Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 753/22584/17

провадження № 61-16164св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Національний університет оборони України імені Івана Черняховського,

треті особи: Міністерство оборони України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського із позовом про зобов`язання видати ордер на житлове приміщення.

Позов мотивований тим, що він з 01 серпня 1987 року до 11 жовтня 2010 року проходив службу в Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України від 11 жовтня 2010 року № 1080 його - полковника, заступника начальника фінансово-економічного управління Командування сил підтримки Збройних Сил України звільнено з військової служби у зв`язку з проведенням організаційних заходів (у зв`язку із ліквідацією Командування сил підтримки Збройних Сил України) та направлено на військовий облік до Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.

24 липня 2003 року за рішенням начальника Національної академії оборони України він разом із сім`єю у складі 4 осіб був заселений до спеціально пристосованої для проживання будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

15 лютого 2017 року позивач отримав від відповідача письмове попередження від 13 лютого 2017 року № 437/71/113 з вимогою негайно звільнити займане приміщення в зв`язку з проблемою пошуку можливостей розміщення слухачів.

11 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу спеціального ордеру на житлове приміщення, однак, отримав відмову.

Просив зобов`язати уповноважену особу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського видати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спеціальний ордер на житлове приміщення житловою площею 36 кв.м. у будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, треті особи: Міністерство оборони України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України про зобов`язання видати ордер на житлове приміщення, задоволено.

Зобов`язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського видати ОСОБА_1 ордер на жилу площу в гуртожитку на його сім`ю у складі 4 осіб кімнату № 26, що в корпусі АДРЕСА_3 , як особі, яка заселена на підставі листа заселення у вказану кімнату гуртожитку Національною академією оборони України від 24липня 2003 року.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач разом з сім`єю в кількості чотирьох осіб вселився до кімнати 26 за адресою: АДРЕСА_4 з підстав, що не суперечать пункту 17 Примірного положення про гуртожитки, тривалий час користувався та користується цим житлом, а саме, протягом 14 років перебуває на квартирному обліку та станом на час вселення був військовослужбовцем, який проходив службу у Збройних Силах України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського задоволено.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року скасовано і прийнято постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, треті особи: Міністерство оборони України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України про зобов`язання видати ордер на житлове приміщення відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 гривні.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки позивач хоча і вселився зі згоди балансоутримувача приміщення на підставі листа, проте захистити його права шляхом зобов`язання видачі ордеру не вбачається можливим, так як відсутні законні підстави для зобов`язання видати ордер і обраний позивачем спосіб захисту своїх прав на житло є неможливим.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , у якій просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року скасувати, залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23січня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що адміністрація не виконала свій обов`язок не видала ордер на вселення. Позивач не може зареєструватися за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_5 . Судом апеляційної інстанції не зазначено ані підстави неможливості застосування обраного позивачем способу захисту, ані зазначено «вірний» спосіб захисту. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначено, що розгляд справи відбудеться за правилами загального позовного провадження, однак, в описовій частині постанови Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року зазначено, що розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції неправомірно зобов`язав позивача сплатити судовий збір, порушуючи гарантії держави щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2019 року Національний університет оборони України імені Івана Черняховського подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_5 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції помилково визнав одноосібне рішення керівника навчального закладу як спільне рішення адміністрації, а лист-заселення як підставу для вселення, хоча жодним нормативно-правовим актом не передбачено вселення на підставі заяв (прохань) чи листів-заселення. Позивач не проходив військову службу в університеті. Питання щодо поліпшення своїх житлових умов позивач мав вирішувати в Головному фінансово-економічному управління Міністерства оборони України (за місцем проходження військової служби або перебування на квартирному обліку). Звертаючись з даним позовом, позивач просить поновити порушене право не тільки самого позивача, а й членів його сім`ї, разом з тим, не було встановлено, хто є членом сім`ї позивача, коли та на яких підставах вони вселились у гуртожиток, чи дійсно були порушені їх права, і чи просять вони про їх захист та поновлення. Суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу №753/22584/17 з суду першої інстанції.

У вересні 2019 року цивільна справа № 753/22584/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги за таких підстав.

Судами встановлено, що відповідач є правонаступником Національної академії оборони України.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2007 року № 986 (із змінами, внесеним розпорядженням від 25 серпня 2010 року № 517), штатного розкладу гуртожитку, дозволу санітарно - епідеміологічної служби, акту технічного стану, акту прийому (передачі) будівлі і території військового містечка 147 від 02серпня 2003 року, довідки Київського КЕУ Міністерства оборони України від 25 січня 2008 року № 303 / 25 / 1 - 12, спірна будівля є гуртожитком та перебуває на балансі Національної академії оборони України, а на сьогодні - Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Згідно Витягу з Наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 14березня 2003 року № 62 майора ОСОБА_1 начальника групи (військово-економічного аналізу) відділу фінансового планування та фінансування фінансово-економічного управління командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України призначено начальником групи (грошового забезпечення військовослужбовців, праці та заробітної плати працівників) 27 управління (по фінансуванню військових частин та установ центрального підпорядкування), ВОС-3101012.

03 червня 2003 року начальник Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України звернувся до Начальника Національної академії оборони України з проханням про виділення тимчасового житла для сім`ї майора ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з Головного командування ВПС ЗС України до Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України.

Відповідно до виданого Начальником Національної академії оборони України ОСОБА_6 листа-заселення від 24 липня 2003 року підполковнику ОСОБА_1 дозволено заселення в гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім`ї - 4 особи.

На підставі вищезазначеного листа заселення позивач разом зі своєю сім`єю у складі чотирьох осіб вселились у спірне приміщення у липні 2003 року, й наразі користуються кімнатою й наданими житлово-комунальними послугами, іншого житла не мають.

17 лютого 2011 року та 13 лютого 2017 року Національний університет оборони України направляв позивачу повідомлення про звільнення житлового приміщення.

Відповідно до довідки Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 25 січня 2008 року будівлі військових містечок, зокрема, військове містечко № НОМЕР_1 будівля 230 знаходиться на балансі академії та обліковується в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні як гуртожиток.

У листі начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 02 жовтня 2017 року №182/4101 зазначено, що відомості про перебування гуртожитку № 3/230 на балансі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в університеті відсутні. Вказані приміщення у серпні 2001 року були переобладнані із штабу (нежитлові приміщення) у гуртожиток і на підставі розпорядження начальника ГКЕУ МОУ №144/1/4/3050 від 23 жовтня 2001 передані від Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України до НАОУ як правонаступнику. Технічні паспорти на зазначені будівлі на цей час перебувають у процесі виготовлення.

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 24 червня 2014 року № 372 «Про затвердження реєстру будівель, які використовуються під гуртожитки у АДРЕСА_6 зареєстровано як гуртожиток державної власності, що перебуває в управлінні Національного університету оборони України.

20 лютого 2018 року зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості державної форми власності Гуртожиток (літера «А») на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2018 року та Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, виданого 22 січня 2018 року, власник - Держава Україна в особі Міністерства оборони України.

Житлові правовідносини щодо забезпечення прав громадян на житло, належне використання і схоронність житлового фонду встановлені ЖК Української РСР.

Згідно зі статтею 128 ЖК УРСР порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 129 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Порядок надання жилої площі в гуртожитку підприємства, правила користування гуртожитками та їх утримання регулюються на момент виникнення спірних правовідносин Примірним положенням про гуртожиток, затвердженим Радою Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 (далі- Примірне положення № 208).

Пунктом 9 Примірного положення № 208 встановлено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Згідно пункту 10 Примірного положення № 208 на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкту.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, в судовому порядку підлягає захисту лише наявне в особи право.

Згідно частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, встановивши відсутність підстав для зобов`язання видати ордер, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права в частині порядку розгляду справи безпідставні, оскільки відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, про що і було зазначено в постанові апеляційної суду.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 приймав участь у судовому засідання 03 липня 2019 року, його представник ОСОБА_2 приймав участь у судовому засіданні 24 липня 2019 року, що підтверджується протоколами судових засідань (т. 2 арк. спр.30-32, 48-49).

В той же час, колегія суддів приймає доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно зобов`язав позивача сплатити судовий збір.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI).

Судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3574-VI).

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні».

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 19 серпня 2015 року (т. 1 арк. спр. 16).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 08 липня 2011року учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

До суду позивач звернувся з позовом про зобов`язання видати ордер на житлове приміщення.

Таким чином, ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір, сплачений Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського при поданні апеляційної скарги, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовий збір при зверненні з позовною заявою до суду складав 640,00 грн.

За апеляційну скаргу Національний університет оборони України імені Івана Черняховського повинен був сплатити 960,00 грн (640,00 грн х 150%), а сплатив 2643,00 грн. Тому Національному університету оборони України імені Івана Черняховського необхідно компенсувати судові витрати в розмірі 960,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, оскаржене судове рішення в частині стягнення судового збору підлягає зміні.

Керуючись статтями 400, 412 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в частині стягнення судового збору змінити.

Компенсувати Національному університету оборони України імені Івана Черняховського понесені у зв`язку з поданням апеляційної скарги судові витрати у розмірі 960,00 гривень за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук