставою для припинення у них права вимоги до ОСОБА_1 . Крім того, ТОВ «ФК «Актив-Гарант» не виконало судове рішення у справі № 910/15244/16, на виконання якого було видано три накази від 07 березня 2017 року, відповідно до яких 29 червня 2017 року державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва відкрив виконавчі провадження № 54190422 та № 54190471 щодо повернення оригіналів кредитних договорів. Виконавче провадження № 54190422 завершене 21 червня 2019 року, виконавче провадження № № 54190471 завершене 11 лютого 2019 року на підставі пункту 11 частини першої статті 39 та частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо форми постановлення ухвали

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Отже, процесуальним законом визначено право суду ухвалювати відповідні процесуальні рішення у виді ухвали, не виходячи до нарадчої кімнати, разом з цим передбачено обов`язок суду щодо занесення відомостей про таке рішення до протоколу судового засідання.

Оскільки нормами процесуального права не визначено, з яких процесуальних питань суд вправі постановляти ухвали, не виходячи до нарадчої кімнати, у таких випадках суд керується міркуванням відсутності безпосередньої законодавчої заборони на вирішення певних процесуальних питань ухвалою такого виду, врахувавши важливість вирішеного питання, предмет позову, складність справи, а також очевидний характер того рішення, яке з урахуванням усіх обставин вправі був постановити суд. Зокрема, якщо відповідне процесуальне рішення не потребує детальної аргументації, наведення обґрунтованих висновків, відповіді на кожний довід учасників справи, таке рішення може бути ухвалене судом без виходу до нарадчої кімнати шляхом його проголошення та внесення відповідних відомостей до протоколу судового засідання.

Відповідно до протоколу судового засідання від 09 липня 2020 року, що підтверджується звукозаписом судового засідання, питання щодо правонаступництва у цій справі вирішено колегією суддів Київського апеляційного суду на місці, тобто без виходу до нарадчої кімнаті, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не порушив принципу рівності сторін, оскільки відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а відповідно до статті 55 ЦПК України не передбачено розгляд заяви про правонаступництво у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб, тому доводи касаційних скарг в цій частині не заслуговують на увагу.

Крім того, у матеріалах справи є клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі від 16 вересня 2020 року, до якого додано копію позовної заяви ОСОБА_2 від 06 липня 2020 року, в якій зазначено, що вона про продаж АТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» права вимоги за кредитним договорами дізналася від ОСОБА_1 , що свідчить про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знали про відступлення права вимоги до судового засідання, призначеного на 09 липня 2020 року.

Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про права заявників у справі, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Щодо клопотання про долучення судового рішення до матеріалів справи

12 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2020 року в справі № 354/397/17.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки доступ до судових рішень є відкритим та доступним у Єдиному державному реєстрі судових рішень, то немає підстав вирішувати питання про долучення судового рішення до справи як клопотання ТОВ ФК «Інвест-Кредо» відповідно до цивільного процесуального закону.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

ТОВ «ФК «Інвест-Кредо»у клопотаннях про закриття касаційного провадження від 08 грудня 2020 року, 02 березня 2021 року з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, провадження № 14-37цс20, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду не вбачає жодних винятків з обов`язку суду залучити до участі у справі правонаступника, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Клопотання про закриття касаційного провадження є необґрунтованими, відсутні підстави для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки Велика Палата Верховного Суду 30 червня 2020 року розглянула питання щодо підстав для закриття провадження, якщо у зв`язку з реорганізацією чи ліквідацією припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко